Вживання апострофа в українських і запозичених словах

В українській мові роздільна вимова після твердого приголосного перед наступними я, ю, є, ї позначається апострофом [’].

Апостроф пишеться:

1 Після губних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї (В’ячеслав, олов’яний, дев’ять, зап’ястя, в’язкість, ланцюгов᾽язальний, луб᾽яний, м’ясний, м’яти, кип’ятити, крем’яний, Застав’я, Залав’я, Остап’є). Коли перед б, п, в, м, ф у корені слова стоїть будь-який приголосний, апостроф не вживається (морквяний, тьмяний, різьбяр, мавпячий, святковий, духмяніти, цвях). Якщо ж попередній приголосний є частиною не кореня, а префікса чи попереднього кореня, або якщо це приголосний р, то тоді апостроф ставиться: відв’язати, зв’язок (бо в’язати), верф’ю, верб’яний, торф’яник, черв’ячний.

2 При роздільній вимові після приголосного р у кінці складу (кіновар᾽ю, пір’я, пір’їна, забур’янений, подвір’я, сузір’я, міжгір’я, глазур’ю, матір’ю). Але якщо р вимовляється пом’якшено, то апостроф не ставиться (рядовий, зварювальник, різальник, рятувальний, випрямляч, розкрійник, шкіряний, буряк).

3 Після літери к в імені Лук’ян і похідних від нього (Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янов, Лук’янович, Лук’янівна, Лук’янівка).

4 У складних і складноскорочених словах на межі частин слова чи після префіксів, що закінчуються на будь-який твердий приголосний, перед наступними голосними я, ю, є, ї (без’ядерний, без’якірний, без’язикий, від’ємний, з’являтися, з’єднаний, з’їхати, з’ясувати, об’їжджувач, перед’ювілейний, напів’яскравий, пред’явити, дит’ясла, Мін’юст).

Детальніше матеріал подано в правописі [12, с.8]