C. Реле часу КТ2.

 

10. Який пристрій використовується для автоматичного вмикання електроприводу бункерів-дозаторів кормороздавача комплекту обладнання КБН?

A. Реле часу КТ.

B. Кінцеві вимикачі SQ1, SQ2.

C. Фотореле BL.

 

2.3.2. Автоматизація напування тварин і птахів

 

На тваринницьких фермах, на пасовищах і при табірних умовах утримання тварин використовують різні способи напування тварин. Залежно від способу утримання тварин та кількості поголів’я, що обслуговується, використовують індивідуальні і групові напувалки. За принципом дії розрізняють напувалки автоматичні і напівавтоматичні, за наявністю додаткових пристроїв – з електричним підігрівом води або без підігріву.

Одночашкова стаціонарна автоматична поїлка АП-1 (рис. 2.3.16) призначена для напування ВРХ при прив’язному утримані тварин і розрахована для обслуговування двох тварин. Напувалка АП-1 складається з чаші 9, клапана 3 і важеля 2 з віссю 1. Клапанний пристрій напувалки складається з притискача 4, сідла 5, клапана 3, амортизатора 6 і корпусу 7. Гумовий амортизатор 6 діє на клапан 3 і щільно закриває вихідний отвір у гумовому сідлі 5. При цьому важіль 2, спираючись на кінець стержня клапана, що виступає назовні, піднімається над дном чаші 9. Поїлка наповнюється водою з водопровідної мережі при тиску 0,04…0,20 МПа.

Оскільки у чаші завжди залишається трохи води, тварина, намагаючись напитися, натискує на важіль і тим самим відкриває клапан. Вода під дією напору надходить у чашу напувалки через отвори у нарізній пробці – притискачі 4. Важіль 2 і клапан 3 під дією амортизатора повертається у попереднє положення, і надходження води у чашу напувалки припиняється. Деталі напувалки, крім сідла, амортизатора і осі, виготовлені з пластмаси.

Автоматичну напувалку АП-1 можна встановити у будь якому корівнику, де є водопровідна мережа або місткість для води. ЇЇ встановлюють на висоті 50–60 см від підлоги стійла і кріплять до вертикальної площини.

 

Рис. 2.3.16. Індивідуальна поїлка АП-1 для напування ВРХ:

1 – вісь; 2 – важіль; 3 – клапан; 4 – притискач; 5 – сідло;

6 – амортизатор; 7 – корпус; 8 – кільце; 9 – чаша

Групові поїлки АГК-4 (рисунок 2.3.17) використовують для напування ВРХ при безприв’язному утриманні на вигульних майданчиках. Поїлка дозволяє одночасно обслуговувати чотири тварини. Корпус 1 напувалки виготовлений з листової сталі. Він має всередині теплову ізоляцію 10. Напувалка складається з напувальної чаші 2 з кришкою 3, камери підігріву повітря, камери з поплавковим клапанним механізмом 5, електронагрівника 9 (потужністю 0,8 кВт при напрузі 220В) і підвідної труби 11. У стінці корпусу передбачене вікно для підключення автонапувалки до водопровідної мережі, яка закривається монтажною кришкою з написом “Підведення води”. До дна чаші приварено стояк клапанно-поплавкового механізму і зливну трубку, що виходить за межі корпусу.

 

Рис. 2.3.17. Групова поїлка АГК -4А для напування ВРХ:

1 – корпус; 2 – чаша; 3 – кришка; 4 – клапан; 5 – поплавково-клапанний механізм; 6 – розподільник; 7 – регулятор температури; 8 – блок заземлення; 9 – електронагрівник; 10 – теплоізоляція; 11 – водопровідний трубопровід;

12 – утеплювальна труба

Клапанно-поплавковий механізм використовують для підтри­мання постійного рівня води у чаші. Підтримання температури води в межах 10…18°С здійснюєтьсятерморегулятором манометричного типу. Його використовують для вмикання нагрівника в діапазоні заданої температури.

Поїлка стаціонарна з самоочищенням ПСС-1 (рис. 2.3.18) призначена для напування свиней з одночасним очищенням від корму і бруду. Вона складається з чавунного корпуса з чашею, з’єднаного з водо­провідною мережею. Подача води в чашу здійснюється як і в автонапу­валці АП-1 за допомогою важільно-клапанного механізму.

