Соціальна педагогіка, як і кожна наука, має свої категорії. Провідними категоріями цієї педагогічної галузі є соціальне середовище та соціалізація особистості. Їх доповнюють категорії соціальної ситуації у формуванні особистості та соціальної адаптації. Безумовно, ці провідні категорії тісно пов'язані із загальнопедагогічними та загальнопсихологічними категоріями, які у зарубіжній та вітчизняній практиці розглядаються як форми і методи соціальної педагогіки: соціальне виховання, соціальне навчання, самовиховання, самоосвіта, соціальна допомога, самодопомога, соціальна активність, самозбереження, самоконтроль, самооцінка, саморегуляція, самопізнання, самовладання та інші. Інша провідна категорія соціальної педагогіки — це соціальне середовище. В практиці соціальної діяльності розрізняють: медичну, професійну, психологічну, педагогічну реабілітації. Ще є соціальна профілактика, соціальна реабілітація, соціальне обслуговування.
Соціальна педагогіка опирається на принципи педагогіки, які визначають стратегію, мету, зміст і методи виховання, стиль взаємодії його суб’єктів. Принципи в педагогіці визначають загальний напрямок виховання і освіти особистості, є основою для розв’язання конкретних педагогічних задач. Розуміння соціального виховання як складової частини розвитку і соціалізації дитини, підхід до нього як до суб’єктовно-суб’єтивної взаємодії, визначення соцівльного виховання як створення умов для цілеспрямованого, систематичного розвитку особистості, дозволяє виділити ряд загальнолюдських принципів, які перевірені багатовіковою практикою, і можут розглядатися як основа для формування соціального досвіду людини та індивідуальної допомоги їй. Це специфічні принципи, але крім цього можна виділити ще інші групи принципів. Це такі: соціально- політичні, психолого-педагогічні, організаційні, специфічні принципи соціально-педагогічної діяльності.
