Uml;теоретичні відомості. Відомо близько 300 визначень (дефініцій) здоров’я, серед яких найбільш придатним є визначення, що дає Всесвітня організація охорони здоров’я: «Здоров’я – це
Відомо близько 300 визначень (дефініцій) здоров’я, серед яких найбільш придатним є визначення, що дає Всесвітня організація охорони здоров’я: «Здоров’я – це стан повного соціального, біологічного та психологічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні якісь захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти». Коли мова йде про популяційне здоров’я, тобто здоров’я населення та окремих його груп, треба мати на увазі, що єдиного критерію, за яким можна визначити стан здоров’я населення, наприклад, регіону, країни, міста, району, області, немає. В цьому разі в світовій статистиці прийнято використовувати комплексний підхід до визначення поняття «здоров’я» населення. Під цим розуміють умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом показників: · демографічних (народжуваність, смертність, середня очікувана тривалість життя); · фізичного розвитку (морфо-функціонального та біологічного розвитку, гармонійності); · захворюваності (загальної, інфекційної, госпітальної та ін.); · інвалідності (первинної та загальної); · частоти до нозологічних станів (імунітет, опірність систем, активність ферментів і ін.). Починаючи з 1962 р., в нашій країні використовується Міжнародна класифікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ), яка періодично переглядається та затверджується спеціальним комітетом експертів з медичної статистики та підкомітетом з класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров’я. Таблиця 1 Орієнтовні показники середнього рівня популяційного здоров’я
Міжнародна статистична класифікація хвороб останнього Десятого перегляду (МКХ-10) була затверджена сорок третьою Асамблеєю ВООЗ 1 січня 1993 року. Згідно з рішенням Асамблеї документ має нову назву «Міжнародна статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров’я», хоча зручну абревіатуру МКХ збережено.
Рівень тимчасової непрацездатності в Україні в зв’язку з хворобами та іншими причинами становить 50,6 випадків на 100 працюючих і 686,0 календарних днів на 100 працюючих. У переважній більшості як випадків, так і календарних днів причиною є захворювання: 86,7% загального числа випадків і 91% - числа календарних днів. Серед захворювань у цілому по всіх галузях найбільш високі рівні тимчасової непрацездатності реєструються для хвороб органів дихання (в основному за рахунок гострих респіраторних інфекцій та грипу): 18,8 випадків та 153,4 днів на 100 працюючих. Наступні місця займають: - за числом випадків – хвороби кістково-м′язової системи та сполучної тканини; - за числом календарних днів – травми та отруєння.
Інвалідність як статистичне поняття – це сукупність показників, що характеризують частоту стійкої втрати працездатності населення, її прийнято також називати захворюваністю зі стійкою втратою працездатності. Найбільш важливими показниками, що характеризують інвалідність, є: · загальна інвалідність – число осіб, які отримують пенсії через інвалідність / 1000 (10000) населення; · первинна інвалідність – число осіб, вперше визнаних інвалідами / 1000 (10000) населення.
Рівні та тенденції смертності немовлят у значній мірі визначаються перинатальною смертністю – це смертність дітей в перинатальному періоду. Перинатальний період складається з: 1. антенатального – з 28 тижня вагітності до початку пологів; 2. інтранатального – період пологів: 3. постнатального 7 повних днів життя новонародженого чи 168 годин після народження. Серед демографічних показників є середня очікувана тривалість життя – це середнє число років, що належить прожити поколінню, яке народилося (ровесникам певного віку) при умові, якщо протягом наступного життя показники смертності будуть такими ж, як і в роки, для яких робились розрахунки.
Анкета (Р.Аллен, Ш.Лінді) Для оцінки очікуваної тривалості життя до вихідних цифр (70 – чоловіка, 78 - жінки) необхідно додати або відняти відповідну кількість років, зазначених у кожному пункті тесту.
Умовність даного тесту очевидна, однак він ураховує основні фактори, що визначають тривалість життя й дозволяє цілеспрямовано коректувати спосіб життя. Дослідження здоров'я населення дає змогу отримувати різнобічну інформацію, у тому числі передбачає розподіл населення за групами здоров'я з переважним використанням даних про захворюваність.
З точки зору здоров'я окремої людини, тобто індивідуального підходу, може бути два варіанти. а) теоретичний підхід (ідеал): стан повного соціального, біологічного та психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем урівноважені з навколишнім середовищем, відсутні захворювання, хворобливі стани чи фізичні дефекти; б) практичний підхід: стан організму, коли він здатний повноцінно виконувати свої функції. Останнім часом проблема кількісного визначення здоров'я набула особливу актуальність, у зв'язку із чим запропоновані різноманітні варіанти його оцінки, прості й доступні у використанні молодшим медичним персоналом і інструкторами медичних центрів. Більшість із методик базується на простих антропометричних й фізіометричних показниках (зріст, вага, ЧСС, АТ, ЖЄЛ та ін.), деякі з них містять у собі результати тестування фізичних якостей (сила, швидкість, витривалість та ін.), іноді – показники гострої й хронічної захворюваності, психічного здоров'я. Перспективними представляються методичні підходи, засновані на оцінці ступені адаптації організму до умов зовнішнього середовища й темпів старіння. Відповідно до сучасних уявлень між здоров'ям та хворобою існують ряд проміжних станів, які визначаються як приграничні або донозологічні. Оцінка рівня здоров'я в зазначеному діапазоні змін організму дозволяє не тільки вирішувати задачі діагностики, але й вчасно здійснювати профілактичні й реабілітаційні заходи. У даному розділі представлений ряд методик, які на нашу думку, можуть із успіхом застосовуватися як у практичної, так і наукової діяльності.
|