Поїлка ПБС-1 (рис. 2.3.19)призначена для напування свиней. Діє поїлка наступним чином. Твари­на захоплює ротом сосок з носком і притискає сосок. При натисканні на сосок 1 він переміщується до носка корпусу 2 і клапан 5 відкриває подачу води через зазор, що утворюється між корпусом і ним. В рот тварини вода потрапляє через сосок. При відпусканні соска клапан під дією амортизатора поверта­ється у вихідне положення.

В розглянутих поїлках автоматична подача води здійснюється за допомогою клапанних механізмів різних типів. В системах напування тварин з індивідуальними поїлками в зимовий період передбачають підігрів води. Для підігріву води в замкнутому контурі магістралі автонапування встановлюють проточні електроводонагрівачі з автоматичним регулюванням температури нагріву води. Рівномірність температури води в різних точках системи автонапування досягається за рахунок використання циркуляційних насосів з керуванням за температурою води в найбільш віддаленій точці.

Рис. 2.3.19. Соскова поїлка ПБС-1:

а – процес напування; б – будова поїлки; 1 – сосок; 2 – корпус;

3, 4 – ущільнювачі;5 – амортизатор; 6 – клапан; 7 – упор

Технологічний процес напування птахів має свої специфічні особливості, які обумовлені властивостями організму птахів та способом їх утримання.

При утриманні птахів в кліткових батареях використовують проточні жолобкові автопоїлки (рис. 2.3.20, а). Принцип керування такою системою полягає в автоматичному вмиканні і вимиканні електромагнітного клапана подачі води 1 на поїлки 3 за допомогою програмного пристрою. Дана система напування птахів має суттєві недоліки: витрати води в них в 3…3,5 рази перевищують споживання; значні затрати праці на очистку.

Групові чашкові (рис. 2.3.20, б) та непроточні жолобкові (рис. 2.3.20, в) поїлки використовують при утриманні птахів на підлозі та в кліткових батареях горизонтального типу. В даних поїлках управ­ління подачею води здійснюється регуляторами прямої дії з клапанним механізмом.

 

Рис. 2.3.20. Автопоїлки для птахів:

а – проточна жолобкова; б – групова чашкова; в – непроточна жолобкова;

1 – електромагнітний клапан; 2 – вентиль ручного регулювання; 3 – поїлки;

4 – трубопровід каналізації; 5 – шток; 6 – чаша; 7 – підвіска; 8 – клапанний механізм; 9 – шланг водогону; 10 – поплавкова камера; 11 – штанга;

12 – блок; 13 – барабан лебідки; 14 – огорожа для очистки

від кормів; 15 – жолоб поїлки

Ніпельні поїлки (рис. 2.3.21)використовують при різних умовах утримання птахів. В системах напування з ніпельними поїлками вода з водопровідної мережі подається в бачки. Рівень води в бачках підтримується поплавково-клапанними регуляторами рівня прямої. Через поліетиленові труби вода подається на магістраль з ніпельними поїлками. В магістралі напування надлишковий тиск води становить 0,34 МПа. Він залежить від рівня води в бачку і є однією із головних вимог нормальної роботи поїлок.

Робота поїлки полягає в тому, що за рахунок притирання фасок 3 клапанів 2 та 5 на кінці стержня клапана 5 зберігається крапля води. Коли птах клює її, відбувається дія на клапани 5 та 2 і це призводить швидкої появи нової краплі. Для усунення витрат води під ніпельними поїлками можуть встановлювати чаші.

 

Рис. 2.3.21. Ніпельна поїлка:

1 – труба; 2 – верхній клапан; 3 – фаски;

4 – корпус; 5 – нижній клапан

Питання для самоконтролю

1. Які автонапувалки використовують для напування ВРХ?

2. Принципи автоматизації автонапувалок для ВРХ.

3. Які автонапувалки використовують для напування свиней?

4. Принципи автоматизації автонапувалок для свиней.

5. Які автонапувалки використовують для напування птахів?

6. Принципи автоматизації автонапувалок для птахів.

ТЕСТИ

 

1. Як поділяються автонапувалки залежно від кількості поголів’я, що обслуговується?

A. Індивідуальні.

B. Індивідуальні і групові.

C. Стаціонарні й пересувні.

2. Який засіб автоматичного управління подачі води вико­ристовується в поїлках для тварин АП-1, ПСС-1?

A. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

B. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

C. Програмний пристрій.

3. Який засіб автоматичного управління подачі води викорис­то­вується в поїлці АГК-4А?

A. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

B. Програмний пристрій.

C. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

4. Яким способом здійснюється нагрів води у автонапувалці АГК-4А?

A. За допомогою змішування холодної води з гарячою.

B. За допомогою нагріву ТЕНами

C. За допомогою електродного нагріву.

5. Які засоби використовуються в системах автонапування для підігріву води?

A. Проточні електроводонагрівачі з регуляторами температури нагріву води.

B. Циркуляційні насоси з керуванням програмними пристроями.

C. Проточні електроводонагрівачі та циркуляційні насоси з регуляторами температури нагріву води.

6. Які засоби автоматичного управління подачі води викорис­товуються в проточних жолобкових поїлках пташників?

A. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

B. Програмний пристрій.

C. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

7. Які засоби автоматичного управління подачі води використовуються в непроточних жолобкових поїлках пташникі?

А. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

В. Програмний пристрій.

С. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

8. Які засоби автоматичного управління подачі води викорис­товуються в чашкових поїлках пташників?

А. Регулятор прямої дії з поплавково-клапанним механізмом.

В. Програмний пристрій.

С. Регулятор прямої дії з важільно-клапанним механізмом.

 

 

2.4. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРИБИРАННЯ ГНОЮ ТА ПОСЛІДУ

 

2.4.1. Автоматизація установок для прибирання гною та посліду

Роботи по прибиранню і видаленню гною та посліду характе­ризуються значною трудомісткістю. Використання того чи іншого типу установок залежить, в основному, від способу утримання тварин та птахів. В процесі прибирання гною та посліду виконують наступні операції: очищення місць утримання тварин та птахів; прибирання з приміщення та вивантаження в транспортні засоби чи сховища; утилізація.

Технологія утилізації гною дозволяє зменшити забруднення повітря та ґрунту, передбачає отримання якісних органічних добрив, газоподібного палива (біогаз).

Для прибирання гною в тваринництві: з вигульних майдан­чи­ків; приміщень безвигульного утримання тварин на глибокій під­стилці, а також транспортування його з приміщень у гноєсховище або гноєплощадки використовують мобільні механізми: скрепери та бульдозери, причіпні тракторні візки, електрифіковані вагонетки. Для прибирання гною з корівників і свинарників використовують скребкові, скреперні транспортери, гідравлічні та пневматичні системи видалення гною.

Конвеєри скребкові гноєприбиральні типу КСГ (ТСН) отри­мали найбільше розповсюдження для прибирання гною з тварин­ницьких приміщень та видалення його в транспортні засоби. Їх використовують при утриманні великої рогатої худоби в стійлах та утримання свиней в станках.

Гноєприбиральний конвеєр КСГ-7-02 (ТСН-160А) може працювати з додатковим жолобом для ланцюга, якщо скребки розміщені над ланцюгом, і в каналах без додаткового жолобу, якщо скребки – під ланцюгом.

Технологія прибирання гною така. Згорнутий в канали гній скребками горизонтального конвеєру 1 (рис. 2.4.1) переміщується вздовж каналу потрапляючи на похилий конвеєр 2. Похилим конвеєром гній вивантажується на транспортні засоби. Прибирання гною повинно виконуватися не менше трьох разів на добу. При використанні конвеєру застосовувати соломисту підстилку довжиною більше 100 мм не рекомендується. Перед прибиранням гною необхідно пересвідчитись в відсутності сторонніх предметів в каналі, при необхідності зняти перехідні містки. В першу чергу вмикається похилий, а потім горизонтальний конвеєр (для усунення завалів похилого конвеєра). В зимовий період перед пуском конвеєра необхідно пересвідчитись у відсутності примерзань ланцюга і скребків похилого конвеєра, а після виключення горизонтального конвеєра похилий конвеєр повинен пропрацювати 2 – 3 хвилини вхолосту.

 

Рис. 2.4.1. Гноєприбиральний конвеєр КСГ-7-02:

1 – горизонтальний транспортер; 2 – похилий транспортер;

3 – ящик керування; 4 – мотор-редуктор горизонтального транспортера;

5 – натяжний пристрій; 6 – ланцюг з скребками; 7 – поворотний пристрій

Принципова електрична схема керування гноєприбиральним конвеєром КСГ-7-02 (рисунок 2.4.2) передбачає необхідну послідов­ність ввімкнення електродвигунів похилого М1 і горизонтального конвеєрів. Підготовка конвеєра до роботи здійснюється автоматичним вимикачем QF1, при ввімкненні якого загорається сигнальна лампа HL1. Кнопкою SB3 забезпечується ввімкнення котушки електро­магнітного пускача КМ1, силовими контактами якого подається напруга на двигун М1 похилого конвеєра. Допоміжний контакт КМ1.1 блокує кнопку пуск SB3 і готує до роботи коло магнітного пускача КМ2. Кнопкою SB4 вмикається котушка магнітного пускача КМ2, контактами КМ2 вмикається електродвигун М2 горизонтального конвеєра, а контактом КМ2.1 блокується кнопка пуск SB2. Зупинка електродвигунів конвеєрів здійснюється у зворотній послідовності кнопками SB1 та SB4 (кнопкою SB1 забезпечується вимкнення обох двигунів). Захист електродвигунів від коротких замикань здійснюється автоматичним вимикачем QF1, а від їх перегріву з будь-якої причини здійснюється пристроєм вбудованого температурного захисту F (УВТЗ). Захист кіл керування при виникненні коротких замикань здійснюється запобіжником FU1.

 

Рис. 2.4.2. Принципова електрична схема гноєприбирального конвеєра КСГ-7-02 (ТСН-160А) з захистом від примерзання скребків

 

Передбачений також пристрій захисту двигуна похилого кон­веєра в зимовий період. Вмикається він за допомогою перемикача SA, сигнальна лампочка HL сигналізує про цей режим. Якщо температура вище норми, контакт термореле SK замкнений і напруга з випрямляючого моста YD2-YD5 подається через діод YD1, резистор R і конденсатор С на управляючий електрод тиристора YS, який відкри­вається. Коли температура повітря стає нижче норми, контакт SK термореле розмикається і тиристор YS закривається, блокуючи вмикання пускача КМ1 похилого конвеєра.

Скреперні установки типу УС призначені для прибирання гною ВРХ з відкритих проходів при безприв’язно-боксовому утри­манні тварин, а також при утриманні свиней на щільовій підлозі.

При утриманні тварин на щільовій підлозі та для видалення гною з каналів можливе використання гідравлічних систем. Пневма­тичні системи використовують для транспортування гною в гноєсхо­вища.

Скреперна установка (рис. 2.4.3) складається з приводного механізму 4, поворотних пристроїв 1,скребків 3, 5, ланцюгового контуру 2 довжиною 170 м, щита керування.

 

Рис. 2.4.3. Скреперна установка типу УС-15:

1 – поворотний пристрій; 2 – ланцюговий; 3,5 – скребки;

4 – мотор-редуктор привідного механізму

 

Установка працює нормально за обмеженої кількості підстилко­вих матеріалів – торфу, подрібненої соломи, тирси – до 1кг на голову великої рогатої худоби на добу. Чистота прибирання залежить від якості бетонування гнойового каналу. Щоб скрепер міг прибирати крайні стійла, його робочі органи повинні виходити за межі стійла на 2,5–2,7м з таким розрахунком, щоб при робочому ході він відкривався перед стійлом. Щоб забезпечити повне скидання гною, скребок має доходити до поперечного каналу. Одночасно потрібно стежити за тим, щоб скребок не доходив до поворотного пристрою.

Схема керування скреперною установкою УС-1,5 має ручне і автоматичне керування, яке задається вимикачем SA. Коли вимикач SА вимкнений, то здійснюється ручний режим, а коли замкнений – автоматичний режим роботи установки.

В автоматичному режимі безконтактний шляховий вимикач В1 спрацьовує при вмиканні поперечного транспортера і подає напругу на проміжне реле К3, яке замикає свій контакт в колі котушок магнітного пускача КМ1 і КМ2. Скребки установки знаходяться в початковому положенні, при цьому спрацьовує безконтактний шляховий вимикач В2 і вмикає реле К2, який своїм замикаючим контактом подає напругу на котушку магнітного пускача КМ2, а розмикаючими, що знаходяться в колі котушки магнітного пускача КМ1, не дає можливості ввімкнутися. Він силовими контактами вмикає електродвигун установки. При досяганні скребками крайнього кінцевого положення спрацьовує безконтактний шляховий вимикач В3, який вмикає реле К1. Реле К1 розмикає розмикаючий контакт в колі котушки магнітного пускача КМ 2, що приводить до вимикання електродвигуна, а замикаючим контактом в колі котушки магнітного пускача КМ1 подає на нього напругу керування. Це приводить до спрацювання силових контактів пускача і вмикання на реверс електродвигуна для руху скребків установки в зворотному напрямку.

