Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методологічні основи і джерела науки муніципального права




Кожна наука має свій методологічний інструментарій, за допо­могою якого вона вивчає відповідні соціальні процеси. Світовий досвід свідчить, що для ґрунтовного наукового вивчення місцево­го самоврядування потрібно використовувати різноманітні дослід­ницькі підходи, кожен з яких є цінним і необхідним, адже лише методологічний плюралізм дає можливість пізнати глибинну сутність цього складного, багатогранного явища. Як цілком справед­ливо вказують провідні вітчизняні теоретики, „вся історія науки, в тому числі юридичної, свідчить, що найсприятливіїи, для її розвитку створює не моністичний стандартний підхід, а плю­ралізм методів дослідження"1. Зіставлення та інтегрування знань, набутих на основі різних підходів - матеріалістичного й ідеаліс­тичного, ліберально-демократичного й соціалістичного - збагачує науку й підвищує цінність її висновків.

Наука муніципального права використовує загальнонаукові (діалектичний, синергетичний, системний) та спеціальні (порів­няльно-правовий, історико-юридичний, культурологічний) мето­ди досліджень.

Особливе значення для дослідження місцевого самоврядуван­ня має діалектичний метод, який не допускає однобічного під­ходу до явищ, а враховує їх суперечливість і передбачає розгляд дійсності в постійній динаміці. Саме такий підхід дозволяє вияв­ляти й вирішувати проблеми самоорганізації та самсг' ядування в органічному зв'язку з політичним, економічним, соціальним, культурним та іншим розвитком суспільства. При цьому необхід­но враховувати, що існує можливість не тільки прогресивного, але й регресивного розвитку, деградації місцевого самоврядуван­ня чи окремих його інститутів, форм аж до їх повного занепаду й зникнення. Застосування діалектичного методу дозволяє сис­темно дослідити зв'язок місцевого самоврядування з іншими інститутами громадянського суспільства, їх взаємний вплив і взаємозумовленість розвитку. Єдність і боротьба протилежнос­тей характерна як для громадянського суспільства в цілому, так і для місцевого самоврядування як його інституту. Зокрема, від територіальної громади отримують владу сільський, селищний, міський голова і відповідна місцева рада, тому суперництво між ними може сприяти розвитку самоврядування, а то й, навпаки, - перешкоджати ефективному розв'язанню питань місцевого значення. Ось чому досить актуальними є дослідження механіз­мів взаємодії суб'єктів місцевого самоврядування, розроблення і впровадження системи стримувань і противаг, а також удоско-

[1] Загальна теорія держави і права [Текст] : [підручник] / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. - Харків : Право, 2002. - С. 16.

налення порядку вирішення конфліктів із метою недопущення кризи місцевої влади.

На зміну непорушним ідеологічним стандартам радянського періоду прийшла повна деідеологізація. У зв'язку із цим великого методологічного значення для розвитку місцевого самоврядуван­ня набуває орієнтація на загальнолюдські цінності (аксіологічнии метод), на дотримання принципів гуманізму, поваги до людської гідності, свободи, справедливості, на поєднання інтересів тери­торіальної громади і держави.

Дослідження місцевого самоврядування неможливе без засто­сування системного підходу. Адже природа місцевого самовря­дування, його сутність, форми, роль у суспільстві, перспективи розвитку мають вивчатися у взаємозв'язку з іншими інститута­ми громадянського суспільства, а також необхідним є структур­но-функціональний аспект його розгляду. Оперування термінами «елемент», «структура», «система» дозволяє розглядати місцеве самоврядування в сукупності соціальних зв'язків, вивчати окремі інститути в цілісній системі соціального організму. Методологіч­на специфіка системного підходу визначається тим, що орієнтує наукові пошуки на розкриття цілісності об'єкта й механізмів, що забезпечують його функціонування. Основною категорією, якою оперує системний підхід, є саме поняття системи як сукупності елементів, пов'язаних між собою в процесі цілеспрямованої діяль­ності. Метод системного аналізу дає можливість виявити спе­цифічні форми взаємозв'язку муніципально-правових інститутів, функціональне призначення й місце органів і посадових осіб у механізмі публічної влади на місцевому рівні. Місцеве самовряду­вання може здійснюватися в різних формах, а пошуки нових, уні­версальних форм реалізації громадських ініціатив, які сприяли б ефективному вирішенню питань місцевого значення, є нагальною потребою сьогодення.

