Студопедия — Суть і структура культури
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Суть і структура культури






Культура - сукупність способів і методів людської діяльності (матеріальної та духовної), що об’єктивно втілені в предме­тах, матеріальних носіях (засобах праці, знаках), що передаються наступним поколінням. Поняття культури має далеко не однакове значення, Спочатку словом культура визначали способи обробітку землі. Мислителі XVIII ст., ототожнюючи культуру з формами духов­ного і політичного саморозвитку суспільства і людини, розгорнули формування своєрідної теорії культури. Натуралісти вбачали джере­ла культури в натуральній природі людини. Ідеалісти бачили призна­чення культури для морального розвитку людини і досягнення нею моральності. Культура — це системна інтегрована якість суспільства, що відбиває досягнутий рівень розвитку. Це стосується всіх видів і типів культури, її прояву. Культура — це явища, процеси, відносини, що якісно відрізняють суспільство, людину від природи, є результа­том соціальної взаємодії. Культура — це сукупність соціальних норм і цінностей, що склалися історично і притаманні конкретній суспіль­ній системі. Норми і цінності культури генетично не успадковують­ся. Культура демонструє свою соціальну природу, виражаючи в кож­ний період спрямованість суспільства на створення, зберігання і поширення результатів людської діяльності. Культура — погляд на світ скрізь призму Добра і Зла, корисного і шкідливого, прекрасного і потворного та ін. Внутрішня цілісність культури проявляється в формі стійкої, логічно простежуваної в основних елементах свідо­мості, визначеності сприйняття світу, оцінки реальних явищ. Зміна взаємозв'язків між людьми веде до еволюції культури.

Світ людської культури виступає сферою формування, розвитку і виявлення суті сил людини, їх. реалізації в природі і суспільстві. В соціології культура визначається не як відносини між речами і не як відносини між ролями в системі соціальної організації, а як відноси­ни між самими людьми, які зв'язують їх як особистостей і суб'єктів суспільного розвитку. Культура — надзвичайно складне і специфічне суспільне явище. Культура має глибокі внутрішні зв'язки з приро­дою і суспільством: закономірності розвитку і функціонування соці­ального організму, що є об'єктивною необхідністю. З позицій соціо­логії проявляються три основні сфери людської культури.

По-перше, ставлення людини до навколишньої природи. В сучасних умовах куль­тура і особа, культура і суспільство виміряються ступенем усвідом­лення тієї ситуації, за якою людина має відповідально ставитись до середовища проживання з метою запобігання небажаних наслідків. Культура людського суспільства — гармонія взаємозв'язків з приро­дою, що проявляються в найрізноманітніших сферах; на виробниц­тві, відпочинку, в побуті. По-друге, культура — ставлення однієї людини до іншої. Від ступеню усвідомлення взаємозв'язків людей залежить рівень культури міжособистих, міждержавних, міжетнічних відно­син, а також культурний клімат взаємовідносин в колективі, побуті, сім'ї.

По-третє, культура — ставлення людини до самої себе. Культур на діяльність індивіду — це постійне самовиховання, самопізнання, саморозвиток. Рівень культури особи проявляється у формуванні по­зитивного ставлення до набуття знань, виховання стійких мораль них принципів, розвитку почуття краси, благородної зовнішності, під­тримки доброго здоров'я.

У культурі виділяють матеріальну і духовну відповідно двом ос­новним видам виробництва — матеріального і духовного. Виділяючи такі види культури, не варто забувати, що культура — єдина цілісна система, всі елементи якої взаємозв'язані. Але виділення видів куль­тури виправдано тим, що кожен з них має специфіку і відіграє особ­ливу роль у розвитку суспільних відносин.

Матеріальна культура охоплює всю сферу матеріальної діяльності і її результати (знаряддя праці, засоби транспорту, житло, предмети вжитку), що становлять матеріалізацію людських ідей, опредмечене знання. Зв'язана з перетворенням навколишнього середовища, мате­ріальна культура включає, по-перше, цілеспрямоване формування ма­теріального середовища виробництва; по-друге, змінення матеріаль­ного середовища побуту, і, по-третє, зміна соціального середовища фізичного розвитку людини.

Духовна культура — система, що включає всі види, форми і рівні суспільної свідомості, освіту і виховання, установи культури. Сюди належать всі види пізнання, всі форми і типи літератури, мистецтва, філософії, релігії, науки, моралі. Духовна культура відіграє велику роль у формуванні всебічно розвинутої і соціально активної особи в умо­вах створення демократичного суспільства. Якщо духовне життя сус­пільства — відносно самостійна сфера соціальної системи, що зв'яза­на з задоволенням духовних потреб членів суспільства, то духовна культура - сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних творчою діяльністю людей і спрямованих на задово­лення їх духовних потреб. Визнаючи відносну самостійність духовної культури, враховуючи її специфіку, соціологія рішуче протистоїть кон­цепціям культури, що розглядають її у відриві від соціального життя, інтересів соціальних спільностей, як форму відображення якогось ду­ховного джерела. Соціологія виходить з того, що духовне виробниц­тво розвивається разом з матеріальним, що в індустріальних, постіндустріальних, соціально інтегрованих суспільствах формується зовсім нова загальнолюдська культура, ядром якої стають загальнолюдські інтереси і цінності. Якщо матеріальна культура переважно досягнена шляхом оволодіння силами природи, то духовна культура характери­зує рівень і глибину пізнання природи, суспільства і особистості.

 







Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 625. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Внешняя политика России 1894- 1917 гг. Внешнюю политику Николая II и первый период его царствования определяли, по меньшей мере три важных фактора...

Оценка качества Анализ документации. Имеющийся рецепт, паспорт письменного контроля и номер лекарственной формы соответствуют друг другу. Ингредиенты совместимы, расчеты сделаны верно, паспорт письменного контроля выписан верно. Правильность упаковки и оформления....

БИОХИМИЯ ТКАНЕЙ ЗУБА В составе зуба выделяют минерализованные и неминерализованные ткани...

Индекс гингивита (PMA) (Schour, Massler, 1948) Для оценки тяжести гингивита (а в последующем и ре­гистрации динамики процесса) используют папиллярно-маргинально-альвеолярный индекс (РМА)...

Методика исследования периферических лимфатических узлов. Исследование периферических лимфатических узлов производится с помощью осмотра и пальпации...

Роль органов чувств в ориентировке слепых Процесс ориентации протекает на основе совместной, интегративной деятельности сохранных анализаторов, каждый из которых при определенных объективных условиях может выступать как ведущий...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.013 сек.) русская версия | украинская версия