Знання і переконання

Знання і переконання — основні елементи будь-якої культури. Адже в переконаннях є те, в чому люди дійсно переконані, чим керуються в повсякденній діяльності, що втілюють в зразках, нормах і звичаях, поведінці. Переконання — певне духовне становище, властивість. Для переконань характерна генетична нероздільність інтелектуально-раціонального, чуттєво-емоціонального і вольового компонентів. Переконання — чуттєве, творчо перетворе­не знання як особистісно-значуще, достовірне, сповнене потоком, енергією волі. Переконання зв'язані з природними і соціальними об'єк­тами. Будь-які переконання охоплюють всю структуру певних відо­мостей, інформацій (наукових і побутових) про явища суспільного жит­тя, зміст і значення норм, принципів поведінки, тобто знання. Переконання, зв'язані з об'єктами природи, інформація про природні процеси у вигляді уявлень про фізичну картину світу, природничо-наукові, технологічні знання, технологія, відповідна інформація про спо­соби дії, прийоми, як і що варто вирішувати, виробляти тощо. Переко­нання, зв'язані з соціальними об'єктами — етичні, економічні, політичні знання, уявлення про традиції, звичаї, ритуали, етапи поведінки, дані про те, що вважається в межах культури бажаним або небажаним, справедливим або несправедливим та ін.

Під впливом об'єктивних умов буття людей, в процесі засвоєння створеної суспільством культури і нагромадження особистого практич­ного досвіду формуються переконання. Для переконань характерна нерозділеність чуттєвого, раціонального і вольового компонентів. Всі компоненти переконань передбачають вчинки і поведінку людей, ста­ють мотивами діяльності. В структуру переконань обов'язковим ком­понентом входять певні, особисто-значущі знання. Природно, більшість знань, на які багате суспільство, так і не стають переко­наннями. Між існуючими і поширеними в суспільстві знаннями і переконаннями людей завжди існує невідповідність. Особливо часто невідповідність стосується ідеологічних знань, що вибірково оцінюють актуальні соціальні проблеми. Причини розбіжності знань і пе­реконань різні. Якщо знання суперечать дійсності, але мають статус панівних і нав'язуються суспільству, то люди, рано чи пізно, почина­ють чинити опір їх реалізації. ї, навпаки, коли знання відображають об'єктивні тенденції розвитку, то їх поширення суттєво впливає на переконання, сприяє духовному прогресу. Знання, що відображають об'єктивні тенденції розвитку, надають переконанням об'єктивні тен­денції розвитку, надають переконанням глибокий зміст, значення, визначають всезростаючу роль у суспільстві соціокультурних цін­ностей, ї тут навіть неістотним є те, що окремі знання не включа­ються для аргументації власних переконань, а включаються в соціокультурну сферу суспільного життя. Ніхто уже не дає якоїсь однієї системи знань статусу «єдино вірного вчення». Залучення в культур­не поле різноманітних знань веде до того, що культура суспільства і свідомість людей набувають багатомірності, гнучкості, долається жорс­ткість в оцінках і примітивність суджень. Логіко-психологічна струк­тура переконань є єдність потреб, інтересів, надії, віри, намагань особи. Все це фокусується в діях і в образі мислення особи як здат­ність її невпинно і досконало відстоювати і аргументувати відповідну позицію, погляди. У центрі системи переконань і мотивів особи є ціннісні орієнтації.

Цінності виступають фактором, що відіграє певну роль у регуля­ції соціальних взаємодій. Цінності — визначальний елемент культурності: і явищ природи, і технологічних винаходів, і взаємовідносин в сім'ї. Щоб визначити, оцінити, що корисно, значущо, а що — шкід­ливо, що — добро, а що — зло, важливо визначити оцінки, критерії. Саме критерії, оцінки предметів, дій, ідей, думок і визначають суттє­ве в культурі. Цінності — це своєрідний соціальний механізм, що відтворює, зберігає, захищає, розвиває і передає все корисне, що є в суспільстві.