Для детального аналізу сутності місцевого самоврядування важливе значення має синергетичний метод. Синергетика трак­тується як сучасна система самоорганізації, нелінійності в гло­бальній еволюції. Головними вихідними тезами цього методу є: а) практична недосяжність жорсткої зумовленості й програмуван­ня тенденцій еволюції складноорганізованих систем, тобто мова може йти лише про їх самоврядний розвиток; б) творчий потен­ціал хаосу, самодостатній для конституювання нових організацій­них форм; в) будь-якій складній системі атрибутивно притаманна альтернативність сценаріїв розвитку в контексті наявності відомої інерційно-історичної зумовленості її змін у точках розгалуження; г) ціле й сума його частин - якісно різні структури; ґ) нестійкість є однією з передумов стабільного й динамічного розвитку систем здатних до самоорганізації1. Цей метод дозволяє виробити більш точний методологічний підхід до нормативно-правового регулю­вання місцевого самоврядування з погляду не тільки природи й характеру цього явища, а й сучасних процесів його становлення й розвитку. Синергізм виходить не із силового впливу, а з правиль­ної топологічної конфігурації, архітектури, резонансного впливу на складне, нелінійне середовище, що самоорганізується2.

Ефективність наукових пошуків залежить від наявності всебіч­ної, повної інформації про явища й процеси на місцевому рівні. Застосування соціологічного методу дає можливість отримати інформацію шляхом спостереження, опитування, анкетування, оз­найомлення із судовою практикою вирішення спорів, учасниками яких є органи місцевого самоврядування. Методи моделювання, проведення експериментів і статистичний використовуються для перевірки дій органів місцевого самоврядування, посадових осіб, оцінки ефективності їхньої діяльності, з'ясування громадської думки про функціонування інституту місцевого самоврядування й вирішення питання щодо напрямків його реформування.

Наочними й переконливими є результати застосування статис­тичного методу. Статистичні дані нерідко виявляються перекон­ливішими за будь-які слова. В узагальненому вигляді зібрані кіль­кісні показники дають змогу зробити об'єктивні й неупереджені висновки про якісні характеристики тих чи інших явищ, зробити певні теоретичні висновки й прогнози розвитку місцевого самов­рядування. Перспективним, але мало вивченим є аналіз випадко­востей, що виникають на базі суспільної самоорганізації та вип­

[1] Новейший философский словарь [Текст]. - 3-е изд., исправл. - Мн. : Книж­ный Дом, 2003. - С. 799.

[1] Поживанов М. О. Українські вектори місцевого самоврядування [Текст] / М. О. Поживанов. -К. : Альтерпрес, 2004. -С. 148.

ливають із наявності великої кількості можливостей (фінансові рішення, кадрові труднощі, екологічні проблеми та ін.).

Актуальним зачитається історичний підхід до вивчення міс­цевого самоврядування. Аналіз історії функціонування місцевого самоврядування дозволяє виокремити тенденції й закономірності, спрогнозувати подальший розвиток цього інституту, удосконалю­вати правове регулювання форм самоорганізації населення. Істо­ричний метод забезпечує зв'язок минулого й сучасного, теорії і практики, тому що нове в теорії муніципального права в підсумку виростає з узагальнення досвіду, з практичних потреб суспільного розвитку'.

Посилення процесів глобалізації приводить до того, що в біль­шості країн проблеми на шляху розвитку місцевого самовряду­вання мають пракгично тотожний характер, а тому способи їх вирішення корисно знати й використовувати в національній нор- мотворчій і правозастосовчій діяльності. Порівняльно-правовий метод дозволяє вийти за межі національної правової системи, кра­ще зрозуміти специфіку розвитку місцевого самоврядування в Ук­раїні в контексті світового досвіду. Такий підхід дає можливість порівняти національне місцеве самоврядування з аналогічними інститутами в інших країнах, завдяки чому виявляються спільні риси й відмінності, позитивний і негативний досвід у розв'язанні питань місцевого значення, тенденції розвитку досліджуваних інститутів, вивчається можливість застосування позитивного за­рубіжного досвіду в Україні.

Сьогодні вже втратив своє панівне становище класовий підхід. Водночас слід відзначити наявність в Україні глибокого соціаль­ного розшарування, відмінність інтересів різних соціальних груп, які найбільш гостро проявляються саме на місцевому рівні. Тому значна частина напрацювань попередніх років не повинна без­думно відкидатися. Ці дослідження можуть використовуватися в процесі моделювання можливих систем самоорганізації, самоуп­равління й місцевого самоврядування, в ході аналізу факторів, що сприяють об'єднанню місцевих жителів у територіальні громади

' Батанов О. В. Муніципальне право зарубіжних країн [Текст] : навч. посіб. : [у 2 ч.] / [за заг. ред. проф. П. Ф. Мартиненка]. - К. : Знання України, 2006. - Ч. 1 / О. В. Батанов, В. М. Кампо. - С. 95.

