І Тропи
Тропи — це прийоми виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення. Інакше кажучи, це використання слів у невластивому для них значенні. Слід зазначити, що, використовуючи слова у переносних значеннях, людина, як правило, не переслідує якусь «особливу мету». Тобто вибір із набору потрібних оратору значень одного, переносного, зазвичай не відчувається ним як більш складна мисленна операція. Люди так само легко використовують слова в переносних значеннях, як і слова в прямих значеннях. Використати троп означає надати слову невластиве йому значення на підставі деякого критерія. Виділяють такі критерії для утворення тропів: • тотожність; • схожість; • суміжність; • протилежність. Головними тропами за тотожністю є евфемізм і дисфемізм. Евфемізм — це троп, суть якого полягає у використанні «пом'якшеного», більш прийнятного виразу для позначення певного предмета. Іншими словами, за допомогою евфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у «рожевих» тонах і викликають в аудиторії позитивні емоції. Дисфемізм — це троп, суть якого полягає у використанні такого виразу для позначення певного предмету, який завідомо містить негативну оцінку. Іншими словами, за допомогою дисфемізмів події, явища, предмети описуються оратором у «чорних» тонах і викликають в аудиторії негат У реальній практиці спілкування люди дуже часто користуються евфемізмами та дисфемізмами. Залежно від того, яке враження оратор бажає справити на слухачів своєю промовою, він обирає ті чи інші вирази. Крім того, подібні конструкції виражають і ставлення самого оратора до певних подій. Р. М. Блакар з цього приводу писав: «Коли американець робить вибір між словами Ьіаск, пе§го, соіогесі і пі§§ег він одночасно виражає своє ставлення. Різне ставлення криється за виразами роог Ьох «карнавка для милостині» і зосіаі \уе1ґаге «соціальна доброчинність». Речення «Пляшка наполовину порожня» і «Пляшка наполовину повна» синонімічні з точки зору екстенсіоналу. Тим не менш є підстави вважати, що вони по-різному впливають на настрій веселої компанії. Можливо, вираз у даному випадку говорить дещо й про самого адресанта; він, таким чином, створює враження, яке отримують інші. Той, хто говорить про «напівповну» пляшку, здається, більший оптиміст»1. Порівняйте вирази в наступних парах і спробуйте визначити, в яких випадках наведено евфемізми, а в яких — дисфемізми: «демократія — демократичні ігри», «війна — зачистка території», «патріотичний — націоналістичний», «інформація — пропаганда», «катастрофа— критичне становище», «рани— порушення тілесної недоторканності», «тверда влада — деспотизм», «бомбардування — точкові удари», «плата готівкою — початковий внесок», «компроміс — поступка», «захоплення державних буді-псль — мирне входження до державних будівель», «вигнали з приміщення — попросили почекати за дверима». До тропів тотожності належать ще: • антономазія; • перифраза Антономазія — це троп, суть якого полягає у використанні широко відомих власних імен у ролі загальних або загальних назв у ролі імен. Наприклад; У кожної видатної людини, як і у Наполеона, як правило є свій Тулон і своє Ватерлоо. ивні емоції цілі, приймаємо зобов'язання, реалізуємо плани — і все це на основі часткового структурування досвіду, що свідомо чи несвідомо здійснюється нами через метафори»1. Дж. Лакофф і М. Джонсон висловлюють також думку про те, що метафори не є просто інструментом поетичної уяви чи риторичних забарвлень, тобто виключно мовною характеристикою. Метафорами проникнуте все наше життя, наші слова, мислення та дії. Таке положення автори ілюструють за допомоги метафори «Суперечка — це війна». Відповідно й більшість дій людини в суперечках структуровані концептами баталій: «Спробуйте уявити культуру, в якій суперечки не сприймаються в термінології воєнних дій, коли один учасник виграє, а інший — програє; де немає атаки й захисту, перемоги або поразки. Уявіть культуру, в якій суперечка розглядається як танець, учасники — як танцюристи, а мета полягає в гармонійному й естетично привабливому танці. У такій культурі люди по-іншому будуть ставитися до суперечок, по-іншому їх переживати, по-іншому їх проводити й по-іншому про них говорити. Для нас же це взагалі не буде суперечкою: просто ці люди будуть робити щось інше. Буде дивним навіть називати їхні дії "суперечкою"»2. Таке досить широке тлумачення метафори (не тільки як особливості мови) можливе за умов того, що вона за своєю природою щатна розширювати межі тексту. Це залишає великий простір для творчого уявлення слухачів самим «вгадати» те, що вони «хочуть бачити». У метафорі поєднується думка і образ. Оскільки образи прив'язані до певних слів, оратор актуалізує перцепти-іші можливості аудиторії, викликає спрогнозований відгук у думках і почуттях. До тропів схожості належать ще: • алегорія; • катахреза; • прозопопея 1 Алегорія — троп, що І виражає загальну, абстрактну думку конкретним чиїй ном. Досить часто алегорію можна зрозуміти лише в межах цілісного тексту. У таких випадках вона постає як велика метафора, що розгортається протягом усього твору. Яскравими зразками алегорії є байки, притчі, загадки, прислів'я, приказки. Наприклад: Це ще тільки цвіт, а ягоди будуть. II Катахреза — це троп, І який є незвичною метафорою, що сприймається як на- 1 громадження слів. Наприклад: Ці плани приречені на успіх.
|