Аналіз публічного виступу

Ось і минув публічний виступ...

Тепер час для його аналізу. Він має важливе значення для вдосконалення ораторської майстерності. Найкращим вважається поєднання оцінок самого оратора з експертними оцінками. Далі пропонуються переліки запитань для самого оратора та тих, хто оцінює виступ «зовні»¹.

Оратору слід відповісти на такі запитання:

1. Чи вдалось захопити увагу аудиторії?

2. Чи вдалось утримати увагу протягом всього виступу?

3. Чи дотримано регламенту?

4. Чи все було сказане з того, що хотів?

5. Чи підкреслив у завершенні головне?

6. Чи не ухилявся від теми?

7. Чи впевнено почувався на місці оратора?

8. Чи хотілося б ще виступити перед цією аудиторією?
Відповіді даються за десятибальною шкалою: так — 10, ні —

1, інші оцінки у проміжку від 10 до 1. Якщо оратор набрав менше 50 балів, тоді виступ слід оцінити як невдалий.

Експертам пропонується дати відповіді на такі запитання:

1. Чи був вдалим початок виступу?

2. Чи є драматизм у викладі?

3. Чи є вдалими приклади?

4. Чи є адекватною гучність?

5. Чи є адекватним темп?

6. Чи є адекватними мова і стиль виступу?

7. Чи є вдалим завершення?

8. Чи дотримався оратор регламенту?

9. Чи добре тримався оратор?

 

10.Чи є цікавим виклад теми?

11.Чи є оригінальним стиль викладу?

12.Чи є ясною головна думка виступу?

13.Чи є виступ переконливим?

Відповіді даються за десятибальною шкалою: так — 10, ні — І, інші оцінки у проміжку від 10 до 1. Вдалим вважається виступ, який набрав не менше двох третин можливих балів, тобто не ме­нше 86.

 

Лекція 5. Підготовка та побудова судової промови (2 години)

1. Предмет судової промови. Види, засади та функції судової промови.

2. Підготовка судової промови.

3. Побудова переконливої судової промови як різновид аргументаційної діяльності.

При засвоєні даної теми студенти повинні ознайомитись із наступними поняттями:

Судова промова – це промова, звернення до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адмінінстративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи.[6]

Предмет судової промови: фактичні обставини справи, аналіз та оцінка доказів, юридична оцінка установлених фактичних обставин, характеристика сторін процесу, пропозиції про застосування того чи іншого закону, пропозиції про винесення того чи іншого судового рішення.

Види судових промов[7]: 1. Обвинувальна промова прокурора в кримінальних справах в суді першої інстанції; 2. Промова прокурора в кримінальній справі при відмові від обвинувачення у суді першої інстанції; 3. Захисна промова адвоката в кримінальній справі в
суді першої інстанції; 4. Промова адвоката — представника потерпілого, ци­вільного позивача і цивільного відповідача; 5. Самозахисна промова підсудного; 6. Промова потерпілого і його представника; 7. Промова цивільного позивача і цивільного відповідача або їхніх представників (у межах цивільного позову в кримінальних справах); 8. Промови прокурора й адвоката в цивільних справах у суді першої інстанції; 9. Промови прокурора й адвоката в адміністративних
справах; 10. Промови прокурора й адвоката в кримінальних і
цивільних справах у суді другої інстанції; 11. Промови громадського обвинувача і громадського захисника в кримінальних справах; 12. Промови позивача та відповідача або їхніх пред­ставників у цивільних справах; 13. Промови третіх осіб або їхніх представників у ци­вільних справах; 14. Промови уповноважених органів державного уп­равління, профспілок, підприємств, установ, кооператив­них організацій та їх об'єднань у цивільних справах; 15. Промови представників громадських і трудових ко­лективів у цивільних справах; 16. Промови осіб, які притягаються до адміністратив­ної відповідальності, та їхніх представників; 17. Промова потерпілого в адміністративній справі; 18. Захисна промова близьких родичів, опікунів або
піклувальників підсудного в кримінальній справі; 19. Промова адвоката (представника сторони) при ве­денні господарських справ в господарському суді; 20. Промова прокурора при підтриманні позову в гос­подарському суді.

Серед функцій судової промови можнавиділити дві основні – це комунікативна та інформативна функції. В той же час судова промова безсумнівно виконує виховну функцію також.

Деякі вчені, і з ними важко не погодитись, вважають, що існують певні особливі засади, притаманні саме судовій риториці. Це - психологічна, етична та логічна засади судового красномовства.[8] Адже, діяльність учасників судочинства безмуснівно враховує і, навіть, керується загальними психологічними нормами та принципами людської комунікативної діяльності. Судова риторика виступає засобом переконання учасників процесу, особливо суду, в обгрунтованості та доведеності тієї чи іншої позиції. Особлива місце в судовій риториці повнинні займати суворі етичні вимоги, до яких відносяться недопустимість приниження людської гідності, однобічність, упередженість, цинізм, несприйняття загальнолюдських цінностей. І, нарешті, неможливо говорити про обгрунтованість доведеність та доказовість удової промови без належної логічно побудованої аргументації та критики.

Жодна промова не може сподіватись на переконливий вплив, якщо вона не буде ретельно підготовлена судовим оратором. Процес підгтовки судової промови зазвичай поділяють на чотири етапи: збір матеріалів, аналіх матеріалів, систематизація матеріалів, письмова підготовка промови. Однак, деякі юристи важають за потрібне повністю викладати текст промови на папері, інші складають лише тези промови, а треті, базуючись на грунтовних знаннях матеріалів справи, розраховують на власні ораторські здібності та натхнення, і зовсім не пишуть промов. Все залежить від індивідуальних здібностей та уподобань кожного юриста та від кожної окремої судової справи. Адже, у складних, багатоепізодних справах навіть найталановитіший юрист не обійдеться без опорних записів по матеріалам справи.В будь-якому разі, буде промова написаною чи складеною лише в думках судового оратора, треба дотримуватись певних правил побудови фактів, аргументів, інформації в промові. Перш за все, треба зазначити, що всі складові частини промови повинні органічно складати одне ціле, плавно та логічно переходячи одна в одну, таким чином, щоб слухачеві було легко та зручно рухатись думками вслід міркуванням оратора. По-друге, докази, аргументи повинні таким чином бути розташовані у промові, щоб вони підсилювали переконуючий вплив один одного.Не можна забувати і так зване правило Гомера, за яким найбільшу переконливість має така послідовність викладення аргументів: спочатку один сильний доказ, потім декілька слабкіших, і наприкінці, один найсильніший аргумент. Крім того, викладення доводів позиції обвинувачення чи захисту повинно відповідати звичайній логічній послідовності, яка б визначала кожний наступний доказ як безумовинй висновок із попереднього.