Історична наука в Урср у 20-30-ті рр. 20 ст.

О. Оглоблін вважав, що 20-30-ті рр. 20 ст. є унікальними, бо незважаючи на зміну держ-політ. системи, українська історія розвивалась за старими традиціями.

Історичні роботи писались політ.діячами: Скрипником, Чубаром, Затонським.

Скрипник «Історія пролетарської революції на Україні. Коротенький нарис», Харків, 1923. Тут він використовував класовий підхід до аналізу історичного минулого, вся попередня історія розглядалась через призму класової боротьби. Політичне життя розглядалось через призму діяльності рад (це було центральним питанням), період І св.в. 1916-1918 рр. розглядався як революційнія солдатських мас.

В 20-х рр. більшовики почали видавати журнал «Літопис революції», до нього виходив додаток «Пролетаріатська революція», де друкували спогади Чубари, Затонського, Антонова-Овсієнка.

1923 р. – поч. вивчення історії громадянської війни в Україні. Какурін, Ейдеман написали «Громадянська війна на Україні». Передмову написав Чубар, запропоновано першу періодизацію: весь рух розглядався через призму боротьби білих генералів (Денікіна, Врангеля, Махно).

1928 р. Руднєв написав «Махновщина», основне завдання якої показати соц.природу руху – бандитизм; Махно – політ. авантюрист; класова основа цього руху – куркулі.

Павлович «Україна як об’єкт міжнародної конрреволюції», де події 1920 р. розглядаються під кутом нападу панської Польщі на Рад.Україну. Він є автором «Війни з польськими панами».

Шляхте видав серію «Чорна книга» 1925 р.в Катеринославі. Події 1917-1919 рр. називає боротьбою селян і трудящих проти ворогів рад.влади, писав про більшовиків, що загинули в цей період.

В ці роки з’являються роботи привсячені окремим політичним діячам: виключно позитивно оцінювались Затонський, Скрипник, Косіор, Чубар, Мануїльський.

З’явився новий напрям – коментування з’їздів рад: Буденко «Десять Всеукраїнських з’їздів Рад» (1927р.). Іст. роботи вже не носили творчого характеру, а пояснювали події у рамках рішень з’їздів. Така традиція збереглась до 1980-х р.

У 20-х поч. працювати археографічна комісія під кер. Багалія. Першими укр.академіками стали Багалій,Іконников, Левицький, Харлампович, згодом Грушевський.

Багалій намагався ств.синтетичну працю з іст.України на основі марксистсько-ленінської методології. («Нарис іст. України на соц-екон.грунті» 1928. – розкритикована московськими істориками).

У 20-х рр. активно працював Д.Яворницький, який до 1917 р. видав осн. Праці з іст. козацтва, у 1929 р. ств. Науково-дослідну кафедру з українознавства у Дніпропетровську. З 1929 р. поч. видавати «Археологічний збірник»

1921 р. відновлено Іст.т-воім. Нестора Літописця, що стало відділом ВУАН.

В традиційному (дореволюц.) ключі видавались «Записки» ВУАН. В.Біднов розпочав напрям джерелознавчих оглядів.

З початком українізації, було відновлено іст.секцію кадемії Наук, ств.кафедру укр.іст., що почала видавати «Студії з іст.Укрїани».

А.Кримський очолив роботу в галузі сходознавства, видава журнал «Східний світ»

В 1921 р. в київському універі поч. видавати «Вісник» паралелньно із «Збірником іст.-філологічного відділу УАН» і «Записки».

При АН ств. комісія нової історії України 19-20 ст. Осн. видання «Матеріали з громадянського і літерат.життя».

В кін.20-х рр. сталися зміни і поч. критикувати Грушевського, Слабченка…

У 1926 р. відкрито кафедру марксизму-ленінізму, яку очолили Гермайзе і Равеч-Черкаський, для них визначальною силою 19-20 ст. була соц-демократія.

Найвизначніша марксистська фігура – М.Яворський, його можна назвати нац-комуністом, гол. праця «Класова б-ба та іст. фронт». У 1930 р. Волін критикував його за нац-комунізм, а 31 р. Постишев звинватив його у приналежності до Укр.нац.центру. національна проблематика в комуністичному русі отримала ярлик «яворщини».

1929 р. Всеукраїнська нарада у справах науки поч. пряме гоніння Яворського, Грушевського, Слабченка. У 1930 р. відбулася всесоюзна конференція істориків-марксистів, яку очолював Покровський.

У 1930-х рр. поч. піднімати проблеми укр. нац. руху як укр. нац.соціалізму.

1936 р. відкрито Інститут іст.України, а з 1939 р. його відділ відкрито у Львові.

З кін. 30-х рр. іст.Укр. подавали у ключі рос.історії через принцип дружби рос. та укр. народів.