Тисяча уроків українського Герцога

Цього тижня вшановували Анатолія Борисовича Солов’яненка. Вечір, присвячений творчості видатного співака, відбувся в Національній опері України.

Сьогодні дедалі частіше звертаються до так званих альтернативних історій: мовляв, якби Україна не мала Анатолія Солов’яненка? Проте важливіше усвідомити, чому вона не вберегла свого золотого солов’я. Не подарувала йому, хоч як це дивно звучить, можливості працювати і в та­кий спосіб не подовжила його віку?

Анатолій Солов’яненко дебютував на сцені Донецької опери — у ролі Герцога в опе-рі Джузеппе Верді «Ріголетто». Коли артисти показали ви­ставу на гастролях в Іспанії, в одному з видань, з’явився матеріал «Шахтар­ський герцог». Цей сценічний образ став візитівкою співака в усьому світі.

Сім’я Солов’яненків була співочою. Унікальним тембром голосу виріз­нявся батько (шахтар із дідів-прадідів) — у нього був драматичний тенор. Після одного зі студентських концертів 18-річний юнак отримав запрошен­ня навчатися професійного співу в провідного соліста Донецького театру опери та балету Олександра Коробейченка. «Із тебе може щось вийти, але це коштуватиме величезної праці», — сказав майстер, почувши спів Анатолія.

Як кажуть на Сході, «важко знайти хорошого вчителя. А хорошого учня — ще важче». Тандем Коробейченко — Солов’яненко (учитель — учень) був унікальним одразу в кількох сенсах. Учні взагалі обожнювали Олександра Миколайовича: він, крім того, що був винятковим оперним співаком, сам шив собі костюми для вистав, ремонтував взуття, робив біжутерію для всієї театральної трупи. Практично на всіх сценах світу, крім Метрополітен-опера в Нью-Йорку, Анатолій Солов’яненко виконував партію Герцога в костюмах, які власноруч пошив його вчитель...

В Анатолія Борисовича все життя зберігався зошит із назвою «Що потрібно знати для хорошого співу», в який він вносив нотатки після кожного уроку в майстра. За десять років — з 1952-го по 1962-й — у цього славетного педагога Анатолій Солов’яненко отримав одну тисячу уроків.

Закінчивши Донецький політехнічний, 1954 року він став аспірантом і викладачем кафедри нарисної геометрії. На одному з оглядів самодіальності Донбасу, що проходив у Києві, Анатолія Солов’яненка почув директор Київського оперного театру Віктор Гонтар. Анатолій Борисович виконував арію Радомесса з «Аїди». Гонтар не приховував свого захоплення і наступного дня запропонував молодому виконавцеві спробувати заспівати в опері разом із симфонічним оркестром. Увечері того ж дня Солов’яненко став стажером Київського оперного театру. А за кілька днів його викликали до Москви — узяти участь у концерті. Тоді ж проходив відбірковий тур молодих вокалістів для поїздки в Італію. У комісії помі­тили українського тено-ра. Анатолій Солов’яненко поїхав на стажування.

За законами альтернативного жанру варто поставити запитання: «Якби Солов’яненко залишився за кордоном?..» Світлана Дмитрівна, йо­го дружина, розповідає: «Ми жили кілька років в Італії, США, і щоразу я бачила, що Анатолій сумує за рідною домівкою. Йому ставало тяжко на душі, і ми поверталися в Україну».

Нині, на тлі аудіовізуального «розмаїття», диски Анатолія Со­лов’яненка не так просто знайти. Почути його голос у партіях Ленського («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Андрія («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Надіра («Шукачі перлів» Ж. Бізе), Фауста (в однойменній опері Ш. Гуно) — справжнє свято.

Пригадуються слова славетного співака: «По-справжньому господарюва­ти ми ніко-ли не вміли, а коли, на додачу до цього, втратимо ще й духовність, опинимося взагалі на мілині»

(За Л. Бондарчук, газета «Дзеркало тижня»).

1. Східний афоризм Важко знайти хорошого вчителя. А хорошого учня — ще важче слу-гує в тексті

А тезою, яку автор доводить; Г контраргументом;

Б тезою, яку автор спростовує; Ґ висновком.

В аргументом;

2. За типом мовлення текст є

А описом з елементами розповіді; Г роздумом з елементами опису;

Б розповіддю з елементами опису Ґ описом з елементами роздуму.

В розповіддю з елементами роздуму

3. Стиль тексту —

А науковий; Г розмовний;

Б художній; Ґ публіцистичний.

В офіційно-діловий;

4. Жанр тексту —

А оповідання; Г репортаж;

Б стаття; Ґ фейлетон.

В інтерв’ю;

 

Завдання 2. Відредагуйте й запишіть речення.

1. Емма Андієвська заперечує свою приналежність до так званої «нью-йоркської гру-

пи» — вона рахує, що митець має бути самобутнім і ні до яких груп не повинен входити. Групуються лише для боротьби, аби відстояти свої інтереси.

2. В останній час погода стала дуже капризною.

3. У філіалі цього університету перше, що кидається в очі, так це текучість кадрів.

4. Саме на протязі осені відбулися самі цікаві міроприємства.

 

Завдання 3. Напишіть твір-роздум у публіцистичному стилі на тему: «Що значить знайти себе?» Орієнтовний обсяг роботи — 1 – 1,5 сторінки.

 

 

ВАРІАНТ № 2

Завдання 1. Прочитайте текст і виконайте завдання 1—4 до нього.