РЕКЛАМОЗНАВСТВО І ПІДГОТОВКА РЕКЛАМНИХ ВИДАНЬПроблема розмежування і співвідношення галузей права набуває особливої актуальність в періоди становлення нових, раніше не відособлених галузей права. Питання про співвідношення природно ресурсного і екологічного права вирішувалося юристами двома способами: природноресурсове право або включало в себе екологічне, або саме поглиналося екологічним правом, правом. Становлення екологічного та природноресурсового права відбувалося на фоні дискусій представників двох основних концепцій. Прихильники першої концепції вважали, що в системі права немає місця для ”Екологічного права” як самостійної галузі права і що екологічне навантаження повинні нести всі галузі права, їх інститути та норми. Разом з цим, згідно цієї ж концепції, виділяються галузі, які виконують функції регулювання відносин в сфері ”суспільство-природа” - природноресурсове та природоохоронне право, які іменуються екологічними галузями. Оскільки, згідно позиції автора цієї концепції В.В.Петрова, природноресурсове право, яке виникає на основі природноресурсових галузей (земельного, водного, лісового тощо) орієнтоване насамперед на регулювання раціонального використання природних ресурсів з метою задоволення потреб суспільства, воно не в стані виконувати функції, пов’язані із забезпеченням охорони довкілля та екологічної безпеки суспільства. А це приводить до необхідності створення та функціонування ще одної галузі права – природоохоронного права, предметом якого були б суспільні відносини, які складаються з приводу охорони об’єктів НПС, життя та здоров’я людини[18]. Прихильники другої концепції (автор М.І.Краснов) вважають, що охорона природного середовища є комплексною та загальнолюдською проблемою і тому вирішується засобами всіх галузей права. Разом з цим, акцентується увага на тому, що існують тенденції до консолідації правових норм в галузі використання та охорони природи. Крім цього, загальні принципи охорони природи існують як би над галузями земельного, гірничого, водного, лісового, фауністичного права, оскільки виступають по відношенню до цих галузей як установочні. В кінцевому результаті, тенденції до поступової консолідації права в сфері використання та охорони НПС приводить до формування фундаментальної правової галузі – права навколишнього середовища, або екологічного ейвароментального права, яке опосередковує широке коло відносин по використанню та охороні природи[19]. Необхідно зазначити, що хоча обидві концепції мають спільні риси, проте, суттєва відмінність між ними полягає в тому, що згідно з першою теорією сферу відносин «суспільство-природа» формують дві галузі права – природноресурсове та природоохоронне (екологічне) право, а це в свою чергу приводить до розділення економічної та екологічної функції права. Прихильники другої концепції, навпаки, стверджують, що використання та охорона природи – невіддільні види людської діяльності, які потрібно розглядати лише в комплексі в рамках одної галузі права – екологічного права. На наш погляд, найбільш прийнятною є думка тих авторів, які розглядають природноресурсове право як галузь екологічного права, ке є комплексною галуззю з підгалузевою структурою, що включає в себе земельне, водне, лісове, гірниче, фауністичне, атмосфероохоронне право[20]. До того ж важливо зазначити, що В.В.Петров, який тривалий час не поділяв таких поглядів, в останніх працях обґрунтовано стверджує, що екологічне право, з огляду на його предмет, є сукупністю однорідних суспільних екологічних відносин[21]. Співвідношення природноресурсового і земельного права обумовлено нерозривним зв'язком поверхневого шару землі з багатьма інших природних ресурсів. Земля відповідно до Конституції України є одним природних ресурсів. На цій підставі земельні відносини часто об'єднують з іншими ресурсними відносинами і включають в предмет екологічного права. Тим часом, відносини по використанню земель і відношення по використанню інших природних ресурсів мають принципові відмінності що не дозволяють встановлювати для них єдиний правовий режим. Земельне право регулює відносини, пов'язані розподілом, використанням і охороною земель. Причому під їх використанням розуміється оборотне використання земель, тобто таке, що не супроводжується їх безповоротним вилученням, порушенням цільового призначення ґрунтового шару. Саме тут проходить межа між відносинами, що становлять предмет правового регулювання земельного і природноресурсового права. При користуванні лісами, надрами, тваринним світом застосування норм земельного права обумовлене, як правило, нерозривним зв'язком природних ресурсів з ґрунтовим шаром. Тому застосування норм земельного права в даних природноресурсових відносинах є необхідним. На відміну від цього використання, наприклад, живих і неживих ресурсів континентального шельфу виняткової економічної зони і внутрішніх морських вод України не супроводжується