Поетка українського відродження

(1 — 3) Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які вириваються нащад-ками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До таких належить і Леся Укра-їнка.

(4 — 12) Її життя було цілою проблемою. Вона на голову переростала хистом майже
всіх сучасних письменників, а лишилася дивно незрозумілою. Вона мала чи не найглибшу
освіту в крузі товаришів пера, а залишилась особою, якою найменше займалася освічена
критика. Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги
тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості. Письменниця, яку Франко назвав одиноким
мужчиною серед поетів соборної України, лишилася якимось сфінксом для покоління, для
якого відвага, завзяття, воля — всі мужські чесноти повинні були б стати конечними, коли
воно хотіло вистояти в тій страшній завірюсі, що несподівано впала на нього.

(13 — 18) Як це могло статися? Я думаю, це сталося через те, що Леся Українка своїми
уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ завчасно. Вона жила й діяла в добу, яка на місце невидимого Бога поставила релігію розуму. На місце абсолютної моралі — етику, про-писи якої, як математичні формули, доводилися доказами розсудку. На місце великих пристрас-тей — поміркованість. На місце віри, що рушає горами, — сліпе упокорення перед так званим богом подій.

(19 — 25) Це був час, коли ніхто не підіймався вже за свої переконання ні на ешафот, ні
на кострище, коли людське життя стало важити більше, ніж людська честь, коли на зміну без-посередності прийшов зарозумілий, але зблазований сноб. Це був час, коли поетичну легенду заступила проза щоденного життя, коли на зміну непокірливих дідів прийшли врівноважені внуки, що «садили картопельку», і котрим байдуже було, «... чиєю кров’ю ота земля напоєна, що картоплю родить». В таку добу з’явилася в нас Леся Українка.

(26 — 33) «На шлях я вийшла ранньою весною», — зачинає вона один із своїх молодечих
віршів. І дійсно, найтемніші дні цієї доби вже упливали. Тривога, непевність, туга за великим
всеочищаючим поривом огортала маси. Пробуджена туга людського «я» за чимось великим,
що довго, придушене, таїлось на дні душі, вибухаючи раз на кількасот років, тоді, коли зачи-налися нові розділи в історії. Коли б Леся Українка прийшла трохи пізніше, коли й безжурних огортав переляк перед катастрофою, що йшла, її скоріше зрозуміли би. Та майже ніхто з її су-часників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона.

(34 — 38) В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою
насолодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоєння їй не судилося. Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося. Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя. Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним.

(39 — 41) Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при
зброї», але в тисячний раз справдилася на ній знана оповідка: немає пророків у своїй землі!

(42 — 46) Кажуть, що Леся Українка вмерла на сухоти. Думаю, що це неправда, або не
ціла правда. Бо це засмішна назва на ту хворобу, що жерла її. Вона вмерла від того внутріш-нього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимого, - цю маленьку жінку з душею ско-ваного Прометея. Вона вмерла прудко, бо люди, що живуть так інтенсивно, живуть коротко.

(47 — 57) Її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише люди, повні глибокої віри в своє покликання. Але подіб-но багатьом трагічним постатям, умираючи, вона перемогла. Іскра людської і національної гід-ності перейде в кожного з її духовних нащадків. Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити ві-нець із написом: «Ти переміг!» Тоді нація визнає як одного зі своїх духовних вождів ту слабу жінку, чий вищий дух ще в темну ніч перед пробудженням народу вказував йому страшну і ве-личну путь безумства й слави. Тоді останки Лесі Українки в день великого свята перенесуть до українського пантеону, збудованого своїм великим людям вільною нацією, яку вона так неми-лосердно картала і так безумно любила. (За Д. Донцовим)

 

1. Висловлювання «Є постаті, забуті сучасниками, зроджені для інших часів, які
вириваються нащадками з пазурів минулого і ставляться на недосяжну височину. До
таких належить і Леся Українка» (рядки 1—3) є в тексті

А тлумаченням заголовку;

Б тезою автора, яку він має підтвердити або спростувати;

В формулюванням проблеми, спірного питання;

Г аргументом, доказом, що підтверджує або спростовує тезу автора.

2. Серед суджень, що підтверджують думку «... В тисячний раз справдилася на ній (Лесі
Українці) знана оповідка: немає пророків у своїй землі!» (рядки 40—41), зайвим є судження
А її голосу не дочували за життя, і вона була в нім застрашаючо самотньою (рядки 47 — 48).

Б «На шлях я вийшла ранньою весною», - зачинає вона один із своїх молодечих віршів
(рядки 26 — 27).

В Всі, навіть духовні противники поетки, що не зрозуміли її пророчого шалу й жорстокої
правди, муситимуть скорше чи пізніше зложити вінець із написом: «Ти переміг!» (рядки 51 — 53).

Г... Майже ніхто з її сучасників не відчував бурі, якої так пристрасно прагнула вона
(рядки 32 — 33).

3. Загальним відносно інших є зміст висловлювання:

А Вона на голову переростала хистом майже всіх сучасних письменників, а лишилася
дивно незрозумілою (рядки 4 — 5).

Б Вона мала чи не найглибшу освіту в крузі товаришів пера, а залишилась осо-бою,
якою найменше займалася освічена критика (рядки 5 — 7).

В Людина інтенсивного шукання і впертої думки не прикувала чомусь до себе уваги
тих, хто цікавився тайнами поетичної творчості (рядки 7 — 8).

Г Її життя було цілою проблемою (рядок 4).

4. Висновком, що випливає з інших поданих суджень, є:

А В тузі за моментом боротьби і подвигу писала вона в одній своїй поемі, з якою на-солодою вона б «упилася щастям перемоги», але це упоения їй не судилося (рядки 34 — 36).

Б Тому була її поезія тугою за щастям, а не насолодою ним (рядки 37 — 38).

В Те, про що вона мріяла в безсонні ночі, її не торкнулося (рядок 36).

Г Вона «себе вогнем спалила власним», не дочекавшись сподіваного моменту щастя
(рядки 36 — 38).

5. Наведені судження доводять справедливість думки Франка про те, що Леся Українка
була «одиноким мужчиною серед поетів соборної України» (рядки 9—10), окрім судження
А... Леся Українка своїми уподобаннями, пристрастями і вдачею з’явилася на світ

завчасно (рядки 13 — 14).

Б Вона мріяла віддати себе цілу справі нації, «спалити молодість і полягти при зброї»
(рядки 39 — 40).

В Вона вмерла від того внутрішнього вогню, що гонив її до чину, тоді ще нездійснимо-го, — цю маленьку жінку з душею скованого Прометея (рядки 43 — 45).

Г... Вона була... застрашаючо самотньою. Тією самотою, котру зносити можуть лише
люди, повні глибокої віри в своє покликання (рядки 47 — 49).

Завдання 2. Відредагуйте й запишіть речення.

1. Характеристика на студентку III курсу зварювального відділення Супрун Ольгу Іва-нівну, українку.

2. До навчання відноситься сумлінно.

3. Вона постійно працює над підвищенням свого інтелектуального рівня.

4. Приймає активну участь у громадській роботі.

 

Завдання 3. Напишіть твір-роздум, в якому обґрунтуйте свої погляди на цю проблему, ско-риставшись поданим висловом: «Дружба має різні прояви, але закон у неї один – вірність» (М. Коцюбинський). Оберіть самостійно тип і стиль мовлення. Орієнтовний обсяг роботи —

1 – 1,5 сторінки.

ВАРІАНТ № 9

Завдання 1. Прочитайте текст і виконайте завдання 1—5 до нього.