Сівозміна інтенсивно - екологічного землеробства
Це агробіоценоз, в якому здійснюється чергування сільськогосподарських культур і парів у часі і на території, або тільки у часі з метою покращання родючості ґрунту, отримання високих і сталих врожаїв з доброю якістю продукції, економія енергетичних і трудових ресурсів, охорона навколишнього середовища. Відповідно до сучасних уявлень сівозміну розглядають як агрофітоценоз - угруповання рослин, яке складається із культурних рослин і бур'янів. У значно ширшому розумінні сівозміну можна розглядати як екосистему, яка складається з агрофітоценозу і екотипу (місцезнаходження агрофітоценозу) і навіть навколишнього середовища загалом. Сівозміна зберігає властивості природних фітоценозів - структуру, цілісність, динамічність. Проте частину властивостей, що характерні природним фітоценозам, сівозміни втрачають, зокрема замкнутість, стабільність і саморегулювання, але набувають нову важливу властивість – високу біологічну продуктивність. • контурно-меліоративна організація території • ефективніше використовує агрокліматичні ресурси • підвищує продуктивність землі • позитивно впливає на симбіоз рослин • зменшує кількість збудників хвороб, шкідників, бур'янів • покращує фітосанітарний стан посівів • зменшує норми внесення мінеральних добрив, пестицидів • зв'язує вільний азот з повітря бобовими рослинами • забезпечує ефективне чергування основних та проміжних культурта позитивно впливає на наступні культури • сприяє отриманню екологічно чистої продукції
• збільшує кількість органічних решток у ґрунті • покращує у ґрунті: - агрофізичні та агрохімічні властивості - водно-повітряний і тепловий режим - біологічну активність - збільшує вміст гумусу • зменшує кількість збудників хвороб, шкідників насіння та вегетативних органів бур'янів • захищає ґрунт від ерозії • біологічно розпушує ґрунт • нейтралізує реакцію ґрунтового розчину Рис.5. Блок-схема значення сівозміни в інтенсивно-екологічному землеробстві В однорічних агроценозах маса коренів може становити тільки 10% від всієї маси (біомаси) культурної рослини. Збільшення частини корисної фракції вирощуваних культур (зерна, коренеплодів та ін.) є одним із напрямів селекції і особливістю сортів, які прийдуть на поле після "зеленої революції". Отже, основною ланкою біологізації землеробства є науково обґрунтоване чергування культур. Сівозміна на даний час є незамінним біологічним чинником оздоровлення фітосанітарного оточення в агроценозах. У біологічних системах землеробства сівозміна виступає основним біологічним чинником. Основою захисту рослин від несприятливих чинників мусять бути агротехнічні заходи, серед яких першочергове значення має сівозміна і правильне чергування культур у ній, що і є основними елементами ресурсозбереження. Важко назвати інший агротехнічний захід, який мав би такий різнобічний і багатогранний вплив на умови життя рослин, родючість ґрунту і економіку господарства, яке має сівозміна. Таким чином, система інтенсивно-екологічного землеробства передбачає використання нових принципів під час проектування сівозмін, які повинні бути пристосовані до конкретних грунтово-кліматичних умов господарства. Тому необхідно переходити до вищого рівня організації земельної території і оптимізації структури посівних площ.
|