Соціологічний підхід до ціннісних явищ полягає в дослідженні їх саме як стандартів, зразків, еталонів соціальної поведінки. Один з творців сучасної аксіології (теорії цінностей) Герман Лотце стверджував, що джерело цінності потрібно шукати не в дійсності, а в людській свідомості. Комплекс цінностей може визначатись як низка змістов­них елементів, що мають для людини особливу значимість. Цінність відображає суттєве ставлення, де визначається значимість об'єкту для суб'єкту в якісних і кількісних показниках. Для того щоб те чи інше явище дійсності стало цінністю, необхідно мати певні властивості, що здатні бути корисними для людини. У такому розумінні цінність — об'єктивна. Цінність об'єктивна і тоді, коли сам відбір та використан­ня потрібних властивостей визначається інтересами і потребами лю­дей. І, мабуть, неправильно ототожнювати цінність з визначальним предметом. Цінність є значення предмету для людини. Поза людиною цінність позбавлена сенсу. Тоді поняття цінність суб'єктивна. Єдність об'єктивного і суб'єктивного в цінностях проявляється в градації са­мих цінностей. З одного боку, цінності явище, що визначається інтен­сивністю тих об'єктивно властивих йому якостей, що мають корисне значення для людини. Так, руда, що містить більше металу, більше цінна для виробництва. Але, з другого боку, сам вибір інтенсивності визначається людськими інтересами, що знаходяться зворотно пропорційно до інтенсивності оцінюваної властивості. Так, тепло ба­жано промерзлій людині, але лише в визначених межах — від 20 до 25 градусів по Цельсію. Якщо всі існуючі цінності розподілити за ступе­нем їх значимості для існування людини, то одержимо класифікацію ієрархії цінностей, що підпорядкована принципу субординації, де кожна цінність належить до певної вищої цінності та відіграє роль засобу або умови. Вищі цінності буття — людина і людство. Всі інші цінності є цінностями лише оскільки забезпечують існування і еволюцію людс­тва. Соціальні, політичні інтереси завжди спільні.

Важливою складовою частиною культурного освоєння людиною дійсності — соціальні цінності. Соціальні цінності характеризують значимість для суспільства або індивіда певних явищ дійсності. Соці­альні цінності — основа прийняття рішень людиною, що визначають її життєдіяльність з допомогою надання стратегічних орієнтирів (рів­ність, свобода, щастя, добробут, справедливість, чесність, вірність та ін.), заради досягнення яких варто боротися і навіть померти, і конкретних рекомендацій стосовно того, які дії, вчинки мають звер­шити людина. Цінність — як деякий тип переконаності, ядро цілісної системи переконань людини, американський соціолог Макс Рокші розглядає як поведінку людини, рекомендації, які вона має або не

повинна вести себе або в решті не варто досягати реалізації соціальних цінностей в житті.

В сучасному світі цінності багатоманітні за змістом і функціями Соціологію інтересують цінності як фактори, що відіграють певну роль в регуляції взаємовідносин людей в суспільстві. Роль цінностей як регуляторів поведінки людини проявляються в тому, що орієнтують її в навколишньому світі, пробуджують до конкретних дій і надають діяльності певну спрямованість і зміст. Цінності подібно маякам, вказують людині, куди йти, що робити та ін. Не варто Лише змішувати культурні цінності з вимогами людської природи — біологічними потребами. Культурні цінності можуть поширюватися в суспільстві для пригнічення біологічної природи людини, якщо її прояви загрожують мирному, цивілізованому життю суспільства. Культурні цінності формуються суспільством для того, щоб людина, оволодівши ними, творила бажані для суспільства дії, не порушувала цілісності суспільного життя, сприяючи його розвитку. Культура олюднює і самі біологічні потреби індивіда, надаючи їм соціальний зміст і цивілізованість. Сучасній людині потрібна їжа, житло певної якості і зовнішнього вигляду тощо. Норми, в яких та чи інша культурна цінність постає як бажаний конкретний зразок поведінки, виражає своєрідність тієї культури, в межах якої індивід освоює об'єктивний світ. Шлюб як цінність може фіксуватись в нормах моногамії (одношлюб­ності) для подружжя або ж тільки для одного з них (багатоженство). Норми визначають сферу діяльності і людини, вихід за межі яких може загрожувати її безпеці і безпеці інших людей або суспільству. Норми обмежують діяльність людей.

Отже, з позицій еволюціонізуючого людства може бути придатна така класифікація цінностей: людина і людство — першорядні цін­ності; природні ресурси, знаряддя праці і продукти праці, необхідні для існування і відтворення людства — цінності матеріального жит­тя; різноманітні суспільні утворення, необхідні для життєдіяльності суспільства — цінності соціального життя; наукові знання (філософсь­кі, моральні, етичні та інші уявлення), ідеї, норми, що покликані задо­вольняти духовні потреби — цінності культури. Соціальний механізм, з допомогою якого відбувається виявлення, систематизація, відтворення і розвиток цінностей, і становить людську культуру, В стабільних суспільствах конфлікти цінностей вирішуються в межах існуючої культури. В сучасному суспільстві в Україні зона співпадіння основних цінностей соціальних спільностей, прошарків та груп різко звужена, тому можливість соціальних конфліктів досить віро­гідна. Для їх запобігання бажано забезпечити в культурі всіх членів суспільства пріоритет таких цінностей, які об'єднують націю, зміц­нюють суспільство, гарантують права та свободи особи.