Стандартизація термінів

Термін „стандарт” (від англ. standard − норма, зразок, мірило) вживається в широкому і вузькому значеннях.

У широкому значенні стандартом є певний зразок, еталон, модель, з якими зіставляються інші об’єкти.

У вузькому значенні стандартом є нормативно-технічний документ, яким установлено комплекс норм, правил, вимог до об’єкта стандартизації. Стандарти діють в усіх сферах людської діяльності і зазвичай переглядаються та перезатверджуються кожні п’ять-десять років.

Стандартизація − процес установлення і застосування стандартів, правил з метою упорядкування діяльності певної галузі на користь і за участю всіх зацікавлених сторін, зокрема для досягнення всезагальної оптимальної економії при дотриманні функціональних умов і вимог техніки безпеки. Об’єктами стандартизації є конкретна продукція, послуги, норми, вимоги, методи, терміни, позначення тощо, які мають перспективу багаторазового використання в науці, техніці, мистецтві, промисловості, охороні здоров’я та інших сферах.

Стандартизація термінології[7] – вироблення термінів, унормування термінології в межах однієї країни (національний стандарт), або в межах кількох країн (міжнародний стандарт). Стандартизовані терміни є обов’язковими для використання в наукових, офіційно-ділових текстах.

Алгоритм укладання термінологічного стандарту:

1) вибрати з фахових періодичних видань, словників, підручників, та інших джерел усіх можливих термінів галузі;

2) систематизувати поняття певної галузі науки, техніки, мистецтва; поділити поняття за значенням на категорії (процеси, предмети, одиниці виміру тощо); розмежувати родові і видові поняття;

3) поділити вибрані терміни на загальнонаукові і вузькогалузеві (стандартизуються лише останні);

4) вибрати серед термінів-дублетів нормативний варіант (інші терміни також подаються, але з позначкою „нерекомендований”);

5) дібрати еквіваленти англійською, німецькою, французькою, російською мовами з відповідних міжнародних стандартів;

6) сформулювати українською мовою визначення (дефініції) поняття;

7) обов’язково віддати укладений стандарт на рецензування іншим фахівцям галузі і мовознавцям.

Готова стаття термінологічного стандарту має приблизно таку будову:

1) назва поняття українською мовою та еквіваленти англійською, французькою, німецькою і російською мовами;

2) скорочена форма терміна (якщо є);

3) небажаний термінологічний варіант (якщо є);

4) родове поняття;

5) видове поняття;

6) дефініція;

7) формула або схема (якщо є).

Укладаючи термінологічні стандарти, фахівці беруть на себе велику відповідальність і повинні пам’ятати, що стандартизуючи той чи інший термін, повинні спиратися не на власні уподобання і звиклість, а на мовні норми, тенденції. Так, слід уникати дієприкметників з суф. -уч-, -юч-, ач-, -яч- (не знеболюючий, а знеболювальний, не управляючі системи, а системи управління).

Українська мова багата та розвинена і може однозначно передавати найскладніші терміни будь-якої галузі науки, тому не варто бездумно і легковажно переносити в українські тексти російські терміни-покручі, що спричиняють непорозуміння та нісенітниці.