Студопедия — Становлення та розвиток соціал-демократичного. руху. в Росії, його основні напрями
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Становлення та розвиток соціал-демократичного. руху. в Росії, його основні напрями






Криза народництва, розгортання робітничого руху призвели до поши­рення в Росії ідеології марксизму.

Першу марксистську організа­цію — "Групу визволення праці" заснували в Женеві у 1883 р. російські революціонери, які від­мовилися від народництва (Г. Пле­ханов, П. Аксельрод, Л. Дейч, В. Засулич та ін.). Діячі групи вва­жали своїм завданням підготовку умов для розвитку соціал-демок-ратичного руху в Росії. Вони пере­клали російською мовою деякі праці

Маркса і Енгельса та поширювали їх у Росії, розгромили ідеологію на­родників, довівши її хибність. Особ­ливо велика заслуга на цьому полі діяльності належить Г.Плеханову (1856-1918). Крім нищівної крити­ки народників, він обгрунтував необ­хідність заснування в Росії марк­систської партії, в 1883-1885 рр. склав перший проект її програми.

У 80-х рр. XIX ст. у промисло­вих і політичних центрах Росії по­чали виникати марксистські гуртки.

Восени 1895 р. майже два де­сятки петербурзьких соціал-демо-кратичних гуртків об'єдналися під орудою В. Леніна в "Союз бороть­би за визволення робітничого кла­су". На той час Леніну виповнилося 25 років. У березні 1897 р. таку саму організацію створили київські соціал-демократи (Ю. Мельников, Б. Ейдельман, П. Туганський та ін.). Київський "Союз" налагодив випуск і поширення загальноросійської "Рабочей газетьі". Такі союзи ви­никли і в інших містах Росії.

Консолідація гуртків була кро­ком до створення загальноросійсь­кої соціал-демократичної партії.

І з'їзд Соціал-демократичної ро­бітничої партії відбувся на початку березня 1898 р. в Мінську. Були при­сутні 9 делегатів від б організацій. З'їзд проголосив створення РСДРП, визнав "Рабочую газету" її централь­ним органом та обрав Центральний комітет РСДРП. Але вже 12 березня ЦК і значну кількість соціал-демо­кратів було заарештовано, а друкар­ню "Рабочей газетьі" розгромлено.

На початку XX ст. відродити РСДРП запропонували Ленін, Мартов та ін. Ленін виїхав за кордон, де за підтримки діячів групи "Виз­волення праці" організував випуск загальноросійськоїсоціал-демокра-тичної газети "Искра".

Тим часом у країні наростав ре­волюційний рух. Навесні 1902 р. сталися масові селянські виступи у Полтавській і Харківській губерні­ях. Улітку 1903 р. робітничий рух на півдні Росії набув форми загаль­ного політичного страйку. У липні — серпні 1903 р. у Брюсселі, а згодом у Лондоні відбувся II з'їзд РСДРП. Переваж­на частина делегатів підтримувала платформу "Искрьі". Найважливі­шими її елементами були тези про "диктатуру пролетаріату" і про по­будову партії на засадах "демо­кратичного централізму".

Незгодні з платформою "Искрьі" делегати — "економісти" та бундівці (єврейська соціал-демо-кратична організація) залишили з'їзд і тим забезпечили іскрівцям аб­солютну перевагу. Одначе, самі іск-рівці розкололися на "твердих" і "м'яких". Суперечності виявилися щодо питань організаційної побу­дови партії та деяких теоретичних положень програми, стосовних до специфічних умов розвитку Росії. "М'які" на чолі з Мартовим висту­пали за побудову соціал-демокра-тичної партії на кшталт європейських партій парламентського типу. "Тверді" на чолі з Леніним наполя­гали на створенні партії "нового типу" з "залізною" дисципліною, яка складалась би з "професійних революціонерів".

На виборах центральних органів партії більшість голосів набрали "тверді", які згодом почали нази­ватися більшовиками, а "м'які" — меншовиками. З часом розбіжності між двома фракціями зросли на­стільки, що фактично утворилися дві партії: РСДРП(б) і РСДРП(м). Ленін і Плеханов розійшлися в ба­гатьох важливих питаннях стратегії та тактики робітничого руху. Пле­ханов, який пристав до меншовиків, головними вважав парламентські форми боротьби, а не збройне по­встання, провідною силою — лібе­рально налаштовану буржуазію. Він доводив несвоєчасність соціалістич­ної революції та неможливість по­будови соціалізму в Росії. Перемож­цем у цій суперечці вийшов Ленін.

11. Передумови та початок революції 1905-1907 рр. її характер, рушійні сили та основні етапи.

Причини її корінилися в економічному і соціально-політичному устрої Росії. У своїй внутрішній політиці царизм не зміг задовольнити запитів практично жодної соціальної верстви. Після скасування кріпосного права І861 р. не було вирішене аграрно-селянське питання, були відсутні еле­ментарні демократичні свободи при поліцейсько-чиновничому свавіллі.

Навіть російські поміщики були незадоволень, оскільки, на їхню думку, влада-виявилася нездатною захистити ні себе, ні їх. Тому консервативно-монархічна частина населення виступала за створення політичних чи громад­ських організацій для боротьби з революціонерами і ліберальною опозицією.

Прискорило революцію значне погіршення матеріального становища широких мас. через економічну кризу 1900—1903 рр. та російсько-японську війну 1904—1905 рр.

