Світлові хвилі
У 1862 р. Максвелл припустив, що світло складається з поперечних рухів того самого середовища, яке служить причиною електричних і магнітних явищ. До цього часу на основі своїх рівнянь він розрахував швидкість електромагнітних хвиль і знайшов, що ця швидкість була приблизно такою самою, як і визначена до цього швидкість світла. Отже, світло - це електромагнітна хвиля. Експерименти, які підтвердили передбачення Максвелла, вперше були виконані Генріхом Герцем (1857-1894) в 1885-1889 pp., приблизно через 25 років після того, як Максвелл передбачив існування електромагнітних хвиль. Електромагнітні хвилі можуть відрізнятись одна від одної частотою коливань, але не всі вони створюють у людини відчуття світла. Згідно з електромагнітною теорією світла, до світлового випромінювання відносять тільки такі хвилі, частота коливань яких знаходиться в інтервалі від Оскільки швидкість поширення світла у вакуумі дорівнює с = 3·10 м/с, то довжину світла можна знайти за формулою 4·10-7 5·10-7 6·10-7 7·10-7 λ, м
|
до 7,5 ·1014
.Видима область електромагнітного випромінювання незначна і має дуже різкі межі, які визначаються властивостями органів зору людини. Високочастотна межа з ультрафіолетового боку спектра має довжину хвилі 4·10-7, а низькочастотна межа з червоного боку -7,6·10-7. Отже, до світлового діапазону випромінювання належать такі електромагнітні хвилі, довжина яких у вакуумі лежить в інтервалі від 0,76 мкм до 0,4 мкм. Довжина хвилі видимого діапазону наведена нижче
