Система муніципального права України, муніципально-правові норми та інститути

Складниками системи муніципального права є норми та інсти­тути. їх особливості зумовлені самоврядними відносинами, які є предметом муніципального права. Муніципальна норма є первин­ним елементом системи муніципального права.

Муніципальна нор­ма - це встановлений народом, державою (в тому числі шляхом ратифікації"), територіальною громадою або органами місцевого самоврядування загальнообов'язковий припис, що містить прави­ло поведінки суб'єктів суспільних відносин у сфері місцевого са­моврядування, розраховане на багаторазове застосування, забезпе­чене організаційно, матеріально-фінансово, а в разі необхідності іншими засобами, у тому числі примусу публічної влади.

Класифікація муніципальних норм може бути проведена за різ­ними критеріями: а) за юридичною силою (конституційні, зако­нодавчі, підзаконні); б) за змістом (уповноважуючі, зобов'язуючі, забороняючі, дозвільні); в) за способом вираження волі (імпера­тивні, диспозитивні, рекомендаційні, декларативні); г) за характе­ром (регулятивні, охоронні); ґ) за функціональним призначенням (матеріальні, процесуальні); д) за територією дії (норми, що діють на всій території України або в межах певних адміністративно-те­риторіальних одиниць); е) за часом дії (постійні й тимчасові).

[1] урахуванням сутності, змісту і характеру муніципально-право­вих відносин, норми муніципального права логічно об'єднуються в однорідні правові комплекси (інститути). Система інститутів муніципального права має об'єктивну основу та відображає взаємозв'язок і зумовленість правового регулювання питань міс­цевого значення як цілісного соціального явища.

Муніципально-правові інститути є групами правових норм, що регулюють певну сукупність однорідних суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування. Наявність інститутів муніци­пального права об'єктивно зумовлена існуванням відносно само­стійних, внутрішньо споріднених - за змістом і формою - груп муніципально-правових відносин.

Із позицій системного підходу можна виділити такі інститути муніципального права:

⁴ загальних засад місцевого самоврядування (конституційно- правові норми - визнання і гарантування місцевого самоврядуван­ня (ст. 7), здійснення влади народом через органи місцевого са­моврядування (ст. 5), принципи організації та діяльності суб'єктів місцевого самоврядування тощо);

⁵ місцевих виборів і референдумів;

⁶ інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні пи­тань місцевого значення (збори, конференції, громадські слухан­ня, місцеві ініціативи, індивідуальні та колективні звернення);

⁷ територіальних громад;

⁸ представницьких органів;

⁹ депутата місцевої ради;

¹⁰ виконавчих органів сільських, селищних, міських, районний у містах рад;

¹¹ служби в органах місцевого самоврядування;

¹² сільських, селищних, міських голів;

¹³ об'єднань органів місцевого самоврядування;

¹⁴ комунальної власності;

¹⁵ місцевого бюджету і місцевих фінансів;

¹⁶ відповідальності органів та посадових осіб місцевого самов­рядування;

¹⁷ гарантій місцевого самоврядування;

¹⁸ органів самоорганізації населення.

М. С. Бондар зазначає, що муніципальні права і свободи мають відносно самостійне значення як нормативно-правовий інститут місцевого самоврядування і важливий інститут муніципальної де­мократії¹.

О. О. Кутафін і В. І. Фадєєв пропонують об'єднувати муніци­пально-правові норми в інститути залежно від їх значення і ролі в регулюванні муніципальних відносин і включають до системи муніципального права такі структурні частини: 1) місцеве самов­рядування в системі народовладдя; 2) основи місцевого самовря­дування; 3) предмети відання і повноваження місцевого самовря­дування; 4) гарантії місцевого самоврядування; 5) відповідальність

' Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспече­ние прав и свобод в местном самоуправлении [Текст]: [учеб. пособие] / Н. С. Бон­дарь. - М.: Городец, 2004. - С. 308.

органів та посадових осіб місцевого самоврядування, контроль за їх діяльністю'.