Ноосферні трансформації та глобальні ризики
В умовах експоненціального зростання технічної могутності людства, перетворення його на глобальну геологічну силу та збільшення глобальних ризиків зростає роль принципу стійкості. Сьогодні в галузі ноосферологічних досліджень виявляється затребуваною прогностика ноосферних процесів. Разом з прогнозуванням у компетенції ноосферології виявляються інноваційні підходи управління ноосферними ризиками. Через безперервний розвиток науково-технологічного прогресу прискорюється трансформація ноосфери. Якщо ми візьмемо спеціально інфраструктурну форму існування ноосфери – інформаційно-комунікативні мережі (зокрема телекомунікації, мобільний зв'язок та Інтернет), то навіть у суто кількісному вимірюванні очевидне постійне значне зростання комунікантів і видів зв'язку, не говорячи вже про зростання баз даних і постійне якісне вдосконалення мереж (швидкості передачі інформації та збільшенні обсягів трафіку). Існує декілька ключових характеристик, що забезпечують стабільність системи при зростанні динаміки технічних, економічних, екологічних та інших процесів, що ініціюються людиною. Головними характеристиками є енергетична безпека світової економічної та транспортної системи, інформаційна безпека основних комунікативних мереж, продовольча безпека людства в умовах постійного демографічного зростання й одночасного скорочення сільськогосподарських ресурсів унаслідок екологічних катастроф (обезводнення та запустинювання територій на всіх континентах). Особливо потрібно вирізнити техногенні ризики, міжнародний тероризм і глобальні епідемії. На жаль такі ризики як астероїдна небезпека, масштабні землетруси, потужні виверження вулканів, глобальне потепління (або навпаки, похолодання) не залежать від сукупних зусиль людства. Втім, збиток від цих ризиків може бути деякою мірою мінімізований, завдяки ефективному ноосферному мисленню та створенню інноваційних технологій. Стратегічне планування та стратегічне управління в умовах розгортання ноосфери Для раннього етапу формування вчення про ноосферу було характерне дослідження виникнення розумної людської діяльності та зміцнення її як геологічної сили. Зростає роль наукового чинника в економічній діяльності, екологічному плануванні, сфері обслуговування, культурному будівництві, освітній сфері й індивідуальному розвиткові людини. В останні десятиліття відбувається інтенсивна глобалізація соціально-економічної, технологічної та політичної діяльності. Транснаціональні корпорації створюють сприятливі юридичні й економічні умови для безперешкодного просування фінансів, товарів і послуг. Прискорюються процеси стандартизації виробництва та споживання. У цих умовах успішне стратегічне планування й управління економічними процесами дуже залежить від компетенції тих, хто здійснює менеджмент виробничої діяльності. Оскільки ноосферизація передує глобалізації, то ефективне планування й управління глобальними процесами залежить від знань про характер комунікативної діяльності в ноосфері. Генезис і перспективи розгортання ноосфери відіграють вирішальну роль в успішній реалізації складних проектів. Інформаційне суспільство – це найважливіша складова ноосфери, тому його розвиток і планування є найважливішим сегментом стратегічного управління. Трансформація ноосфери є попередньою умовою ефективного функціонування та просування інформаційної глобалізації у її різних вимірах. Ноосферологія досліджує механізми глобальних трансформацій і, отже, тематизує проблеми стратегічного планування й управління комплексними системами. Планетарними процесами необхідно ефективно керувати. Чим складніше система, тим складніше нею керувати. Теорія та практика науково обґрунтованого стратегічного управління виникла в 1950-х роках у Сполучених штатах Америки. Постійно пристосовуючись до мінливих економічних і соціальних реалій, теорія та практика менеджменту стають ключовими інструментами сучасної продуктивної економіки. З початку 80-х років минулого століття всюди зростає роль управлінської діяльності. Її ефективне функціонування базується на системі гнучких екстрених рішень. Часто такого роду діяльність щодо управління різноманітними соціально-економічними процесами називають стратегічним управлінням. Однією з найважливіших складових сучасного ефективного управління є стратегічне планування. Здійснення таких стратегій безсумнівно сприяє систематичному раціональному обґрунтуванню управлінських рішень. Що ж становить собою управлінська стратегія? У найзагальнішому виді – це довготривалий калькульований і якісно визначуваний напрям руху комерційної чи некомерційної структурної одиниці до обраної мети за наявністю адекватних інструментів просування. При цьому важлива стабільність зовнішнього середовища, висока ефективність внутрішньої та зовнішньої комунікації. У ході підготовки до стратегічного планування необхідно побудувати план з урахуванням особливостей основної мети та проміжних завдань, знайти адекватні інструменти проведення рішень для забезпечення кращої конкурентоспроможності організації. Основними елементами такого планування мають бути: визначення ключових цілей; аналіз навколишнього ділового середовища; перспективний аналіз можливостей. Після цього проводиться остаточний вибір стратегії. Потім починається етап виконання плану. І лише після цього відбувається оцінка й контроль реалізації основних дій виконавців. Під час втілення масштабних проектів (а саме такі завдання стоять перед людством в умовах розширення ноосфери), необхідна наявність вузлових компонентів, завдяки яким підвищується якість самого планування та його остаточних результатів. Перш за все має бути сформульовано базисний намір – усвідомлене прагнення рухатися в чітко заданому напрямі («місія»). Вектор напряму комплексних зусиль один – майбутнє. Звідси й підбір пріоритетних субстратегій і деталізованих кроків. Іншим неодмінним елементом стратегічного планування є мета. Насамперед необхідно її виокремити й максимально з'ясувати. Реалізація проекту відбувається в організаційній формі, яка максимально придатна для управління складними процесами. Ключові принципи цільової програми такі: виділення чітких часових параметрів; визначеність якісних характеристик; послідовність і несуперечність дій; постійний контроль і моніторинг; безпосередня адресність дій. Постійний реалістичний аналіз параметрів програми забезпечує з великою імовірністю досягнення поставленої мети. Завдяки ноосферному мисленню можна інтегрувати різні проблеми стратегічного управління, оскільки новий синтетичний світогляд містить у собі природничонаукові, технічні, гуманітарні й соціально-економічні. Ця світоглядна константа зрештою допомагає прийняти адекватні, ефективні управлінські рішення. Питання для самоконтролю
|
