ІІ варіант

Рис. 3.8. Варіанти використання індуктивного методу навчання

Науковцями розроблено рекомендації щодо використання індуктивного методу при викладанні теоретичних курсів у ПТНЗ, а саме: а) при вивченні теоретичних курсів слід постійно звертати увагу на аналіз явищ, процесів, які вивчають учні і таким чином поєднувати індуктивний метод навчання з аналітичним; б) потрібно так організувати теоретичне навчання, щоб привчити учнів до послідовності мислення та вчасно застерігати від поквапливості у висновках; в) слід постійно звертати увагу на те, щоб висновки були посиль­ними для учнів, а не нав’язані авторитетом викладача; г) при індуктивному методі найвагоміші результати досягаються тоді, коли учень працює самостійно, а викладач лише створює сприятливі умови для мислительного пошуку; д) при викладі навчального матеріалу варто починати не з формулю­вань теорем, закономірностей, концептуальних положень, а навпаки, спочатку ввести учнів у проблему, здійснити аналіз явищ, навести приклади тощо, а вже потім переходити до формулювань правил чи законів; є) слід так будувати навчальну працю, щоб учні не тільки брали участь в аналізі явищ чи процесів, а й робили первинні висновки, хай і з подальшими їх корективами викладачем.

2. Дедуктивні методи. Термін „дедукція” (від латин. deduction – виведення) передбачає перехід від загального до часткового, абстрактного до конкретного й означає процес логічного переходу від деяких припущень, посилань до їх наслідків, висновків. У дидактиці він втілюється у правилі: від загального до часткового, тобто є методом, зворотним щодо індукції.

Схема дій викладача та учнів представлена на рисунку 3.9.

Рис. 3.9. Схема використання дедуктивного методу навчання

Дедуктивний метод, на думку вчених-дидактів, активніше розвиває абстрактне мислення, сприяє опануванню навчальним матеріалом на основі узагальнень. Однак дедуктивний метод застосовується не тільки в навчально-пізнавальній роботі, а й у практичній діяльності. Він має особливе значення, оскільки базується на здобутках науки. Наприклад, при вивченні економічних засад виробництва промислової продукції на підприємствах учні виступають економістами та розв’язують різні організаційно-економічні і виробничо-технологічні завдання, при цьому демонструють дедуктивне мислення, оскільки вони не створюють щось нове, а лише використовують надбання різних наук.

3. Моделювання – непрямий, опосередкований метод, який ґрунтується на використанні моделі як засобу дослідження явищ і процесів природи. Під моделями розуміють системи, що замінюють об’єкт пізнання і служать джерелом інформації стосовно нього. Моделі – це такі аналоги, подібність яких до оригіналу суттєва, а розбіжність – несуттєва. При цьому розрізняють два види моделей: матеріальні – це макети, механізми та ін., втілені в певному матеріалі (дерево, метал, скло тощо) та ідеальні – фіксуються у таких наочних елементах, як рисунок, креслення, схема, формула, особливим чином побудо­ваний словесний опис тощо.

Цей метод широко використовується викладачами при організації проектної діяльності учнів (курсової чи дипломної) та при самостійному розв’язанні ними навчальних завдань творчого характеру, коли потрібно змоделю­вати різні проблемні ситуації та знайти правильний розв’язок. При цьому учнів навчають використовувати таку структуру: постановка завдання; створення або вибір моделі; дослідження моделі; перенесення знань з моделі на оригінал завдяки суттєвій подібності і несуттєвій відмінності між ними.

4. Абстрагування – це уявне відвернення від неістотних, другорядних ознак предметів і явищ, зв’язків і відношень між ними та виділення декількох сторін, які цікавлять дослідника. Абстракція виокремлює із явища одну певну сторону у „чистому вигляді”, тобто у такому вигляді, в якому вона насправді не існує. Наприклад, не буває явища чи закону взагалі, існують конкретні закони і явища. Але без введення абстрактного поняття „явище” учень не здатний зрозуміти будь-яке конкретне явище. Цей метод навчання особливо часто використовується викладачами при розгляді законів і закономірностей конструктивних побудов різних технічних об’єктів.

5. Ідеалізація – це конструювання подумки об’єктів, які не існують у дійсності або практично нездійсненні (точка, пряма лінія, вектор тощо). Цей навчальний метод широко використовується на заняттях у гуртках технічної творчості, коли, наприклад, викладачами ставиться завдання позбавити реальні об’єкти притаманних їм властивостей і форм та наділити їх певними нереаль­ними, гіпотетичними формами чи властивостями.

6. Формалізація – метод вивчення різноманітних об’єктів шляхом відо­браження їх структури у знаковій формі. Так, розробляючи машинобудівне креслення або кінематичні схеми технологічного обладнання, учні намагаються вкласти в нього змістове наповнення, замінюючи терміни (слова) спеціальними позначками.