Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Методи професійного навчання




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Навчання як діяльність інженерів-педагогів та учнів має свої методи. Поняття „метод” (від грецьк. meta – шлях до мети і odos – слідувати) – упорядковані способи взаємопов’язаної діяльності педагога й учнів, спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань [17, 206].

Методи з боку викладача – це різноманітні способи, які допомагають учням засвоїти програмовий матеріал, сприяють активізації навчально-пізнавального процесу; з боку учнів – засвоєння знань, формування умінь і навичок.

У дидактиці метод навчання – це певний спосіб цілеспрямованої реалізації процесу навчання, досягнення поставленої мети. Правильний добір методів відповідно до мети й змісту навчання, вікових особливостей учнів сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей, озброює їх уміннями й навичками використовувати здобуті знання на практиці, готує до самостійного набуття знань, формує їхній світогляд [17, 206].

До ХХ ст. в дидактичних рекомендаціях визначення методу було таке: метод – мистецтво педагога спрямувати думки підопічних у потрібне русло й організувати роботу за планом. У структуру методу входили зміст навчання, шляхи досягнення мети, активність учнів, методичні прийоми, мета, способи, завдання, інструменти, засоби, правила, педагогічна майстерність учителя.

Метод – це головний інструмент педагогічної діяльності, за допомогою якого виробляється продукт навчання, здійснюється взаємодія педагога й учнів.

Методи навчання поділяються на загальніта спеціальні. Загальні застосовують у закладах освіти при вивченні різних навчальних предметів; спеціальні – характерні для окремих дисциплін.

Сукупність методів викладання того чи іншого предмету називається методикою викладання. Методика навчального предмету – це галузь педа­гогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення певного навчального предмету.

До змісту методики як складової дидактики входить:

– встановлення пізнавального й виховного значення навчального предмету і його місця в системі освіти;

– визначення завдань вивчення предмету та його змісту;

– вироблення відповідно до завдань і змісту навчання методів, методичних засобів та організаційних форм навчання [17, 206].

У ХІХ–ХХ ст. кожен викладач гімназії чи реального училища, користую­чись власним та досвідом колег, статтями газет і журналів, створював свою авторську методику викладання, яка базувалася на загальних і спеціальних методах.

Методологія (від грецьк., лат. – metod – спосіб, шлях і logos – наука, вчення) – це сукупність прийомів дослідження, що застосовуються у тій чи іншій науці; вчення про методи пізнання та перетворення дійсності; найзага­льніші діалектичні методи, які діють на всьому полі наукового пізнання, конкретизують і через загальнонаукову, і через часткову методику [17, 207]. Взаємозв’язок методів навчання та методів пізнання об’єктивної реальності показано на рисунку 3.7.

 

Рис. 3.7. Місце методів навчання серед методів пізнання об’єктивної реальності

 

Для цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності учнів дуже важливою є систематизація навчальних методів. Питання класи­фікації методів навчання на всіх етапах розвитку педагогічної науки було складним і дискусійним. Дидактами описані десятки різних методів навчання і не менше десяти можливих їх класифікацій. Природно, що класифікацій, як і самих методів, може бути безліч. Однак жодна з них, узята ізольовано, не може дати вичерпної характеристики методу навчання як педагогічного цілого. Систематизація методів за однією окремою характеристикою не може розв’язу­вати проблему їх оптимального відбору і, як наслідок, розв’язати складні завдання активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Загальновідомо, що методи навчання – дуже складний об’єкт пізнання, що перебуває у постійному розвитку. Щоб правильно орієнтуватися у їх класифікації, викладачу необхідно знати суттєві ознаки методів навчання, а саме: а) джерела, з яких учні набувають знань; б) характер навчально-пізнава­льної діяльності учнів; в) дидактичні цілі і завдання; г) бінарність методу: характер діяльності викладача та учнів; д) логічні операції засвоєння знань; є) рівень активності учнів у навчанні та ін.

Розглянемо сутність та особливості найбільш обґрунтованих у дидактиці класифікацій методів навчання.

Класифікація методів навчання – це упорядкована за певними озна­ками система методів; групування методів навчання за певними ознаками і встановлення між ними зв’язків [17, 164].

До середини ХХ ст. існувала спрощена класифікація, яка складалася з таких методів: словесних, наочних, практичних. У сучасній дидактиці відомі десятки класифікацій методів навчання, розроблені відомими дидактами І.Лернером, М.Скаткіним, М.Даниловим, Б.Єсиповим, С.Петровським, М.Мах­мутовим, А.Алексюком, Г.Ващенком, Ю.Бабанським, І.Харламовим та ін.

Найпоширеніші класифікації методів навчання:

1) за джерелом передачі й сприймання навчальної інформації: словесні, наочні, практичні (С. Петровський, Є.Голант);

2) за характером пізнавальної діяльності учнів: інформаційно-рецеп­тивні, репродуктивні, проблемні, частково-пошукові, дослідни­цькі (І.Лернер, М.Скаткін) [21, 38];

3) залежно від основної дидактичної мети і завдань: методи оволодіння новими знаннями, формування вмінь і навичок, перевірки й оцінювання знань, умінь і навичок (М.Данилов, Б.Єсипов); методи усного викладу знань, закріп­лення навчального матеріалу, самостійної роботи учнів, спрямованих на осмис­лення й засвоєння нового матеріалу, на застосування знань на практиці й вироб­лення вмінь і навичок, перевірки та оцінювання знань й умінь (І.Харламов);

4) з точки зору цілісного підходу до діяльності в процесі навчання: методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності; стимулю­вання й мотивації навчання; контролю і самоконтролю в навчанні (Ю.Бабансь­кий) [34, 143].

Слід зазначити, що жодна з вищезазначених класифікацій не позбавлена недоліків. На практиці педагоги інтегрують методи різних груп, утворюючи неординарні (універсальні) методи навчання, які забезпечують оптимальні шляхи досягнення навчальної мети.







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 630. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.018 сек.) русская версия | украинская версия