Джерельна основа роботи

 

 

Джерельну базу дослідження складає широке коло неопублікованих та опублікованих матеріалів. Перша категорія, що представлена архівними документами, є найбільш масовою та цінною, оскільки саме в архівних фондах зустрічаються надзвичайно цінні матеріали, ще не введені до наукового обігу.

Відповідно до змісту та походження, виділяються наступні групи джерел:

1. нормативно-правові (закони, декрети, постанови, кодекси тощо);

2. програмні та директивні документи комуністичної партії (рішення партійних з’їздів, конференцій);

3. теоретичні праці керівництва більшовицькоої партії та держави;

4. документи місцевих радянських і партійних органів влади;

5. статистичні матеріали;

6. тематичні збірки документів;

7. періодичні видання.

Загальні тенденції соціальної політики держави в роки НЕПу можна зрозуміти, насамперед, завдяки законодавчим актам вказаного періоду. Тому дуже корисними для вивчення цієї теми виявилися документи, сконцентровані у таких виданнях, як “Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського уряду України” [1], «Решения партии и правительства по хозяйственным вопросам (1917-1967гг.)» [2]. У них відображені магістральні принципи регулювання соціально-економічних відносин у 1920-х рр.

До другої групи включено рішення вищих партійних органів [3]. Це резолюції і рішення з’їздів та конференцій партії, пленумів ЦК, постанови, листи та звернення. Поряд із документами попередньої групи, вони містили загальні директиви для підпорядкованих установ та організацій. Тобто, за ними також можна реконструювати базові пункти розробки та спрямованості соціальної стратегії у тому вигляді, якими вони були на офіційному рівні та транслювалися на місця.

Цікаві результати можна отримати завдяки вивченню праць керівників держави. Наприклад, у промовах В.І.Леніна з питань внутрішньої політики знаходимо пояснення стратегічного змісту та тактичних кроків партії у цій сфері та пріоритетність допомоги тим чи іншим соціальним групам в умовах загального розорення людей та країни. Щоб з’ясувати, як часто голова уряду звертався до питань соціальної політики, були використані томи повного зібрання творів, матеріали яких стосувалися періоду НЕПу. Серед них: том 43 (березень-червень 1921 р.), том 44 (червень 1921 р. – березень 1922 р.), том 45 (березень 1922 р. – березень 1923 р.), том 52 (листи листопада 1920 р. – червня 1921 р.), том 53 (листи червня 1921р. – листопада 1921 р.), том 54 (листи листопада 1921 р. – березня 1922р.), том 55 (листи до рідних 1893–1922 рр.) [4].

Нормативні акти, резолюції, постанови партії та відповідних народних комісаріатів вміщені в тематичних збірках «Охорона здоров’я в УСРР. Основні закони та урядничі розпорядження» [5], «Десять лет советского здравоохранения на Украине. Тезисы для доклада»[6], «Тезисы и резолюции VI Всеукраинского съезда охраны материнства и детства с 8-13 ноября 1925 г. в Харькове» [7], та «Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа. Сборник документов. 1917–1973» [8] дають інформацію про норми та правила, за якими відбувалося становлення системи охорони здоров’я, боротьба з дитячою безпритульністю та корегування матеріального становища вчителів.

Окрему групу джерел складають опубліковані матеріали місцевих радянських і партійних органів влади (звіти, доповіді, резолюції тощо). Завдяки їм можна скласти уявлення про конкретну діяльність деяких відділів виконавчого комітету Донецької губернії [9], або стислі характеристики соціально-економічного становища та комплексу застосованих заходів в окремих округах протягом певного року [10]. Поряд із розглядом питань промисловості, сільського господарства, фінансів, революційної законності в окружних звітах виконавчих комітетів обов’язково приділяється увага аспектам, які нас найбільше цікавлять: комунальному господарству, житловій проблемі, медичному обслуговуванню, соціальному забезпеченню та соціальному вихованню.

Окрему групу джерел становлять матеріали статистики. У першу чергу, це загальнореспубліканські довідники [11], які містять різноманітну цифрову інформацію про країну в 1925-1928 рр. Крім того, існували спеціалізовані статистичні видання, увага яких була зосереджена на питаннях праці (а саме – систем та механізмів винагороди за роботу, матеріального становища робітників, службовців та їх сімей, боротьби з безробіттям) [12], а також епідемічного стану країни та медичної допомоги населенню [13].

Інформаційно насиченими є місцеві статистичні збірники та журнали, що акумулювали показники з різних сфер життя Донбасу та його мешканців. Публікації часописів «Статистика Донбасса», «Статистика труда в Донбассе» та «Статистичний бюлетень Маріупольщини» [14] вирізняються не тільки регіональним добором матеріалів, але й тим, що вони не обмежуються комплексами таблиць, а поєднують їх із текстовими характеристиками. У свою чергу, не менше значення для дослідження, ніж періодичні видання, мають статистичні довідники «Труд в Донбассе в цифрах в первой половине 1924 г. Краткий справочник» та «Статистический справочник Сталинского округа» [15].

