ПРОГРАМА
Змістовий модуль 1. «Формування і розвиток концепції історії українського мистецтва в українському мистецтвознавстві кінця ХІХ – початку ХХІ століття»: Тема 1. Предмет і завдання дисципліни. Етапи еволюції науки про мистецтво. Термінологія. Основні складові науки про мистецтво. Ідентифікація, аналіз, інтерпретація та систематизація творів образотворчого і декоративного мистецтва та дизайну як предмет науки про мистецтво. Завдання наукового дослідження: з’ясувати «ким, коли, чому і як» створено мистецький твір. Фахова термінологія: тлумачення основних понять. Завдання мистецтвознавчого дослідження: «ким, коли, чому і як» створена конкретна робота. Оперування поняттями стилю, композиції, кольору та уміння порівняти дану роботу з іншими як основа оцінки її естетичної значимості. Етапи формування та провідні науковці – історики мистецтва від часів становлення до системного розвитку дисципліни (16 – 18 ст). Д.Вазарі, Й.Вінкельман. Праці Гегеля.
Тема 2. Провідні теорії та методи дослідження мистецтвознавства кінця ХІХ – початку ХХІ століття Формальна та естетична концепції історії мистецтва. Знавецтво як напрямок мистецтвознавства 19 століття. Порівняльно-історичний (компаративний) та формально-стилістичний методи в науці доби. Іконографічний метод дослідження в зарубіжній та вітчизняній науці. Національний романтизм як підґрунтя наукової методології в українському мистецтвознавстві доби. Формування віденської школи мистецтвознавства. Праці віденського вченого Алоїзія Ригля. «Проблеми стилю» 1893 року - аналіз розвитку орнаменту за 5000 років. Й.Стржиговський. Книга «Схід чи Рим». Введення Й.Стржиговським українського сакрального будівництва в європейський контекст. Макс Дворжак. «Історія мистецтва як історія духа» - ідея нерозривної єдності форми і змісту твору. Генріх Вельфлін (1864 – 1945). Вивчення творів мистецтв по формальним критеріям. «Ренесанс і бароко» - розгляд названих категорій не як стилів, що змінюють один одного, а як вияв протилежних способів художнього мислення.. «Основні поняття історії мистецтва». Іконологічна концепція історії мистецтва Е.Панофського. Російські історики мистецтв: Н. Кондаков, Д.Айналов. Є.Рєдін.
Тема 3. Аматорське мистецтвознавство в Україні. Суспільно-культурне підґрунтя зародження вітчизняного мистецтвознавства. Розвиток образотворчого мистецтва і художньої освіти. Мистецтвознавчі дослідження представників університетської науки в 19 столітті: Харківський, Київський, Новоросійський університети, Київська духовна академія. Всеросійські археологічні з’їзди як фактор становлення досліджень про українське мистецтво. Журнал «Киевская старина» як осередок мистецтвознавчих студій в останній чверті 19 століття. Накопичення фактологічного матеріалу і постановка провідних проблем. Мистецтвознавча спадщина науковців аматорського періоду становлення науки. Праці П.Литвинової і О.Пчілки, М.Сумцова, П.Лашкарьова і П.Лебединцева, С,Кульжинського, В.Горленка як підґрунтя становлення знань про архітектуру, живопис і графіку та народне мистецтво України.
