Соціальні мережі як платформа соціально-мобілізаційної активності

Масові комунікації на платформі Web 2.0 стають чинником виникнення новітніх віртуальних форматів соціальної активності. Соціально-мобілізаційна активність із застосуванням інструментарію соціальних мереж (рухи, демонстрації, флеш-моби) стає повсякденним життям сучасного суспільства. Соціальні медіа стали найпопулярнішою складовою сучасного інтернету, яким у світі користуються нині понад 2 млрд. осіб, а в Україні – від 16 до 18 млн. (за різними оцінками). Величина потенціалу соціальних медіа дозволяє з їх допомогою влаштувати «блогерні революції» на кшталт тих, що відбулися в Єгипті, Тунісі, Ємені, загальнонаціональні акції, організувати громадський або політичний рух тощо.

За останні роки є достатньо прикладів впливу соціальних мереж на політику в Білорусі, Молдові, Ірані та Україні. В Молдові у 2009 р. після парламентських виборів натовп більш ніж з десяти тисяч молодих молдаван постав із соціальних контактів у мережах Facebook і Twitter з акціями протесту, громив урядові будівлі і бився з поліцією. Коли через Twitter в Інтернет полетіли сотні повідомлень очевидців, всесвітню павутину у столиці Молдови Кишиневі відключили.

23 травня 2009 р. соціальна мережа Facebook була заблокована на території Ірану напередодні майбутніх президентських виборів. Після виборів 12 червня 2009 р. заборонили висвітлення виступів опозиції. Twitter став місцем координації нових акцій, а також поширення закликів і інструкцій щодо атак на урядові сайти. Підкреслюючи важливість свободи слова в мережі, адміністрація Twitter пішла на значні поступки, скасувавши планові технічні роботи на сервері [4;6].

У 2012 р., напередодні виборів в Білорусії, у соціальній мережі були створені групи «Набрид нам цей Лукашенко» (37 тис. користувачів) і «Тільки ШОС» (більш 15 тис. користувачів), які пропагували «бойкот «виборів» з гаслами: «Голос вкрасти легко, а сфальсифікувати явку – неможливо» [1; 5].

Багатотисячні антиурядові демонстрації з вимогами радикальних політичних реформ в січні-березні 2011 р. пройшли в Алжирі, Бахрейні, Джібуті, Єгипті, Йорданії, Іраку, Ємені, Лівані, Мавританії, Марокко, Сирії, Судані, Султанаті Оман. Спроби їх проведення мали місце в Кувейті. Громадянська війна розгорілася в Лівії. Відмінною рисою практично всіх виступів народних мас у країнах Північної Африки та Близького Сходу стало активне використання протестуючими глобальної мережі, зокрема різних соціальних мереж, для мобілізації протестних настроїв, координації своїх дій, інформування світової громадськості про події [2; 3; 4; 6].

У грудні 2013р. – січні 2014 р. нами було проведено експертне дослідження для визначення ролі соціальних мереж у сучасних українських політичних комунікаціях. До участі в дослідженні були запрошені більше 50 експертів віком від 25 до 60 років. Відбір респондентів здійснювався методом «снігової кулі».

Інтернет-лідери думок мають свою постійну аудиторію підписок загальною кількістю 160 тисяч людей та постійну аудиторію читачів загальною кількістю 240 тисяч людей. Ми склали портрет постійної аудиторії експертів в соціальних мережах:

- Facebook. Суспільну активність даної соціальної мережі експерти оцінюють у 4,4 бали, а політизованість аудиторії – у 4,6 за 5-бальною шкалою. Найпоширеніша вікова група – 36-45 років, далі в порядку спадання: 25-35 років, 46-55 років, 16-24 років, 61 і старше.

- Twitter схожий на Facebook за активністю та повністю ідентичний за віковою градацією. Суспільну активність даної соціальної мережі експерти оцінюють у 3 бали за 5-бальною шкалою, а політизованість аудиторії – у 4,75. Наймасштабніша вікова група – 36-45 років, далі в порядку спадання: 25-35 років, 46-55 років, 16-24 років, 61 і старше.

- vk.com. Суспільну активність та політизованість своєї аудиторії в vk.com експерти оцінюють у 3 бали за 5-бальною шкалою. Наймасштабніша вікова група – 36-45 років, трохи менше – 16-24 років і 25-35 років, в меншості – 46-55 років і аудиторія віком від 61 та старше.

Оцінки ролі експертів участі їхньої аудиторії в публічних акціях розподілилися таким чином: значна частина експертів (67%) визнає, що їхня думка була тільки стимулюючою, аудиторія зробила б це і за власним бажанням; 20% експертів визнають прямий вплив їхніх постів в соціальних мережах на активність аудиторії. 13% утрималися від відповіді.

Facebook – соціальна мережа, яка, на думку переважної частини експертів (80%), відіграла найбільшу роль в мобілізації активності людей; Twitter на другому місці, vk.com – на третьому. Експерти оцінювали роль соціальних мереж в мобілізації аудиторії за віковим цензом (шкала від 1 до 5, де 1 – найменш значуще, 5 – найбільш). Так, для мобілізації аудиторії за віком:

Вік 16-24: vk.com і Twitter – 4, Facebook – 3,5;

Вік 25-35: Facebook – 4,8, Twitter – 4,1, а vk.com – 2,9;

Вік 36-45: Facebook – 4,6, Twitter – 4,1, а vk.com – 2,6;

Вік 46-55: Facebook – 3,8, Twitter – 2,9, а vk.com – 1,8;

Вік 56-60: Facebook – 2, Twitter – 1,5, а vk.com – 1,2;

Вік 61 та старше: Facebook – 1,2, Twitter – 1, а vk.com – 1.

Отже, за останні роки було багато вдалих і невдалих революцій, створених за допомогою соціальних мереж. Українське суспільство в розрізі політичних подій листопаду 2013 р. – січня 2014 р. продемонструвало можливості соціальних мереж як платформи соціально-мобілізаційної активності.Але соціальні мережеві сервіси самі по собі не є і не можуть бути джерелом і причиною соціальних хвилювань і тим більше революцій. Соціальні мережі є зручним інструментом і індикатор політичної (громадської) активності.

Література: 1. Набрид нам цей Лукашенко [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://vk.com/stopluka. 2. Раскевич Ю. Социальные сети против диктаторов: Тунис сверг правительство «Цифровой революцией» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kyivpost.ua/world/article/socialnye-seti-protiv-diktatorov-tunis-svergpravitelstvo-cifrovoj-revolyuciej.html. 3. Роль социальных сетей в египетских беспорядках [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rian.ru/analytics/20110201/329144526.html. 4. Савкин Н. Великая арабская демократическая революція / Н. Савкин // Вестник аналитики. – 2011. – № 1. – С. 51–53. 5. Тільки ШОС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vk.com/l_l_loc. 6. Morozov E. Smart Dictators Don’t Quash the Internet / Morozov E. [Електронний ресурс]. // The Wall Street Journal. – 2011. – Режим доступу: http://www.evgenymorozov.com/writings.html