Відносні величини

Статистика широко застосовує відносні величини, потреба в яких виникає на стадії узагальнення. Вони допомагають встановлювати закономірності. Відносні величини виступають самостійними статистичними показниками і мають широку сферу застосування. Наприклад: густота населення, коефіцієнт народжуваності, коефіцієнт природного приросту населення, рентабельність і т.п. Відносними величинами також є індекси: біржові, соціальні, сезонності і т. ін.

Відносна величина являє собою статистичний показник, отриманий шляхом зіставлення двох величин (абсолютних, середніх, відносних), де у чисельнику – порівнювана величина, а у знаменнику – база порівняння. Відносні величини характеризують міру кількісного співвідношення однойменних та різнойменних статистичних показників.

При використанні відносних величин варто застосовувати достатнє для цілей дослідження число значущих цифр. Тому існують різні способи вираження відносних величин:

· Якщо порівнювана величина більша за базу порівняння (y1 > y0), тоді зручно використовувати коефіцієнт К = у1/у0.

· Якщо між рівнями у ₁ та у ₀ розходження абсолютних величин невеликі, тоді зручно застосовувати децилі і відсотки:

Δ = 10 (у1/у0);

Т = 100 (у1/у0).

· Якщо рівень у1 значно менший за базу, тоді зручно застосовувати проміле і дециміле:

П = 1000 (у1/у0);

П’ = 10000 (у1/у0).

Наприклад, зростання цін можна вимірювати і в коефіцієнтах, і у відсотках (зростання в 2,1 рази або 103,15%), народжуваність і природний приріст визначають на 1000 чол. населення і т.д.

В залежності від характеру порівнюваних абсолютних величин визначається розмірність відносної величини:

1. Якщо порівнюються дві абсолютні величини, що мають однакові одиниці виміру, тоді відносна величина показує "відношення" і буде безрозмірною.
2. Якщо порівнюються дві абсолютні величини, у яких одиниці виміру неоднакові, тоді відносні величини мають розмірність.