та інші співтовариства для вирішення питань місцевого значення, які с спільними для всіх громадян, а не лише для окремих категорій чи соціальних груп. Ґрунтовного дослідження потребують понят­тя, які дають можливість висловлювати в коротких дефініціях усю різнобічність і багатство правових явищ у сфері місцевого самов­рядування і сприяють уніфікації правотворчої та правозастосовчої діяльності. Герменевтичні методи можуть бути використані як пізнавальна процедура з метою досягнення ясності в застосуванні юридичних термінів, їх точного визначення та встановлення то­тожності смислів.

Розвиненість громадянського суспільства та його інститутів за­лежить від активної участі індивідів у громадських справах. Адже на рівні громади можливі ефективна самоорганізація, активна добровільна участь у громадських справах, що формує відповідну естетику й культуру, які виявляються в здатності людини поступи­тися індивідуальними цілями на користь громадських. З огляду на це для дослідження місцевого самоврядування дедалі актуальні­шими стають культурологічні методи, що передбачають вивчення правових норм, інститутів, явищ і процесів з урахуванням типів загальної та муніципальних культур, місцевих звичаїв і традицій, що існують у різних країнах1. Зрозуміло, що повернутися до гро­мади, де людина була зв'язана ритуалами, обрядами, легендами й традиційними уявленнями, неможливо та й потреби в цьому не­має. Однак за нових умов формування громадянського суспільства неможливе без аксіологічної орієнтації, відповідного культурного впливу, без дотримання суспільно прийнятих концептів. Вагому роль у їх розробці й контролі за дотриманням повинні відігравати територіальні громади та їх органи.

Джерелами науки муніципального права є: а) нормативні акти, які регулюють відносини у сфері місцевого самоврядування; б) не­нормативні акти правозастосовчого характеру; в) навчальні та на­укові публікації (монографії, статті, тези, підручники, посібники та ін.); г) матеріали практики (протоколи, стенограми, звіти, ре­зультати соціологічних опитувань тощо).

[1] Батанов О. В. Муніципальне право зарубіжних країн [Текст]: навч. посіб. : [у 2 ч.] / [за заг. ред. проф. П. Ф. Мартиненка]. - К. : Знання України, 2006. - Ч. 1 / О. В. Батанов, В. М. Кампо. - С. 98.

= §7. Зв'язок науки муніципального права з галузями права та іншими науками

Найбільший вплив на муніципальне право здійснює конституцій­не право. Це пояснюється тим, що конституційне право—провідна га­лузь, воно є фундаментом для всієї правової системи і відповідно для всіх галузей права. Головна причина не тільки тісного взаємозв'язку, але й «генетичної спорідненості» конституційного й муніципального права полягає в тому, що самі суспільні відносини, які визначають основні принципи самоорганізації населення і здійснення місцевого самоврядування, мають конституційний характер'. У зв'язку із цим норми та інститути муніципального права інколи розглядаються як підгалузь конституційного права. З такою позицією важко погодити­ся, конституційне право встановлює основи функціонування місце­вого самоврядування, які потребують розвитку й деталізації на рівні норм та інститутів самостійної галузі права.

Поєднання публічно-владних та самоврядних аспектів функціо­нування суб'єктів муніципально-правових відносин зумовлюють тісний зв'язок науки муніципального права з іншими юридични­ми науками публічного та приватного права. Аналіз управлінсь­ких процесів, системно-структурної організації публічної влади, статусу посадових осіб, публічно-правової відповідальності здій­снюється наукою муніципального права у взаємозв'язку з науками фінансового, адміністративного, кримінального права. Приватна сфера муніципально-правового регулювання, комунальна влас­ність, господарська діяльність для розв'язання питань місцевого значення досліджуються у взаємодії з наукою господарського й цивільного права та економічною наукою.

Муніципальне право як наука використовує поняття й кате­горії, розроблені теорією держави і права, і має тісний зв'язок із порівняльним правознавством та характеризується різним рівнем взаємозалежності з усіма юридичними та певними неюридичними (соціологією, економічною теорією, психологією тощо) науками, які здійснюють дослідження у сфері місцевого самоврядування.

1 Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспече­ние прав и свобод в местном самоуправлении [Текст]: [учеб. пособие] / Н. С. Бон­дарь. -М. : Городец, 2004. - С. 116.







Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 1110. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2021 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия