Більший за самого себе

(1 — 9) Немає речей менш знаних, ніж речі загальновідомі. Шедеври світової літератури
дістали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця. Кому не відомо, що таке
«Дон Кіхот» і хто такий завзятий гідальго Дон Кіхот Ламанчський? Перший-ліпший школяр

достеменно з’ясує, що великий Сервантес створив нищівну пародію на відірвані від життя ри-царські романи, а в Рицареві Сумного Образу висміяв людину, яка втратила чуття реальності і силкується повернути назад колесо історії. Відтак вона заслуговує чималої зневаги, і випадають їй ґулі й синці, а зовсім не пироги й млинці. Як казав у романі той вельми обдарований чуттям реальності корчмар: «Не такий я дурний, щоб у мандрівні рицарі шитися. Я ж таки бачу, що те-пер інший світ настав».

(10 — 12) Мовляли, що Дон Кіхот пізно народився, утрапив не в свою добу. Однак в усі часи не підупадала мудрість: «Нема дурних», а тому в усі часи Дон Кіхоти й були Дон Кіхо-тами. І що цікаво: що мізерніший траплявся читач, то сердечніше він потішався над Дон Кіхо-том.

(13 — 15) А Байрон чомусь не сміявся: «З усіх повістей це найпечальніша...». А Гайне з
дитинства плакав, коли читав, як переміг Дон Кіхота мерзенний цирульник, і в зрілому віці
«на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря».

(16 — 19) Ідея Дон Кіхота не належить добі Сервантеса, вона загальнолюдська, вічна ідея.
Певно, Дон Кіхот визрівав ще з тих незнаних, загублених у темряві праісторії часів, коли ма-
лосила людина вперше, може, невміло, але чесно стала супроти тріумфу неправди, — і не скін-читься він доти, доки не затреться відмінність між добром і злом.

(20 — 26) Дон Кіхот продовжувався в незліченних «диваках», у химерниках та «ідіотах»
усіх літератур світу. Більше того, Дон Кіхот продовжується в усе нових і нових поколіннях,
які до нього звертаються. І все, пережите людством під знаком Дон Кіхота, стає Дон Кіхо-

том — увіходить у зміст його образу — для наступних поколінь. І тому сказане про Дон Кіхота
Байроном або Достоєвським, Гайне або Ейнштейном сьогодні для нас є не менш важливим,
ніж сказане Сервантесом, а життя багатьох «мудрих безумців» має до вічної ідеї Дон Кіхота
не менший стосунок, ніж образ самого завзятого гідальго.

(27 — 31) Хіба не Дон Кіхотами були ті незліченні в світовій історії, котрі ставили свою честь і славу своєї землі вище за добробут і саме життя? Дон Кіхотовим сучасникам його чуття честі і слави здавалися смішними, але ж були на шляхах людства епохи, коли честь і слава на-дихали людей на неймовірні звершення, на необжиті висоти благородства. «Шукаючи собі честі, а князеві слави...».

(32 — 34) Недарма Тарас Шевченко, який так гостро переймався козацькою славою — не
останньою серед слав людської історії, — вбачав трагедію в тому, що нащадки козаків забули, що таке слава, самопожертва.

(35 — 41) Відомо, що Дон Кіхот був улюбленою книгою Ейнштейна протягом його життя,
що друзі вважали його Дон Кіхотом і він сам собі в цьому зізнавався... Ключем для розуміння цієї, на перший погляд, парадоксальної спорідненості можуть бути Ейнштейнові слова: «Мо-ральні якості видатної людини мають більше значення, ніж суто інтелектуальні досягнення». Моральні цінності — це було найголовніше для Ейнштейна, поза ними все втрачало свій сенс і свою привабливість, поза ними життя не мало радості. А то вже і є донкіхотство. І скільки зво-рушливих прикладів такого донкіхотства явило Ейнштейнове життя!

(42 — 49) Однак спорідненість Ейнштейна з Дон Кіхотом не вичерпується етичним макси-
малізмом, адже й науковими відкриттями Ейнштейн зобов’язаний своєму... донкіхотству! Саме в єдиній теорії поля колеги вбачали ознаку його донкіхотства. Часом треба бути легковірним, щоб дійти до серйозного; слід вирватися з обіймів «нормального» мислення, щоб мислити ро-зумно. Не випадково Ейнштейн уважав найбільш науковою якістю людського мислення... фан-тазію. Так само і Дон Кіхот, який дивовижно не бачив і не розумів того, що бачили й розуміли всі, осягнув натомість щось незмірно більше, важливіше й триваліше, що хвилюватиме й нади-хатиме людство довіку.

 

(50 — 52) А заразом усе це й дало право Достоєвському сказати: «Якби скінчилася земля, і
спитали б там десь людей: «Чи ви зрозуміли ваше життя на землі і який про нього зробили вис-новок?» — то людина могла б мовчки подати «Дон Кіхота». (За І. Дзюбою)

 

1. Слово, виділене в реченні «Перший-ліпший школяр достеменно з’ясує, що великий Сер-
вантес створив нищівну пародію на відірвані від життя рицарські романи», означає
А гостро сатиричний художній твір, якому властива історична конкретність;

Б твір, який перебільшено комічно наслідує якогось автора або літературний напрям;

В великий, складний за будовою епічний твір, в якому широко охоплені життєві події певної епохи;

Г твір, в якому широко зображені історичні події, поставлено загальнолюдські проблеми.

2. Фразеологізм доходити до серця, ужитий у реченні «Шедеври світової літератури ді-
стали привілей бути в усіх на вустах, навіть не доходячи до серця», розкрито в рядку
А відчувати душевний неспокій;

Б усвідомлювати значення чого-небудь;

В ставати чиїмсь надбанням, діставатися комусь;

Г боляче вражати, зачіпати когось.

3. Виділені слова є метафорами, окрім

А А Гайне... в зрілому віці «на фатальних роздоріжжях» свого життя прикликав образ «худорлявого рицаря».

Б Моральні цінності — це було найголовніше для Ейнштейна, поза ними все втрачало свій сенс.

В Честь і слава надихали людей на неймовірні звершення, на необжиті висоти благо-родства.

Г Часом... слід вирватися з обіймів «нормального» мислення, щоб мислити розумно.

4. Вислів «Однак в усі часи не підупадала мудрість: «Нема дурних», а тому в усі часи Дон Кіхоти й були Дон Кіхотами» є в тексті

А тезою, справедливість якої доводить автор;
Б тезою, яку автор спростовує;
В аргументом, що спростовує викладену думку;

Г аргументом на користь висунутої тези.

 

Завдання 2. Відредагуйте й запишіть речення.

1. Більш модернізованіший корпус буде запущено в наступному кварталі.

2. Для капітального ремонта нам підійде любий матеріал.

3. Вранці на наш адрес прийшла по пошті ціна бандероль.

4. Ваші власні інтереси захищатиме досвідчений адвокат.

 

Завдання 3. Напишіть твір-роздум (есе), поміркувавши над словами В. Симоненка: «Праця людини – окраса і слава, Праця людини – безсмертя її!» Оберіть самостійно тип і стиль мовлення. Орієнтовний обсяг роботи — 1 – 1,5 сторінки.

ВАРІАНТ № 15

Завдання 1. Прочитайте текст і виконайте завдання 1—4 до нього.