Поняття про лексику і лексичний склад мови

Лексика[1] кожної мови складається з повнозначних слів (іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів, прислівників) і службових (сполучників, прийменників, часток тощо). Словниковий склад сучасної української мови формувався протягом тривалого часу і складається з корінної і запозиченої лексики (іншомовних слів).

Корінна лексика – це і власне українські слова, й успадковані українською мовою з індоєвропейської мовної єдності, праслов’янської мови, і спільносхіднослов’янські слова (м’ята, дар, мати, брат, сестра, око, дім, чоловік, дух, душа, губа, свідок, вікно, серце, ожина, пиво, пам’ять, киснути, розумний, правда, палець, племінник, гречка, тулуб, собака, кішка, жайворонок, сніг, мельник, зовсім, тепер, спасибі, подушка).

Власне українська лексика – це слова, що виникли на українському мовному ґрунті в період формування і розвитку української мови і створюють її колорит (вареник, борщ, черевик, паляниця, горілка, мрія, надія, стрічка, суниця, хустка, громада, громадянин, галузь, питома вага, підручник, іспит, освіта, кисень, урядовець, власність, промисел, довкілля, держава).

До запозичень належать слова з інших мов, що прийшли в українську мову разом з реаліями, які вони позначали. Найбільша кількість іншомовних слів – терміни греко-латинського походження з галузі науки, культури, мистецтва (грец. – логіка, філософія, бібліотека, кедр, парус, ванна, кафедра, ксерокс, гігант, планета; лат. – ректор, декан, адміністрація, екзамен, прокурор; з французької − альянс, афіша, проспект, люстра, партер, департамент, бордюр; з німецької − бутерброд, вексель, курорт, маркшрейдер, масштаб, шахта, фарш, штат; з англійської − парк, скутер, сленґ, рекет, вокзал, кекс, мітинг, тунель, трест, конвеєр, бізнес, лідер, менеджер).

Залежно від сфери використання всі слова і звороти української мови умовно можна поділити на дві групи:

1 Загальновживана лексика − це слова стилістично немарковані (нейтральні). Стилістично нейтральна лексика є основою лексичного складу мови, вживається в усіх стилях і для неї не властиве забарвлення, оцінне чи експресивно-емоційне (визначити, позика, висновок, вступити, говорити, достатній).

2 Лексика обмеженого використання (вузького стилістичного призначення) − це стилістично забарвлені слова, що мають обмежену сферу використання і чіткі ознаки належності до певного стилю. До лексики обмеженого вживання належать архаїзми, історизми, неологізми, розмовна, емоційно-експресивна, науково-термінологічна, офіційно-ділова, професійно-виробнича лексика.

Архаїзми − застарілі назви реалій, що існують і зараз (гута, ґуральня, ґешефт, злато, аршин, татьба, адамант, глаголити, дщерь, хоругва, свічадо, світоч). Іноді така лексика називається старослов’янізмами/давньослов’яніз-мами/церковно-слов’янізмами.

Історизми − назви, що в процесі історичного, суспільно-політичного, наукового розвитку відійшли в минуле разом з реаліями, які позначали (оброк, подать, поручник (поручитель), смерд, лихвар, постоли, борть). Зараз такі слова використовуються у працях з історії чи художніх творах на історичну тематику для створення колориту зображуваної епохи.

Неологізми − це нові слова, що тільки входять до словникового складу мовців і ще не зафіксовані у словниках, тому виникають проблеми з їх тлумаченням (шипчандлер, фрилансер, мерчендайзинг, бейс-джампер, чопери).

Розмовна (розмовно-просторічна, просторіччя) лексика − це ненормована лексика, що використовується в побутовому мовленні (трастовик, продавчиня, відтягайло, телемило, скиглити, швендяти, чалапати, чвакати, гепнутись, верзти).

Різновидами розмовної лексики є:

− діалектизми (від грец. „говірка, місцева мова”) − слова, що використовуються лише на певних територіях, наприклад, бульба, мандибурка, бараболя (картопля), бусько, бузько, чорногуз (лелека), файно (добре, гарно), драґлі (холодець), когут (півень), кобіта (молода жінка), тета (тітка), шумівка (горілка), рінь, шутер, гравій (щебінь);

− вульгаризми − непристойні, як правило, брутальні слова (горлати, валандатися, брехуха, стерво тощо);

− жаргонізми − мова певного соціального прошарку чи групи людей (злодіїв, студентів); арго − жаргон злодіїв (маляву накатати, здати ментам, відкинутися, общак, поганяло, перо, замочити фраєра); сленг − жаргон цілком пристойних соціальних груп: програмістів, системних адміністраторів, студентів, лікарів, менеджерів та ін. (степуха, лаба, практичка, методичка, заліковка, скинути есемесину, відбити дзвінок, чатитися, отримати аською, тачка, п’ятий пень).

У науковому та офіційно-ділових стилях використання архаїзмів, історизмів, розмовно-просторічної лексики недопустиме, оскільки вона спричиняє смислову неоднозначність текстів, надає їм емоційної забарвленості.

У сфері наукової та професійно-виробничої діяльності використовується науково-термінологічна лексика.

Термін (лат. terminus – межа, кордон) – слово на позначення певного поняття з галузі науки, техніки, мистецтва.

Умовно всі терміни можна поділити на три групи:

− загальновживані або загальнонаукові терміни застосовуються в усіх галузях знань (аксіома, теорія, методика, метод, розрахунок, аналіз, синтез);

– міжгалузеві терміни використовуються в декількох суміжних галузях, наприклад, спільні терміни мають математика, фізика і механіка;

− вузькоспеціалізовані або вузькогалузеві терміни застосовуються в наукових працях певної галузі, наприклад, в економіці (лізинг, дéбет, акцизний, інфляція, демпінгові ціни, депозитарій, векселедавець, фінансові інвестиції, акцептований, рента, дисконт), у хімії (алкен, алкін, бісмут [2], прекурсор, реторта, дистиляція, возгонка, гідроліз, очищення, залужений, крекінг, багатовалентний, осцилограф, мононітросполуки), у механіці (резервуар, колектор, топкова камера, кільцева заготованка, гідравлічне очищення, флокен, поршневий палець, конденсатор, вкрут, втулка, квалітет точності, тяжкодеформований матеріал).

Кожна галузь науки має свої терміни, а терміни однієї галузі утворюють її терміносистему.

Терміносистема – це опрацьована спеціалістами певної галузі та лінгвістами сукупність термінів, що адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Терміни стають нормативними після їх ухвалення на галузевих, термінологічних нарадах чи конференціях. Згодом вони кодифікуються[3], фіксуються у вузькоспеціалізованих, енциклопедичних, довідкових, тлумачних, перекладних та інших словниках.

Термінологія – сукупність термінів, що утворилися і функціонують у певній галузі стихійно. Найчастіше це неологізми або (в українському випадку) репресовані слова, які повертаються до наукового обігу (довкілля, енергоощадний, арсен, мапа). З часом такі слова проходять кодифікацію і стандартизацію, стаючи частиною терміносистеми.

Для визначення нормативного терміна слід звертатися передусім до словників терміносистем (зазвичай вони мають форму стандартів). Якщо ж стандартів немає, то слід звернутися до термінологічних словників останніх років видання, надаючи перевагу тим словникам, що мають гриф Інституту мовознавства: галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія.

Своєрідними, властивими лише офіційно-діловому стилю термінами є канцеляризми – слова і словосполучення, що позбавляють текст, образності емоційності. Канцеляризми, як і терміни, також є однозначними, позбавленими емоційно-оцінного забарвлення, мають чітко визначену сферу використання (в осінньо-зимовий період, вжити суворих заходів, ухвалити рішення, матеріальне заохочення).

Номенклатура – сукупність назв конкретних об’єктів певної галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Номенклатурними назвами можуть бути слова і словосполучення, що утворюють систему назв об’єктів галузі (відповідно є номенклатура математична, медична, економічна, хімічна, фізична, суспільно-політична тощо).

Номенклатурними назвами є серійні марки машин, виробів, споруд, речовин, наприклад, клею (КДС-2, АДМ-К, КЛ-1), клею-мастики (КН-2, КН-3, КФ, ДФК, „Синтелакс”, „Гумілакс”, „Пермінід”, „Бустилат”), документів (ДСТУ 4163-2003, ГОСТ 4.228-83).

Від термінів і номенклатурних назв слід відрізняти професіоналізми.

Професіоналізми – слова, що теж позначають спеціальні поняття у сфері тієї чи іншої професії, однак на відміну від термінів є неузаконеними назвами і тому не фіксуються у словниках, довідниках (пароперегрівач, економайзер, платіжка, завкаф, опромат).

Професіоналізми, по суті, є сленґовими словами. Значна їх частина є синонімами до вже наявних термінів і найчастіше виникають тоді, коли вид діяльності не має розвиненої термінології або термін є незручним для постійного використання в усному мовленні (інфа, прога, комп, клава, сервак [4], лаба, практичка, методичка, заліковка). Професіоналізми у наукових текстах та документах є причиною неоднозначності тексту. Їх використання спричиняє смислову неоднозначність думок.