порушеннмя ґрунтового шару. Співвідношення природноресурсового і цивільного права. Норми цивільного права регулюють дві групи відносин по використанню природних ресурсів: 1) відносини по цивільному обороту природних ресурсів, видобутих з НПС і 2) ряд відносин, що виникають в ході природокористування (емфітевзис, суперфіцій тощо). Норми по ресурсного законодавства встановлюють, що майнові відносини, які виникають при використанні природних ресурсів, регулюються цивільним законодавством якщо інше не передбачене відповідним природноресурсовим законом. У інших випадках застосування цивільного законодавства допускається, якщо на це прямо вказано в законі. Водне, лісове законодавство, законодавство про надра допускають можливість застосування норм цивільного права для регулювання відносин, що виникають в процесі природокористування. Проте, умови і межі його застосування встановлюються природноресурсовим. Застосування норм адміністративного права для регулювання природноресурсових відносин обумовлено ліцензійним порядком природокористування, необхідністю його нормування (лімітуванняї), веденням державних балансів, кадастрів, моніторингу природних ресурсів. Значна кількість норм, що встановлюють порядок створення і діяльності, повноваження державних органів по управлінню використанням природних ресурсів, відносяться до адміністративному права. Всі види ресурсопользованія, за винятком загального природокористування, є платними. Платня встановлюється за користування ресурсами надр, вод, лісів тваринного світу, континентального шельфу і виключної морської економічної зони тощо. Такі відносини складають предмет фінансового права і регулюються його нормами. Разом з грошовою формою плати за природні ресурси законом передбачена і натуральна форма оплати. Платежі за надрокористування, здійснювані на умовах розділу продукції, а також податок на прибуток при цьому сплачуються природокористувачем (інвестором) шляхом передачі державі частини здобутих ресурсів на умовах встановлених в угоді, що укладається між ними. Тому правовий інститут плати за природні ресурси включає норми як фінансового, так і природноресурсового права. Співвідношення природно ресурсного і трудового права. Пошук, оцінка, розвідка і видобуток природних ресурсів неможливі без встановлення між природокористувачем і працівником трудових відносин. Найчастіше норми трудового права, які регулюють трудові відносини в сфері природокористування, присвячені охороні праці працівників, зайнятих на видобутку ресурсу. [1] Відомості Верховної Ради - 1996. - N 30. - ст. 141. [2] Відомості Верховної Ради - 1992 – 34 - ст.502. [3] Відомості Верховної Ради - 1992 – 50 - ст.678. [4] Відомості Верховної Ради – 1999 - N 22-23 - ст.198. [5] Відомості Верховної Ради – 2000 - N 18 - ст.132. [6] Відомості Верховної Ради – 2002 - N 14 - ст.97. [7] Відомості Верховної Ради – 2002 - N 30 - ст.201. [8] Відомості Верховної Ради – 1994 - N 17 - ст.99. [9] Відомості Верховної Ради – 1994 - N 36 - ст.340. [10] Відомості Верховної Ради – 1995 - N 24 - ст.190. [11] Відомості Верховної Ради – 2002 - N 3-4 - ст.27. [12] Відомості Верховної Ради. – 1994. - N 48. - ст.430. [13] Урядовий кур'єр – 1998 - N153 від 11.08.98. [14] Урядовий кур'єр – 2005 - N100 від 01.06.2005. [15] Офіційний Вісник України – 1997 – № 19. [16] Офіційний Вісник України – 1998. – № 13. [17] Офіційний Вісник України 2001 - N 47. [18] Петров В. В. Экология и право. М.: Юрид. лит., 1981. - С. 47—52.; Природноресурсовое право и правовая охрана окружающей среды: Учебник / В. В. Петров, С. Б. Байсалов, Я. Я. Страутманис и др. - М.: Юрид. лит.,1988. - 512 с. [19] Краснов Н.И. Право окружающей природной среды в СРСР // Правоведение. – 1990. - № 4. – С.26. [20] Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. – С. 23.; Бринчук М.М. Экологическое право (право окружающей среды). Учебник. – М. Юрист, 1998. – С.35-37. [21] Петров В.В. Экологическое право России. – М., 1996. – С. 55-56. РЕКЛАМОЗНАВСТВО І ПІДГОТОВКА РЕКЛАМНИХ ВИДАНЬ Методичні рекомендації та завдання до занять з дисципліни «Рекламознавство і підготовка рекламних видань» для студентів відділення «Видавнича справа та редагування»
Суми ББК 74.564(4Укр) Р-36
Розглянуто і затверджено цикловою предметною комісією спеціальності 5.03030301«Видавнича справа та редагування». Протокол №__від “ ” 20__ р.
Р-36 Рекламознавство і підготовка рекламних видань: Методичні рекомендації та завдання до занять з дисципліни «Рекламознавство і підготовка рекламних видань» для студентів відділення «Видавнича справа та редагування» / Укладач Н. С. Подоляка. – Суми, 2015. – 72 с.
Методичні вказівки спрямовані сформувати комплекс знань про процес викладання дисципліни «Рекламознавство і підготовка рекламних видань», розрахований на студентів відділення «Видавнича справа та редагування».
© Машинобудівний коледж СумДУ, 2015 © Подоляка Н. С., укл., 2015
|