У ручному режимі керування електродвигуном установки здій­снюється за допомогою пускових кнопок SВ2 або SВ3, а вимикання – за допомогою кнопки SВ1.

Живлення безконтактних шляхових вимикачів здійснюється пониженою напругою постійного струму, яка утворюється за допомогою трансформатора ТV і випрямлячів. Затримка на вимикання проміжних реле К1-К3 здійснюється діодами VD3-VD6, які шунтують їхні котушки.

В тваринницьких комплексах для зменшення затрат праці створюють лінії прибирання гною в приміщенні з декількома скребко­вими транспортерами. При керуванні такими лініями передбачають необхідну послідовність включення електродвигунів транспортерів, щоб уникнути завалів непрацюючого вивантажувального транспор­тера. Керування періодичністю та тривалістю роботи ліній прибирання гною виконують за допомогою програмних пристроїв.

 

 

Рис. 2.4.4. Електрична принципова схема керування скреперною установкою УС-15

 

Вибір того чи іншого способу прибирання посліду в пташниках залежить, в основному, від технології утримання, виду і віку птиці. Засоби механізації прибирання посліду можна класифікувати за мобільністю на стаціонарні та пересувні. До стаціонарних належать механізми, які входять до комплектів технологічного обладнання пташників і змонтовані як усередині, так і за їхніми межами. Вони призначені для прибирання посліду з місць утримання птиці і транспортування його до пересувних транспортних засобів або безпосередньо до місця утилізації. До пересувних належать бульдозери, тракторні причепи та спеціальні автомобілі.

Якщо птиця утримується в багатоярусних кліткових батареях, то послід прибирають з кожного ярусу канатно-скребковими установками і ними ж скидають на горизонтальні конвеєри.

Головними робочими органами канатно-скребкових установок є скребки, що закладаються по одному або по кілька на один ярус у між’ярусний простір. Скребки з’єднуються тросом у вигляді замкненого контуру і приводяться в рух від електроприводу.

Можливе прибирання посліду по ярусах кліткових батарей за допомогою стрічкових транспортерів, які розміщують між ярусами кліток. Для видалення посліду зі стрічки в кінці кліток встановлюють нерухомі скребки.

При утриманні птахів на підлозі використовують канатно-скребкові конвеєри, що встановлюють в спеціальні послідні канали, які розміщені під настилом.

Для транспортування посліду за межі приміщень застосовують похилі конвеєри, скребкові гноєнавантажувачі та інші пристрої.

Канатно-скребкові установки призначені для видалення посліду з каналів, розміщених вздовж пташника, при підлоговому утриманні птиці, а також при утриманні в одноярусних та каскадних кліткових батареях.

Рис. 2.4.5.а. Технологічна схема установки для прибирання

посліду типу МПС:

1 – поворотний пристрій; 2 – трос; 3 – скребковий візок; 4 – приводна станція установки; 5,7 – транспортер типу ТСН-3,0Б; 6 – кінцеві вимикачі

Схема канатно-скребкової установки типу МПС зображена на рисунку 2.4.5. Установки бувають одно- і двовізкові, тому залежно від кількості каналів у пташнику їх можна комплектувати для одно-, дво-, три-, чотири- та шестиканальних схем. Скребковий візок має раму з чотирма колесами і два скребки з канатом.

Приводна станція складається із зварної рами, на якій вста­новлені електродвигун, редуктор, приводний і натяжний барабан. Обертання від електродвигуна до редуктора передається клинопасо­вою передачею. Для натягання пасів електродвигун переміщують у поздовжніх пазах рами. Транспортер скребковий укомплектований скла­дальними одиницями серійних скребкових конвеєрів типу ТСН-3,0Б або ТСН-160А.

В автоматичному режимі програмне реле КТ вмикає магнітний пускач КМ1, який силовими контактами вмикає електродвигун скребкового механізму і пускачем КМ3 двигуни поперечного та вивантажувального транспортерів ТСН. При досяганні скребками кінцевого вимикача SQ1 він спрацьовує і своїми розмикаючим контактом вимикає магнітний пускач КМ1, а замикаючим контактом вмикає магнітний пускач КМ2 для реверсування двигуна скребкового механізму. Установка вимикається за допомогою кінцевого вимикача SQ2 при досяганні скребковим механізмом початкового положення.

В ручному режимі установка вмикається кнопкою SВ2 для руху механізму вперед, для руху в зворотному напрямку кнопкою SВ3. Зупинка здійснюється за допомогою кнопки SВ1.

 

Рис. 2.4.5.б. П ринципова електрична схема установки

для прибирання посліду типу МПС

 

У системах, де відбувається об’єднання декількох технологіч­них операцій у загальну потокову лінію, найчастіше спільно проекту­ються лінії збирання посліду, видалення з приміщення та транспорту­вання в сховище. Для керування потоковими лініями прибирання посліду передбачають місцеве, дистанційне та автоматизоване керу­вання електроприводами машин і механізмів. Системи автоматизації повинні забезпечувати послідовність автоматичного і ручного вклю­чення машин і механізмів в порядку, зворотному напрямку руху посліду, щоб виключити завал установок і зупинку лінії в заданій послідовності у випадку аварійної зупинки однієї з установок; контроль і сигналізацію роботи всіх машин і механізмів.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Від чого залежить спосіб прибирання гною та посліду?

2. Які установки використовують для прибирання гною в приміщеннях ВРХ та принципи їх автоматизації?

3. Які установки використовують для прибирання гною в приміщеннях для утримання свиней та принципи їх автоматизації?

4. Які установки використовуються для прибирання посліду при клітковому утримані птиці та принципи їх автоматизації?

5. Які установки використовуються для прибирання посліду при утримані птиці на підлозі та принципи їх автоматизації?

ТЕСТИ

 

1. Для чого застосовують транспортер ТСН-160А?

A. Для прибирання гною в приміщеннях ВРХ і свинарниках.

B. Для прибирання гною в приміщеннях ВРХ і свинарниках та вивантаження його в транспортні засоби.

C. Для транспортування гною в гноєсховище.

2. Використовуючи принципову електричну схему ТСН-160А, вкажіть, чим забезпечується послідовність включення електродвигуна горизонтального транспортера після пуску похилого?

A. Кнопкою SB2.

B. Контактом електромагнітного пускача КМ1.2.

C. Електромагнітним пускачем КМ2.

3. Використовуючи принципову електричну схему ТСН-160А, вкажіть, для чого використовується пристрій F?

A. Для блокування вмикання пускача КМ1 похилого транспортера.

B. Для захисту електродвигунів транспортерів при виникненні коротких замикань.

C. Для захисту електродвигунів транспортерів від перегріву з будь-якої причини.

4. Для чого застосовують скреперні установки типу УС-15?

A. Для прибирання гною ВРХ з відкритих проходів при безприв’язно-боксовому утриманні тварин, а також при утриманні свиней на щільовій підлозі.

B. Для прибирання гною в приміщеннях ВРХ і свинарниках та вивантаження його в транспортні засоби.

C. Для транспортування гною в гноєсховище.

5. Використовуючи принципову електричну схему установ­ки УС-15, вкажіть, якими пристроями здійснюється автоматичне керування?

A. Безконтактним шляховим вимикачем.

B. Шляховими вимикачами.

C. Трьома безконтактними шляховими вимикачами.

6. Використовуючи принципову електричну схему уста­новки УС-15, вкажіть, яку функцію виконує кінцевий вимикач SQ1?

A. В автоматичному режимі здійснює керування реверсом.

B. В автоматичному режимі здійснює керування вимкненням електромагнітного пускача КМ1 при досягненні скребка до каналу.

C. В автоматичному режимі через реле К3 забезпечує аварійне вимкнення транспортера при перевищенні ходу скребків.

7. Які засоби автоматизації використовуються в канатно-скребковій установці типу МПС?

A. Програмне реле часу

B. Кінцеві вимикачі

C. Програмне реле часу та кінцеві вимикачі.

8. Для чого використовується програмне реле часу в канатно-скребковій установці типу МПС?

A. Для автоматичного вимикання установки за заданою програмою.

B. Для автоматичного вмикання установки за заданою програмою в заданий час доби.

C. Для автоматичного вмикання і вимикання установки за заданою програмою.

8. Для чого використовується кінцевий вимикач SQ2 в канатно-скребковій установці типу МПС?

A. Для автоматичного вимикання електродвигуна приводу скребкового механізму

B. Для автоматичного вимикання установки

C. Для автоматичного реверсу електродвигуна приводу скребкового механізму при досяганні скребками крайнього кінцевого положення

2.4.2. Автоматизація потокових ліній для

видалення гною та посліду

Установки по видаленню гною з використанням візків при­значені для прибирання гною в стійловому приміщенні, завантаження в транспортні візки та транспортування в гноєсховище.

Складається лінія з транспортера ТСН-3Б та візка, який рухається в гноєсховище по рельсі підвісної дороги.

Найпростіша технологічна лінія збирання і навантаження гною транспортерами типу ТСН-3Б у візки підвісної дороги може функціо­нувати як в ручному, так і автоматичному режимах (рис. 2.4.6).

В автоматичному режимі замикають тумблер SA або натискають кнопку SB5. Отримує живлення реле часу КТ1, що вмикає магнітні пускачі КМ3 та КМ4 похилого і горизонтального транспортерів відповідно.

Коли візок наповнений гноєм, спрацьовує ваговий пристрій і через кінцевий вимикач SQ3 вимикає реле часу КТ1. З витримкою часу, необхідною для очищення від гною, зупиняються спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери.

 

Рис. 2.4.6. Принципова схема керування лінією прибирання

гною з використанням візків

 

Одночасно отримує живлення реле часу КТ2, що з більшої, ніж у КТ1, витримкою часу вмикає магнітний пускач КМ1. Візок із гноєм рухається в сховище, де автоматично розвантажується і кінцевим вимикачем SQ1 реверсується. Повернення візка фіксується кінцевим вимикачем SQ2, що вмикає реле часу КТ1, і процес повторюється.

Коли збирання гною буде закінчено, та його надходження у візок припиниться, кінцевий вимикач SQ3 залишиться в попередньому положенні. Контакти КТ1:3 у колі KV замкнуться з витримкою, що перевищує тривалість циклу роботи установки, контакт KV1 вимкне установку з мережі.

Потокова лінія прибирання гною призначена для збирання гною та видалення його з приміщення, транспортування за допомогою поршневого насоса до гноєсховища.

 

Рис 2.4.7. Технологічна схема автоматизації

потокової лінії прибирання гною:

1 – поздовжні транспортери; 2 – поперечний транспортер;

3 – поршневий насос; 4 – гноєзбірник; 5 – гноєсховище

 

До складу потокової лінії входять три поздовжніх транспортери 1 (рис. 2.4.7), що прибирають гній із зони розміщення тварин, поперечний 2, який транспортує його до гноєзбірника 4, і поршневий насос 3, який перекачує гній до гноєсховища 5. Привод механізмів здійснюється від асинхронних електродвигунів M1-М5.

Схемою автоматизації передбачено ручне та автоматичне керування двигунами. При ручному керуванні двигуни вмикають і вимикають кнопками SB1-SB10 (рис. 2.4.8). В автоматичному режимі роботою механізмів керують програмні пристрої КТ1 і КТ5 та реле часу КТ2 - КТ4. У встановлений час програмне реле КТ1 замикає контакт і вмикає реле часу КТ2, КТ3, КТ4. Реле КТ4 своїми контактами вмикає пускачі КМ1 двигуна поперечного транспортера і КМ2 двигуна першого поздовжнього транспортера.

Рис. 2.4.8. Принципова електрична схема автоматизації

потокової лінії прибирання гною

 

Через проміжок часу, достатній для прибирання гною першим поздовжнім транспортером, спрацьовує реле КТ2, яке вимикає пускач КМ2 і вмикає пускач КМ3 двигуна другого поздовжнього транспор­тера. По закінченні прибирання гною другим поздовжнім транспорте­ром спрацьовує реле часу КТ3, яке подає команду на вимикання другого і вмикання третього поздовжнього транспортера. Через час від початку вмикання програмний пристрій КТ1 розмикає свій контакт і вимикає реле часу КТ2-КТ4. Пускач KM4 вимикає двигун М4 третього транспортера. Через час, достатній для звільнення від гною попереч­ного транспортера, реле часу КТ4 вимикає пускач КМ1. Двигун поршневого насоса М5 вмикається і вимикається пускачем КМ5 за командами програмного пристрою КТ5.

Захист силових кіл і кіл керування здійснюється автоматичними вимикачами, захист електродвигунів від перевантажень – тепловими реле КК1–КК5.

Ри. 2.4.9. Схема збирання гною пневмотранспортом:

1 – ресивер; 2 – компресор; 3 – регулятор тиску; 4 – електроконтактний манометр; 5 – кінцеві вимикачі; 6 – гноєзбиральний канал; 7 – датчик рівня;

8 – гноєзбірник; 9 – трубопровід; 10 – затвор; 11 – повітряна заслінка

 

Пневматичне транспортування гною призначене для транс­портування гною з тваринницьких приміщень в гноєсховище за допомогою повітря. Система видалення гною з пневматичним транс­портуванням його в сховище наведена на рисунку 2.4.9. За цією технологією гній з каналу 6 переміщається спочатку подовжнім, а потім поперечним транспортером у гноєзбірник 5, що закривається після заповнення затвором 10. З ресивера 1 через повітряний клапан 11 у гноєзбірник подається стиснене повітря, який витісняє гній через трубопровід 12 у гноєсховище.

Схема системи керування передбачає автоматичний і ручний режими роботи гноєзбиральної установки (рис. 2.4.10). В автоматич­ному режимі перемикач режимів SA1 встановлюють у положення А, схема вмикається, і одержує живлення звукова сигналізація НА. Програмне реле часу КТ1 контактами КТ1:1 вмикає реле KV 1. Контакт KV1:2 знімає звуковий сигнал, а KV1:3 вмикає магнітні пускачі КМ1, КМ2 і КМ3 поперечного і двох подовжніх транспортерів збирання гною.

Рис. 2.4.10. Принципова схема прибирання гною пневмотранспортуванням

 

Після спрацьовування датчика рівня SL1 вимикається магнітний пускач КМ1, гноєзбиральні транспортери I і II зупиняються. Одночасно вмикається клапан подачі повітря Y1 і магнітний пускач КМ4 керування компресором.

Коли тиск у гноєзбірнику досягне норми, вмикається реле KV2 і реле часу КТ2. З витримкою часу 2...5 с контакт КТ2:2 вмикає привод КМ6 затвора гноєзбірника, при цьому відкриється клапан подачі повітря, а КМ6 вимкнеться кінцевим вимикачем SQ2.

Після витиснення гною тиск у системі знизиться, замкнуться контакти SP2 і ввімкнеться магнітний пускач КМ5. Відкриється затвор гноєзбірника, а вентиль подачі повітря закриється.

У крайньому положенні електропривод затвора вимикається кінцевим вимикачем SQ1. Реле KV2 запобігає повторному закриттю заслінки гноєзбірника.

 

Питання для самоконтролю

 

1. Які автоматичні операції здійснюються в установці по вида­ленню гною з використанням візків?

2. Для чого призначена установка прибирання гною пневмо­транспортуванням?

3. Які автоматичні операції здійснюються в установці приби­рання гною пневмотранспортуванням?

4. Для чого призначена потокова лінія прибирання гною?

5. Якими пристроями здійснюється автоматичне керування в потоковій лінії прибирання гною?

ТЕСТИ

 

1. З чого складається лінія видаленню гною з використан­ням візків?

A. З транспортера ТСН-3Б та візка.

B. З транспортера ТСН-3Б та візка, який рухається в гноєсхо­вище по рельсі підвісної дороги.

C. З транспортера ТСН-3Б та гною, який рухається в гноєсхо­вище по рельсі підвісної дороги

2. В якій установці використовуються два реле часу, три кінцевих вимикачі?

A. В установці для прибирання гною ТСН-160А з захистом скребків від примерзання.

B. В установці прибирання гною пневмотранспортуванням.

C. В установці по видаленню гною з використанням візків.

3. В якій установці використовуються два реле часу, два кінцевих вимикачі та контактних датчики рівня, реле тиску?

A. В установці по видаленню гною з використанням візків.

B. В установці для прибирання гною ТСН-160А з захистом скребків від примерзання.

C. В установці прибирання гною пневмотранспортуванням.

4. За допомогою принципової електричної схеми установки по видаленню гною з використанням візків вкажіть, для чого використовується реле часу КТ1?

A. Реле часу КТ1 з витримкою часу, необхідною для очищення від гною, зупиняють спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери.

B. Реле часу КТ1 з витримкою часу вимикають спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери

C. Реле часу КТ1 з витримкою часу вмикають спочатку горизонтальний, а потім і похилий транспортери

5. За допомогою принципової електричної схеми установки по видаленню гною з використанням візків вкажіть для чого використовується реле часу КТ2?

A. Реле часу КТ2 з витримкою часу вимикає магнітний пускач КМ1 приводу візка.

B. Реле часу КТ2 з витримкою часу вимик