Критерії якості шкал
Різновиди шкал вимірювання позиції: шкали оцінок шкали вподобань (переваг) шкали намірів Шкали оцінок: Ці шкали дозволяють виміряти значення певного критерію вибору, ступінь згоди з яким-небудь твердженням, виміряти будь-яку оцінку, що свідчатиме про негативний або позитивний характер суджень респондентів. Адитивна шкала Лікерта – вимірювання припускає використання сукупності оцінювальних пропозицій, що мають позитивний і негативний зміст. Таким чином визначають ставлення респондентів до досліджуваної проблеми. Інтервальна шкала із семантичною підтримкою – особливість у визначенні її категорій і доборі виразів, які можна використати як семантичну підтримку категорій (пунктів) Семантичний диференціал – це сукупність біполярних шкал, що складаються з 5-7 пунктів кожна, верхній і нижній кінці якої обмежені прикметники антоніми. Кожен проміжний пункт шкали показує зростання або спадання міри вияву поняття, яке характеризують прикметники, а вимірювання за допомогою цих шкал мають властивості вимірювань інтервального типу. Шкала Стейпеля – варіант семантичного диференціалу, являє собою односпрямовану шкалу з 10 пунктів (як наслідок без нейтральної точки), що має категорії з числовими значеннями від –5 до +5 і яку використовують для одночасного вимірювання спрямованості й інтенсивності ставлення до досліджуваного об’єкта. Респонденту пропонують вказати на шкалі, наскільки запропоноване твердження стосується об’єкта. Шкала Гуттмана – кумулятивна шкала. Респондент повинен розташувати пропозиції у певному логічному порядку, з якого випливає, що його згода з певною пропозицією логічно означає його згоду з пропозицією, яку респондент виставив попередньо. Шкали з постійною сумою і шкали квот – Респонденти розподіляють певну суму, зазвичай 100 балів, між кількома об’єктами пропорційно до важливості для них кожного з цих об’єктів (властивостей). Шкали вподобань(переваг) Класифікаційні шкали. Респондента просять розташувати досліджувані об’єкти або концепції у порядку спадання його вподобань. Попарне порівняння. Усі об’єкти, які тестують, групують парами. Укожній парі респондент вказує на об’єкт, який вважає кращим, чи розподіляє 100 балів між парою об’єктів пропорційно до своїх уподобань. Трійка найліпших. Респондента просять вказати на об’єкт, який він вважає найліпшим. Цей об’єкт фіксують. Потім запитують респондента, який об’єкт він вибрав би як замінник, якщо би першого не було? Повторюють прохання ще раз, припускаючи відсутність обох вже зазначених об’єктів.
|
