Причини розколу у китайсько-радянських відносинах.

Розкол між двома комуністичними гігантами загострився після 1960, коли СРСР припинив надання Китаю економічної допомоги і відкликав технічних фахівців. ДО 1966 китайські лідери засуджували СРСР за "псевдокоммунизм", "сучасний ревізіонізм" і "реставрацію капіталізму". У відповідь радянські лідери обвинуватили Китай у "догматизмі" і "авантюризмі ". У 1968 протистояння ще більш ускладнилося в зв'язку з різким осудом Китаєм вторгнення країн Варшавського договору в Чехословакию. Навесні 1969 ворожі відносини вилилися в прямий військовий конфлікт на ділянці границі, що проходить по р.Уссурі в північно-східній Маньчжурії.

Наприкінці 1970-х років нове китайське керівництво, що згуртувалося навколо Дэн Сяопіна, виразило побажання поліпшення відносин між двома країнами. Однак у 1970-1980-і роки взаємний антагонізм знову загострився спочатку через підтримку Радянським Союзом в'єтнамської окупації Кампучии (Камбоджі), а потім через військове вторгнення в Афганістан. Китайське керівництво, розглядаючи подібні дії в геополітичному плані, оцінювало їх як "оточення" Китаю. У відповідь Китай почала надавати військову допомогу камбоджійської армії й афганських моджахедів. Протягом 1980-х років китайські лідери підкреслювали, що китайсько-радянська прикордонна суперечка і конфлікти в Афганістану і Камбоджі є основними факторами, препятствовующими нормалізації китайсько-радянських відносин. До початку 1990-х років усі три вищезгадані проблеми були в значній мірі дозволені.

Ідеолог. суперечка між СРСР та КНР, що стала явною після 20-го з'їзду КПРС (1956), який визначив курс на демократизацію сусп. життя в СРСР і підвищення матеріал, добробуту рад. народу, а в зовнішній політиці поставив завдан­ня розрядки міжнар. напруженості і налаго­дження ділового співробітництва з Заходом, призвела до загострення протиріч між двома д-вами. З 1958 поступово почав змінюватися зовн.-політ, курс КНР, китайська позиція проявлялась у відмінному від СРСР та його союзників баченні шляхів вирішення найваж­ливіших міжнар. проблем. З того ж року пішли на спад рад.-китайські відносини. У 1959 СРСР відмовився передати КНР технологію вир-ва ракетно-ядерної зброї відповідно до рад.-китайської угоди від 15.10.1957, мотивуючи своє рішення тим, що в разі нападу на КНР третьої д-ви СРСР виступить на боці КНР; влітку 1960 Кремль відкликав із КНР рад. спеціалістів, що ще більше загострило рад.-ки­тайські відносини. Подальше їхнє погіршення було спричинене висуненням КНР територ. претензій до СРСР. Пекін посилався на нерів­ноправний характер дог-рів, укладених між Ки­таєм і Російською імп., за якими визначалась існуюча лінію кордону між СРСР і КНР (див. Айгунський договір 1858, Пекінський російсько-китайський додатковий договір 1860, Лівадій-ський договір 1879, Петербурзький договір 1881). У квітні — травні 1962 відбулися перші сутички на рад.-китайському кордоні. У ноті МЗС КНР від 27.09.1963 китайський уряд офіційно підняв питання «про нерівноправні договори"

Зрос­тала напруженість на рад.-китайському кордоні. Безпосередньою причиною збройного конф­лікту на о. Даманський стали претензії КНР на нього. За Пекінським договором 1860 і карта­ми розмежування, підписаними представниками Росії та Китаю в 1861, кордон між двома д-вами в районі острова було встановлено по китайському березі р. Уссурі, а о. Дамансь­кий став невід'ємною частиною рос. території. Під час консультацій з прикордонних питань в 1960 рад. сторона визнала, що відповідно до заг.-прийнятих норм міжнародного права кордон має проходити не китайським берегом, а головним фарватером р. Уссурі; в такому разі о. Даманський мав відійти до КНР. Але сторони не уклали нового дог-ру про розмежування, і острів залишався частиною території СРСР. 2.03.1969 китайські війська здійснили спробу за допомогою сили встановити контроль над о. Даманським; збройний конфлікт згодом поши­рився, зіткнення відбувались також на кордоні провінції Сіньцзян та Казахської РСР. Сутички було остаточно припинено після переговорів 11.09.1969 в Пекіні між Чжоу Еньлаєм та голо­вою Ради міністрів СРСР О. Косигіним. Р.-к. п. к. став проявом відкритої конфронтації двох д-ав після 9-го з'їзду КПК (квітень 1969), який оголо­сив СРСР класово ворожою «соціал-імперіалістичною державою» і «ворогом №1» та закріпив антирад. курс КНР.