ВИМІРЮВАННЯ ЯКІСНИХ ЗМІННИХ І ТИПИ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ШКАЛ
Вступ Статистика – від лат. “status” – стан. stato – держава; statista – знавець держави; statistica – сума знань про державу. Статистика – галузь знань, а також практична діяльність, спрямована на збір, групування, обробку та інтерпретацію даних. Предмет статистики – кількісні сторони явищ і процесів суспільного життя у нерозривній єдності з їх якісними сторонами. Методологічні принципи статистики:
Термін статистика (в сучасному розумінні) – з 1749 р., запровадив нім. вчений Готфрід Ахенваль (1719-1772). Практична діяльність в галузі статистики – з часу виникнення держави. перші згадки – переписи (Давній Китай ХХ ст.. до н.е.; Давня Греція 850 р. до н. е.), опис земельних ділянок (Давній Єгипет – ХV ст.. до н. е.). У Давньому Римі перепис населення проводили періодично з метою визначення кількості осіб, які придатні до військової служби, для розподілу податків між громадянами з врахуванням розміру земельних угідь, чисельності сім’ї, характеристик господарства. Розвиток статистики як науки розвивався у напрямках:
Описове державознавство веде свій початок від Аристотеля (384-322 до н.е.). Перший спеціальний курс лекцій зі статистики – Генріх Конрінг у 1660 р. Послідовник Конрінга Г.Ахенваль досліджував не суспільство, а державу, її політичний, адміністративний устрій. Політична арифметика – стат. школа в Англії у XVII ст.. Від дослідження відомостей про смертність до розробки таблиць смертності (Джон Граунт (1620-1674), Е.Галлей (1656-1742)). Вільям Петті (1623-1687) заклав підвалини політичної арифметики як науки про політичну анатомію, тобто науки про будову, симетрію, структуру, співвідношення частин „політичного тіла”. Теорія масових суспільних явищ та процесів (теорія ймовірності) – з праць Блеза Паскаля (1623-1662) та Пьєра Ферма, Якоба Бернуллі (1654-1705), П.Лапласа (1749-1827), К Гаусса (1777-1855), Д. Пуассона (1781-1840). Теоретична статистика як наука починається з праць бельгійського статистика Адольфа Кете (1796-1874). Він Заклав філософські підвалини статистики. Праці: „Розрахунок ймовірних злочинів”, „Листи про теорію ймовірності”, „Соціальна фізика, або досвід досліджень про розвиток людських здібностей”. Становлення статистики як науки пов’язано з працями таких дослідників: К.Пірсона, Р.Фішера, Ф.Еджворта, В.Госсета, П.Чебишова, А.Маркова, А.Чупрова, Є.Слуцького, А.Колмогорова, М.Птухи. ВИМІРЮВАННЯ ЯКІСНИХ ЗМІННИХ І ТИПИ ВИМІРЮВАЛЬНИХ ШКАЛ Випадкова величина – одновимірна чи багатовимірна величина, яка надається до вимірювання і має реальний зміст, значення якої зазнають певного неконтрольованого розсіювання (розкиду) за повторного спостереження. Вимірювання – присвоєння певного дійсного чи цілого числа кожному елементу вимірювальної сукупності таким чином, щоби найкраще дотримуватися відповідності між числами і рівнями вимірювальної властивості об’єктів. Результатом вимірювання є не саме явище, а показник, що його відображає. При вимірюванні розташування чисел проводиться за певними правилами:
Ставлення (позиція) – це „стан розуму (відчуття, сприйняття, ідея, переконання, почуття і т. п.), внутрішнє самовизначення людини щодо самої себе чи до будь-якого іншого елемента свого середовища (людини, речі, ситуації, події, ідеології, способу вираження і т. п.), що спонукає її до певного способу буття чи дій, прийнятних або неприйнятних”. Надійність вимірювання – Вірогідність вимірювання – Чутливість вимірювання – Для підвищення надійності вимірювання можна використовувати наступні методи:
Підходи до вимірювання позиції: монадичний порівняльний Подання категорій шкал:
|