Дуже цікавим джерелом для з’ясування житлових умов мешканців міст, рудників, селищ міського типу та залізничних поселень Донецької губернії на початковому етапі НЕПу є матеріали суцільного подвірного перепису Донецької губернії [16], який було проведено з 27-28 грудня 1922 р. по 15 лютого 1923 р. Цікавим є той факт, що ініціатива його здійснення належала не Центральному Статистичному Управлінню України, а Донецькому губернському виконкому. Більше того, з передмови до видання першого тому перепису відомо, що керівництво ЦСУ навіть перешкоджало його проведенню шляхом заборони своїм спеціалістам співпрацювати з колегами з Бахмута. Перевагою проведеної кампанії була фіксація даних про соціальне становище господарів квартир, їх розподіл за трьома групами: перша – родини робітників, друга – родини, що включали робітників та службовців, третя – решта населення. Хоча ця градація далеко не досконала, вона дозволяє порівнювати житлові умови різних соціальних груп і робити певні висновки.

До сьомої групи джерел належать матеріали періодичної преси 20-х рр. ХХ ст. Вони різняться за походженням (надруковані в журналах союзного, республіканського чи регіонального значення) та тематикою. У масштабах Радянського Союзу виходив часопис «Вестник труда» [17], всеукраїнськими були журнали «Жилищная кооперация Украины», «Профилактическая медицина», «Друг детей», «Вісник соціального забезпечення» [18]. Як видно з назв, ці видання інформували про зміни в галузі організації та оплати праці, механізми вирішення житлового питання, завдання медичних установ та поширення медичної допомоги населенню, методи допомоги безпритульним дітям, організацію соціального забезпечення.

Серед місцевих видань треба назвати «Донецкий профессионалист», «Бюллетень Сталинского окружного совета профессиональных союзов», «Інформаційний бюлетень Артемівської окружної ради професійних спілок», «Спутник партийного работника Донбасса», «Профилактическая хроника Сталинского округа», «Просвещение Донбасса», «Донецкий пахарь» [19]. З абсолютною більшістю регіональних журналів 20-х рр. ХХ ст., окрім «Профилактической хроники Сталинского округа», можна ознайомитися у краєзнавчому відділі Донецької обласної універсальної наукової бібліотеки ім.Н.К.Крупської (м. Донецьк). Єдиною перешкодою опрацювання цього масиву інформації є те, що не всі випуски певних видань зберіглися. Але матеріали навіть тих підшивок, що зберіглися до наших днів, виконують важливу роль – дозволяють осягнути спектр проблем певних соціальних груп (робітників, службовців, інвалідів, безпритульних дітей тощо) або соціальних програм (спроби подолання житлової кризи, боротьба з безробіттям, налагодження діяльності елементарних служб комунального обслуговування тощо).

На шпальтах періодичних видань 1920-х рр. знаходяться різнопланові повідомлення: нормативні акти державних, партійних, профспілкових органів з коментарями та роз’ясненнями, аналітичні статті стосовно ринку праці, розмірів та способів обчислення заробітної плати, створення та функціонування дитячих будинків, санітарного стану міст та робітничих селищ Донбасу, а також невеликі замітки щодо складових повсякденного життя населення. В цілому названа періодика є вагомою складовою джерельного комплексу, що надає широкі можливості для вивчення теми дослідження.

Головною документальною базою нашої роботи є матеріали архівів м.Києва, Донецька, Луганська. Під час наукового пошуку було виявлено низку неопублікованих документів у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України), Державного архіву Луганської області та особливо великий масив у фондах Державного архіву Донецької області.

Цінну інформацію про діяльність Донецької губернської біржі праці, результати обстеження окружних інспектур праці та місцевих колективів безробітних містять матеріали Народного комісаріату праці УСРР (фонд ЦДАВО України 2623). З них можна довідатися про правила реєстрації безробітних, регулярне штучне зменшення кількості потребуючих допомоги шляхом проведення «чисток» картотек, проблеми з впровадженням експертизи, яка мала уточнювати кваліфікацію претендента на посаду і т. ін.

Питанням соціального забезпечення присвячені документи Народного комісаріату соціального забезпечення (фонд 348). Зібрана в них інформація характеризує організаційний стан та загальний склад підопічних окрсоцзобезів Донбасу, успіхи та прорахунки реальної практики впровадження в регіоні різних видів допомоги (виплати пенсій, кооперування інвалідів-ремісників та кустарів, функціонування будинків для інвалідів).

З фонду Р-342 Народного комісаріату охорони здоров’я нами використані звіти про діяльність тубдиспансерів України за 1925/1926 р. та 1926/1927 р., які допомогли дослідити поширеність соціальних хвороб у східному регіоні країни та методи боротьби з ними.

Дані щодо рівня заробітної плати робітників трестів загальносоюзного та республіканського значення, а також матеріали щодо стану житлової кооперації в 1925/1926 р. було знайдено у фонді 337 ЦДАВО України (Державна планова комісія при Раді Народних комісарів).

У фонді 1 ЦДАВО України (Всеукраїнський центральний виконавчий комітет) було опрацьовано документи, які стосувалися різних форм боротьби з безробіттям, зокрема забезпечення цих заходів коштами, а також - про подальшу долю випускників дитячих будинків загалом по Україні. Проблемам безробіття та особливостям житлового будівництва в Донбасі присвячені використані нами матеріали справ з фонду 5 (Народного комісаріату внутрішніх справ).

Серед джерел, досліджених у фонді 1 ЦДАГО України, варто відзначити: доповідні записки про становище робітників, листи та заяви робітників Донбасу в ЦК КП(б)У стосовно поліпшення умов побуту, доповідь НКВС УСРР про стан житлової кризи на Україні, довідка про роботу серед батраків, інформація про стан та подальший розвиток комунального господарства в республіці.

Величезну кількість неопублікованих матеріалів, зміст яких відповідає темі дослідження, містять сховища регіональних архівів. Ці документальні джерела уточнюють та конкретизують певні складові реалізації соціальної політики радянської держави періоду НЕПу у Донбасі.

Особливе місце у вивченні впроваждення нової соціальної стратегії в Донецькому регіоні в 1920-х рр. займають фонди Державного архіву Донецької області. Найбільша кількість опрацьованих справ належить саме їм. Це пояснюється тим, що найвагоміший пласт різноманітних даних, за якими можна реконструювати події соціальної історії Донбасу зазначеного періоду, акумульований в матеріалах Донецького губернського виконавчого комітету рад солдатських, робітничих, селянських та червоноармійських депутатів (фонд Р-1146), окружних виконкомів рад (Артемівського – фонд Р-1169, Сталінського – фонд Р-2, Маріупольського – фонд Р.-1202), Донецького губернського комітету КП(б)У (фонд 1) та окружних виконкомів КП(б)У (Артемівського – фонд 8, Сталінського – фонд 9, Маріупольського – фонд 11). Треба зазначити, що джерела з історії Луганської та Старобільської округи в роки НЕПу частково знаходяться в сховищах Державного архіву Донецької області, оскільки до 1925 р. ці регіони разом з іншими округами входили до складу Донецької губернії.

Серед матеріалів Державного архіву Донецької області в межах вивчення реалізації соціальної політики періоду НЕПу були використані протоколи засідань губернських і повітових комітетів КП(б)У, партійних конференцій, нарад завідуючих відділами, різного роду комісій при губкомах та повітових комітетах КП(б)У, губернських та повітових виконкомах. Доповіді, звіти, циркулярні листи, статистичні дані, відомості про соціально-економічний стан губерній та округ дають можливість скласти уявлення про методи впровадження різних соціальних програм та їх результати, про повсякденну реакцію населення Донбасу на дії влади всіх рівнів тощо.

Справи Державного архіву Луганської області суттєво доповнюють картину. Важливе значення мають фонди, яких структурно «не вистачає» Державному архіву Донецької області, а саме: Луганського виконавчого комітету рад солдатських, робітничих, селянських та червоноармійських депутатів (фонд Р-243), Луганського (фонд П-34) та Старобільського (П-4) окружних виконкомів КП(б)У, а також фонди Луганської (Р-626) та Старобільської (Р-1272) окрінспектури соціального забезпечення, відділу праці (відповідно Р-599 та Р-1268), Луганського окружного відділу місцевого господарства (Р-597) та інші. Особливий інтерес викликають документи фондів, в яких відображено діяльність відділів комунального господарства, праці, дані про структуру робітничого та селянського родинних бюджетів, відомості про роботу серед батраків, житлове будівництво та інші складові соціальної історії 1920-х рр.

 

Таким чином, комплекс різних за своїм характером та структурою груп документів, які стали джерельною базою дослідження:

а)забезпечив рішення тих наукових завдань, які були сформульовані нами;

б)дозволив достатньо повно охарактеризувати реалізацію нового курсу соціальної політики в Донбасі у 1920-х рр., і зробити відповідні висновки.

 

 

* * *

 

Аналіз історіографічного доробку попередників і джерельної основи нашого дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. За умов значної кількості робіт, присвячених вивченню різних аспектів внутрішнього життя країни 1920-х рр. взагалі, та зокрема певних елементів соціального розвитку, комплексне дослідження соціальної політики радянської держави та її реалізації в Донбасі у період НЕПу досі не було зроблено. Серед сюжетів, які найслабше представлені в історіографії, слід назвати регіональні особливості охорони материнства та дитинства, благоустрою міського простору, організації реабілітації інвалідів;

2. Багатофакторність теми, що включає такі напрямки, як матеріально-фінансова та соціально-побутова забезпеченість різних соціальних груп в регіоні, аналіз окремих заходів у галузі охорони здоров’я, соціального захисту безробітних, сиріт, інвалідів, тимчасово непрацездатних осіб, обумовила залучення різноманітних за своїм змістом та формою джерел. Вони становлять репрезентативну джерельну базу, яка є повною і певною.