Тема 4. Наукове мистецтвознавство початку ХХ століття. Зміни в суспільно-політичному та культурному житті початку 20 століття як чинник бурхливого розвитку українознавства. Знавецтво, культурно-історичний метод, теорія впливів та елементи формально-стилістичного методу в працях університетських вчених. Універсалізм і національний романтизм як провідні наукові позиції. Праці М.Петрова, Г.Павлуцького, К.Широцького, Ф.Шміта. Дослідження української образотворчості в працях співробітників наукових установ та об’єднань: музеїв, губернських комісій, Наукового товариства ім.. Т.Шевченка та Українського наукового товариства. Публікації М.Біляшівського, братів В.і Д.Щербаківських, В.Модзалевського, М.Макаренка. Висвітлення вітчизняної мистецької спадщини на сторінках періодики початку 20 ст. Фахові видання початку століття як фактор обговорення дискусійних наукових питань. Український національний стиль як предмет наукової дискусії і формування концепції еволюції українського мистецтва. Наукова і практично-художня діяльність В.Кричевського. Позиції В.Божерянова, Г.Лукомського, К.Широцького та інших учасників дискусії. Визначення провідних напрямків наукового мистецтвознавства: періодизація художньої спадщини та виявлення основних ознак її своєрідності. Тема 5.. Мистецтвознавство міжвоєнного періоду в Україні. 1. Відмінні риси художнього життя в Україні в 1920-х роках. Наукові установи (ВУАН), художній інститут та інші осередки мистецтвознавства. Мистецтвознавчі праці О.Новаківського, М.Біляшівського, Д.Щербаківського, С.Таранушенка, Ф.Ернста, Сліпко-Москальціва, С.Гілярова 1920-х. Репресії 1930-х років і занепад дослідницької діяльності українських фахівців. Подальший розвиток образотворчого шевченкознавства і зміни оцінних акцентів у 1930-і роки. Діяльність українських фахівців на еміграції: Д.Антонович, В.Щербаківський та інші. Створення колективного курсу лекцій «Українська культура» та публікації про образотворчу спадщину Шевченка. Утвердження значимості українського мистецтва за межами СРСР.
Тема 6. Повоєнне мистецтвознавство 1945-1985 роки. Пожвавлення науково-дослідницької діяльності мистецтвознавців у повоєнні десятиліття. Діяльність наукових фахових осередків – відділу образотворчого мистецтва ІМФЕ ім. М.Рильського та кафедри ТІІМ Київського удожнього інституту. Створення узагальнюючих колективних праць з історії українського мистецтва в 1950-х – 1960-х роках: «Історія Українського мистецтва» в 6-ти томах. Дослідження в галузі архітектури і декоративного мистецтва. Досягнення українського шевченкознавства: комплексні ювілейні видання літературно-образотворчої спадщини Т.Г.Шевченка. Оновлення концепції історії українсьго мистецтва в авторських працях серії «Нарисів з історії українського мистецтва» - Ю.Асеєва, В.Овсійчука, П.Білецького, Д.Степовика, П.Говді, Ю.Бєлічка, Г.Юхимця, С.Афанасьєва. Монографії і дисертаційні дослідження провідних фахівців – Л.Міляєвої, Я.Запаска, П.Жолтовського, Г.Логвина. Мистецтвознавчі студії на сторінках фахової періодики: «Образотворче мистецтво» та «Народна творчість і етнографія». Тема 7. Сучасна українська наука про мистецтво. Національне науково-мистецьке життя в роки незалежності. Розбудова мистецтвознавчих науково дослідницьких осередків. Фундаментальне, прикладне і художнє мистецтвознавство. Фундаментальні дослідження українських сучасних фахівців в галузі архітектури, скульптури, живопису, графики, декоративного мистецтва та дизайну. Висвітлення актуальних мистецтвознавчих питань на сторінках фахової періодики. Фахові наукові видання вищих навчальних закладів художнього профілю: ХДАДМ, НАОМА, ЛАМ. «Мистецькі обрії» та «Мистецтвознавство України». Нова концепція еволюції вітчизняної художньої спадщини в тритомнику «Українське мистецтво» (2002-2005). Дослідження феномену діяльності М.Бойчука і бойчукістів в публікаціях Л.Соколюк. Дослідження української графіки О.Лагутенко, декоративного мистецтва Т.Кара-Васильєвої та Р.Захарчук-Чугай. Дизанерські студії В.Даниленка. Проблеми стилю в українському мистецтві в праці В.Овсійчука. Внесок у розвиток термінологічного словникарства М.Селівачова. Висвітлення українського мистецтва 20 ст. в публікаціях Г.Скляренко. Художньо-критична діяльність українських мистецтвознавців.
*** скорочення: Л - лекції П - практичні заняття С - семінарські заняття Лаб. - лабораторні заняття СР - самостійна робота ІЗ - індивідуальні завдання Примітка:Кількість підсумкових та змістових модулів визначена згідно специфіки дисципліни. 4.1. Тематичний план лекцій
5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ 5.1. Денна форма навчання
|
