Міжнародно-правове регулювання місцевого самоврядування

Міжнадодно-правові стандарти у сфері місцевого самовряду­вання мають важливе значення для розвитку місцевої демократії, транскордонного економічного та соціального співробітництва територіальних громад та місцевої влади, інших аспектів функціо­нування цього інституту у світі. Вони закріплюються у відповід­них міжнародно-правових документах, серед яких насамперед

[1] необхідно назвати Європейську хартію місцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985'року), Європейську рамкову конвен­цію про транскордонне співробітництво між територіальними об­щинами або властями (Мадрид, 21 травня 1980 року), Декларацію про принципи місцевого самоврядування в державах - учасниках Співдружності (29 жовтня 1994 року), Всесвітню декларацію міс­цевого самоврядування (Ріо-де-Жанейро, 23 -26. IX. 1985 року). Положення цих документів дають поштовх для розвитку місцевої демократії в Україні, пошуку найбільш оптимальних і результа­тивних форм місцевого самоврядування з урахуванням кращого європейського і світового досвіду.

У 1993 році Україна приєдналася до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіаль­ними общинами або властями (Мадрид, 21 травня 1980 р.). Її ос­новною метод є сприяння транскордонному співробітництву, роз­виток добросусідських відносин між територіальними громадами та укладання з огляду на це необхідних угод або домовленостей. Міжнародне співробітництво здійснюється в межах визначеної внутрішнім законодавством компетенції територіальних громад або їх органів./Приєднання до цієї Конвенції оформило вже запо­чатковані процеси становлення транскордонного співробітництва із суміжними державами («Карпатський Єврорегіон») та послу-

жило правовою підвалиною для активізації нових напрямків та­кої діяльності. Правові, економічні та організаційні засади транс­кордонного співробітництва визначаються Законом України «Про транскордонне співробітництво» 2004 р.

29 жовтня 1994 с. Україна підписала Декларацію про принци­пи місцевого самоврядування у державах — учасниках Співдруж­ності. Багато в чому вона перегукується з Європейською хартією, але є окремі відмінності. Зокрема, під місцевим^самоврядуванням розуміється система організації діяльності населення (місцевих те­риторіальних співтовариств) для самостійного і під свою відпові­дальність розв'язання питань місцевого значення згідно із зако­нами держави (ст. 1)./Рішення органів місцевого самоврядування, що прийняті в межах їх компетенції, обов'язкові для виконання і підлягають державному захисту (ст. 2). Цим документом пере­дбачається право органів місцевого самоврядування за взаємною згодою передавати їх повноваження (ст. 3).

Європейська декларація міських прав, прийнята 1 ^березня 1992 року Постійною конференцією місцевої і регіональної вла­ди Ради Європи, визначає завдання, які є загальними для всіх європейських місті У декларації закріплюється те, що жителі єв­ропейських міст, розуміючи свою відповідальність за стан міст, виявляють солідарність і беруть на себе зобов'язання домагатися забезпечення всім мешканцям міст рівних прав на: правову і еко­логічну безпеку, роботу, житло, безпечний рух, охорону здоров'я, спорт і дозвілля, культуру, якісну архітектуру, інтеграцію різних культур, гармонійне життя, економічний і гармонійний розвиток, політичне життя, послуги і товари, раціональне використання при­родних ресурсів, розвиток особистості, співробітництво між міс­тами, фінансову забезпеченість, рівноправність.

Міжнародні стандарти розвитку місцевого самоврядування за­кріплені й в інших міжнародно-правових документах, зокрема в таких, як Європейська хартія урбанізму 1993 р., Європейська хар­тія про участь молоді в муніципальному та регіональному житті 1994 р., Конвенція про участь іноземців у громадському житті на місцевому рівні 1992 р., Європейська конвенція про ландшафти 2000 р. Питання про приєднання до них бажано розглянути найб­лижчим часом, адже застосування положень зазначених докумен­

тів могло б дати новий поштовх у розвитку місцевого самовряду­вання в Україні.