Розв'язуючи війну з Японією, царський уряд сподівався запобігти рево­люції. "Щоб попередити революцію, нам потрібна маленька переможна війна", — говорив міністр внутрішніх справ. Внаслідок соціально-економіч­ної відсталості Росії, бездарності командування, а також непопулярності цієї війни у народі російські війська зазнали багатьох поразок. Зокрема, впала твердиня Росії на Далекому Сході — Порт-Артур.

Революційно-радикальні партії та організації мали на меті повалити самодержавство, встановити демократичну республіку, знищити поміщиць­ке землеволодіння і наділити селян землею, встановити 8-годинний робо­чий день, добитися рівності всіх народів, які населяли імперію.

Ліберально-опозиційні сили виступали за проведення політичних і еко­номічних реформ та встановлення конституційної монархії, обмеженої пар­ламентом.

У здійсненні цих основних завдань були заінтересовані широкі вер­стви населення: середня і дрібна буржуазія, робітники, селяни, солдати, мат­роси, службовці.

Історики виділяють три основні етапи революції.

Перший (9 січня — кінець вересня 1905 р.) —- початок і розвиток революції по висхідній лінії, розгортання її вглиб і вшир. Січнево-лютневі страйки і демонстрації в ряді промислових міст були не лише відповіддю на "Криваву неділю", а й пройшли під гаслом "Геть самодержавство!".

Весняно-літні виступи робітників у Москві, Одесі, Ризі, Баку, Варшаві, Лодзі та інших містах імперії стали поштовхом для руху демократичної інтелігенції, міської середньої та дрібної буржуазії і селян. Значною рево­люційною подією стало повстання матросів на панцернику "Князь По-тьомкін-Таврійський", що було підтримано матросами інших кораблів. Хви­ля революційних виступів охопила Прибалтику, Польщу, Україну, Білору­сію, Закавказзя.

Царизм змушений був піти на першу поступку: 6 серпня цар оголо­сив про створення Державної думи. Проте намагання створити законодав­чий орган зі значно обмеженими виборчими правами населення в умовах піднесення революції закінчилося провалом. Революційно-радикальні партії та організації закликали маси до бойкоту думи.

Другий етап (жовтень — грудень 1905 р.) характеризувався найвищим піднесенням революції. Загальний всеросійський жовтневий страйк (2 млн учасників) примусив царя видати Маніфест 17 жовтня "Про вдосконалення державного порядку";(запровадження ряду політичних свобод і заснування не законорадчої, а законодавчої думи на основі розши­рення виборчих прав). Обіцянки царя не спинили революції: відбулися
виступи в армії та на флоті, серед яких найзначнішим було повстання в Севастополі під керівництвом лейтенанта Петра Шмідта. Робітництво, революційно паї троєні солдати, подекуди і селяни самочинно створювали Ради робітничих депутатів. '

Налякані розмахом революційного руху і сподінаючись на надання політичних свобод, ліберали створили політичні партії. У жон і мі сформу­валася Партія народної свободи (кадетів), що відображала інтереси міської буржуазії та інтелігенції, ставила за мету встановлений парламент­ського демократичного ладу у формі конституційної монархії, досягнення загального виборчого права, поступового запровадження 8-годинного робо­чого дня, права робітників на страйки і профспілки. У національному пи­танні кадети не пішли далі надання автономії Польщі та Фінляндії.

Інтереси великих промисловців, фінансової буржуазії та заможної інте­лігенції відображав "Союз 17 жовтня" (октябристи). Вони намага- \ лися встановити конституційну монархію з сильною виконавчою владою імператора і законодавчою думою, зберегти єдину і неподільну Росію без надання автономії народам імперії.

Інтелігенція, службовці створювали професійно-політичні спілки (учи­телів, адвокатів, статистів, службовців залізниць і пошти та ін.).

Консервативно-монархічні кола для боротьби проти революційних і демократичних сил організовували чорносотенні організації.

У грудні 1905 р. царизм придушив збройні виступи, а у розпал зброй­ного повстання у Москві було видано указ про зміну порядку виборів до нової Державної думи.

Третій етап революції (січень 1906 — червня 1907 р.) характеризу­вався спадом революції. Однак і тоді продовжувалися боротьба пролетаріату і селян, виступи в армії та на флоті, посилився національно-визвольний рух у Польщі, Фінляндії, Прибалтиці, Україні. Проте основним стало питання про вибори до Державної думи.

Розраховуючи на монархічну схильність селян та їхні думські ілюзії, для них було встановлено високу норму представництва у думі. -Для міських жителів встановлювався високий майновий ценз, щоб забезпечити на вибо­рах перевагу великої буржуазії. Радикальні партії бойкотували вибори. Тому ліберальні партії (кадети і октябристи) здобули в думі 51% депутатських місць, селяни — трудовики — 23, соціал-демократи — 4% місць.







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 635. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Тактические действия нарядов полиции по предупреждению и пресечению групповых нарушений общественного порядка и массовых беспорядков В целях предупреждения разрастания групповых нарушений общественного порядка (далееГНОП) в массовые беспорядки подразделения (наряды) полиции осуществляют следующие мероприятия...

Механизм действия гормонов а) Цитозольный механизм действия гормонов. По цитозольному механизму действуют гормоны 1 группы...

Алгоритм выполнения манипуляции Приемы наружного акушерского исследования. Приемы Леопольда – Левицкого. Цель...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЕ САМОВОСПИТАНИЕ И САМООБРАЗОВАНИЕ ПЕДАГОГА Воспитывать сегодня подрастающее поколение на со­временном уровне требований общества нельзя без по­стоянного обновления и обогащения своего профессио­нального педагогического потенциала...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия