Найменша з країн Далекого Сходу, Японія має дуже давню культуру: перші пам’ятки мистецтва належать до УІІІ тисячоліття до н.е. Проте, найвизначніший етап у всіх галузях художнього життя – період феодалізму, що розпочався в VI-VII століттях і продовжувався аж до середини ХІХ-го. Вже в стародавні часи Японія контактувала з Китаєм та Кореєю, Японія засвоїла китайську писемність та численні риси світосприйняття. З сьомого століття державною релігією в країні був буддизм.
В історії японської культури визначаються три виміри національної духовності, що взаємодіють: синто, “шлях небесних божеств” – народна язичницька релігія японців; дзен – найвпливовіший в країні напрямок буддизму; бусидо, “шлях воїна” – естетика самурайства, мистецтво меча і смерті. Їм відповідають три символи, що і є символами всієї японської культури: яшма – символ синто, в основі якого лежить культ предків; дзеркало – символ чистоти, самозаглиблення дзен; меч – символ бусидо, “душа самурая”. Найраніше сформувався ідейно-художній комплекс синто (ІІІ-VII ст.), що з VIII століття практично зливається з буддизмом. На рубежі ХІІ-ХІІІ століть виступає як система етика і естетика бусидо. Переплітаючись дзен і бусидо визначали японську культуру до ХХ століття.
