Поняття «сфера» і «ноосфера» в сучасній науці
Синтетичне поняття «ноосфера», створене на початку ХХ століття французьким ученим і філософом Леруа, містило «сферу» і «нус», відображаючи ідеалістичний характер європейської філософії. Додатково новий термін був навантажений новими значеннями, що відображали комплексне знання про світ, характерне вже для першої чверті ХХ століття. Зазначимо, що термін сфера, як, утім, й інші грецькі слова, затребуваний академічною наукою, давно й успішно використовується як продуктивне поняття вченими різних спеціальностей: математиками, фізиками, геологами, біологами, географами. Під сферою в математизованому природознавстві мається на увазі абсолютно симетричний геометричний об'єкт. У математиці під сферою розуміється сукупність усіх точок у тривимірному просторі (R3), які знаходяться на відстані r від фіксованої точки даного простору, де r є позитивним дійсним числом, названим радіусом сфери. Фіксована точка називається центральною або центром, і не становить собою частину сфери. У фізиці термін сфера використовується для позначення об'єкта (як ідеалізація, з метою спрощення), здатного стикатися з іншими об'єктами, які знаходяться в цьому просторі. У нематематичних контекстах термін використовується для вказування на кулю або на двомірну поверхню. Похідними від терміна «сфера» в «науках про природу» й у сучасному природознавстві є: геосфера, літосфера, біосфера, тропосфера, атмосфера, стратосфера і так далі. Дуже часто вживаними сьогодні стали поняття, що належать до світу штучної природи: «техносфера», «інфосфера», «медіасфера», «семіосфера», «антропосфера», «соціальна сфера», «сфера послуг», «ідеосфера», «сфера впливу» та інші. Ключовий сенс поняття «ноосфера» полягає у вказуванні на впорядковуючо-гармонізуючу, прогностичну функцію раціональної людської планетарної діяльності. У античності така функція приписувалася або позбавленому індивідуальності космічному початку («Логос» Геракліта, «Нус» Анаксагора), чи вважалася за прерогативу Божественного розуму. У вченні про ноосферу Леруа та Тейяра де Шардена разом з природничонауковими основоположеннями містяться елементи модернізованої католицької доктрини. На відміну від своїх французьких колег, В.І. Вернадський дотримувався природничонаукового монізму, пояснюючи виникнення ноосфери природними причинами. Він довів, що ноосферний ефект породжений закономірними геологічними, геохімічними, біохімічними й біологічними процесами. Ноосфера обумовлена природними причинно-наслідковими закономірностями. Історичний процес істотно змінюється, оскільки людство вочевидь стає потужною геологічною силою. Учений також намагався знайти фундаментальні кореляції між матеріальним, біологічним, соціальним розвитком і духовною еволюцією людини. Ідея ноосфери реалізується як ідеологічний і філософський проект європейського модерну. Саме в епоху Просвітництва відбулася успішна спроба утвердити позиції раціоналістичного світогляду в універсальній формі. Доктрина європейського раціоналізму в межах філософської системи Гегеля знайшла своє найбільш досконале втілення в геніально сконструйованій фразі: «Все дійсне розумно, усе розумне дійсно». Бергсон, Леруа, Тейяр де Шарден і Вернадський, які стояли у витоків учення про ноосферу, майже одночасно сформулювали ключові проблеми сучасності. Прямо й побічно вказали на актуальні проблеми подальшого прогресу людського інтелекту в планетарному масштабі. Вони засвідчили, як треба мислити глобально, міждисциплінарно, синтетично, відповідально й прогностично. Сьогодні, враховуючи експоненціальне зростання наукового знання та прискорення розвитку новітніх технологій, ще більше переконуємося в необхідності розширення й поглиблення ноосферологічних досліджень.
|
