Сьогодні в Україні екологічний стан у великих містах є напруженим, незважаючи на загальне зниження рівня виробництва у всіх регіонах країни. В містах з населенням більше 1 млн. жителів, включаючи Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків екологічне навантаження залишається високим.
Обсяги ТПВ постійно зростають, а проблема екологічної безпеки під час санітарного очищення міст стосується всіх стадій поводження з відходами. Головним способом поводження з ТПВ є їхнє захоронення на полігонах. При цьому поступове віддалення полігонів від міст призводить до створення маси несанкціонованих звалищ, які є джерелами інфекційного та інших забруднень навколишнього середовища. Будівництво сміттєпереробних підприємств стримується за причин відсутності фінансування. Як свідчать спеціалісти Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства (Мінрегіон), щорічно в населених пунктах України утворюється до 50 млн. м3 сміття, що складає біля 12 млн. тонн. І тільки 7% побутових відходів переробляється та утилізується. З них тільки 3% - завдяки роздільному збиранню сміття і переробленню вторинної сировини, а 4% спалюється на двох сміттєспалювальних заводах – у Києві та Дніпропетровську. За цими свідченнями, роздільне збирання побутових відходів забезпечується в 130 містах, а на сьогоднішній день знаходиться в Україні біля 5 тис. звалищ, щорічно з’являється 35 тис. несанкціонованих. За інформацією ЗМІ в країнах Європейського Союзу сьогодні працюють понад 500 сміттєспалювальних заводів, а вартість одного побудованого заводу складає 200 млн. дол. США.
Протягом останніх років одночасно з різким зростанням імпортованої продукції виросли обсяги використаного паковання – макулатури (папір, картон), пластмас, жерсті, скла, кольорових металів. Значною мірою продовжують зростати обсяги ТПВ, які практично не утилізуються, оскільки відсутні відповідні технології і виробничі потужності. У розвинених країнах світу, про що свідчить досвід поводження з відходами, наприклад, в Європейському Союзі, консолідуються зусилля виробників пакувальних матеріалів і виробів, їхніх споживачів, працівників комунального господарства і населення. Така система поки що не знайшла розповсюдження і впровадження в Україні, пакувальні відходи не відокремлюються від загальних обсягів ТПВ, роз’яснювальна робота серед населення з цих проблем належним чином не проводиться, а тому відходи залишаються категорією «сміття», а не корисною вторинною сировиною для виготовлення нової продукції.
Проблема поводження з відходами паковання та їхньої утилізації є однією з найактуальніших проблем розвитку пакувальної індустрії і стосується практично всіх державних, муніципальних та громадських структур країни, всього населення. Досвід багатьох європейських країн показав, шо вирішення цієї проблеми пов'язано з мотивацією населення, рівнем його екологічного виховання, культурно-освітнього рівня та економічного розвитку країни. На жаль, поки ні в одній країні світу не вдалося створити умови для прибуткової діяльності зі збору та сортування відходів паковання в період, коли споживач позбавляється використаного паковання, до того моменту, коли однорідні за складом відходи паковання зосереджені в одному місці. Тому європейські держави на основі Директиви 94/62/ЄС «Про паковання та відходи паковання» створили національні системи поводження з відходами, за якими всі заходи на етапі збирання та сортування відходів паковання фінансуються за рахунок бізнесу, спираючись при цьому на положення та вимоги законодавчих актів. В Україні ситуація в цій сфері законсервована, знаходиться на початковій стадії. За існуючою в Україні системою збирання та сортування твердих побутових відходів тільки 5-6% відходів можна підготувати та використати для вторинної переробки, інші 95% захоронюють або спалюють. Схеми поводження з відходами в Україні та країнах Європейського союзу наведені на рис. 10.
Відходи паковання потребують особливих умов для їхнього збирання та сортування, серед яких важливими є чистота та якість, від чого залежать не тільки їхня ціна, але й технічна можливість та економічна доцільність переробки на вироби та нову продукцію.
| Відходи пакувальної галузі
|
| Суміш відходів різних матеріалів і виробів
|
Рис. 10. Схема поводження з побутовими відходами
в країнах Європейського Союзу та Україні.
Ці аргументи диктують вибір способу збирання та сортування відходів паковання, серед яких: депозитна схема, схема приймальних пунктів та схема роздільного збирання. Саме остання схема — схема роздільного збирання та попереднього сортування твердих побутових відходів, а з ними і використаного паковання, передбачає виконання цих операцій на самому початку –– з утворення відходів у населення. З цією метою в місцях, де проживає населення, а також в громадських місцях найбільшого утворення відходів паковання (стадіони, супермаркети, виставкові центри, базари тощо) встановлюють спеціальні контейнери різного кольору для різних видів відходів. Важливою умовою функціонування такої схеми є економічна складова. В Слов'янську вже декілька років працює програма Євросоюзу Тасис. Починалося все з того, що були задіяні всі екологічні, санітарні і комунальні служби, для пропагандування корисної справи залучили громадськість, школярів і, звичайно, ЗМІ, євроконтейнери прикрасили майданчики в декількох районах міста. Так, компанія «Грінко-Київ» впровадила роздільне збирання ТПВ в Шевченківському, Голосіївському і Подільському районах столиці України. Головна мета цього проекту - зниження обсягів ТПВ, які вивозять на звалище або спалюють.
Відходи у вигляді вторинної сировини (полімери, картон, папір, скло і метал) збирають в додатковий контейнер з спеціальною кришкою жовтого кольору та інформаційною наклейкою. Всі роздільно зібрані відходи розділяються за фракціями (окремо скло прозоре і кольорове, папір і картон, ПЕТФ - пляшки) і упаковуються в тюки. На цьому етапі все те, що вважалося відходами, стає вторинною сировиною, придатною для повторного перероблення, сприяючи збереженню природних ресурсів та значною мірою зменшуючи обсяги ТПВ, що попадають на міські сміттєзвалища.
