Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Професійна орієнтація на навчання в ПТНЗ




Правильно організована робота з професійної орієнтації молоді на навчання в ПТНЗ дозволяє значною мірою уникнути багатьох виховних проблем і значно полегшити роботу інженерів-педагогів.

Професійна орієнтація – це система науково-практичної підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, що покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної людини, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах регіону, держави.

Мета профорієнтації – підготовка підростаючого покоління до свідомо­го вибору професії. Для цього необхідно: сформувати в школярів соціально значимі внутрішні (психічні) регулятори поведінки і діяльності; виховати позитивне ставлення до різних видів трудової діяльності; активізувати особисту позицію в професійному самовизначенні, тобто здійснювати розвиваючий підхід до особистості школяра з метою підготовки його до свідомого вибору майбутньої професії.

Основними компонентами профорієнтації є:

1. Професійна освіта (профінформація) – ознайомлення учнів з різними видами праці, особливостями професій і спеціальностей, тенденціями їх розвит­ку, потребами в кадрах народного господарства країни та конкретного еконо­мічного регіону.

2. Залучення учнів до різних видів суспільно корисної продуктивної праці (перша „проба сил”). Важливим завданням профорієнтації є активізація прак­тичної проби сил учнів у різних видах суспільно корисної, продуктивної праці, усвідомлення ними того, що праця є головним фактором формування особис­тості.

Формування професійних інтересів у школярів – це тільки перша необхідна, але недостатня частина виховного впливу. Важливо дати учням творчу і практичну підготовку для швидшого оволодіння ними обраною професією, можливість провести першу „пробу сил” ще під час навчання у загальноосвітній школі (для цього спільно з ПТНЗ створюються в школах профільні класи).

3. Професійна консультація – формування широких ідейних і суспільних мотивів вибору професії. Її завдання – встановлення відповідності індивідуа­льних психофізіологічних і особистісних особливостей школяра специфічним вимогам тієї чи іншої професії. Профконсультація носить, як правило, індивідуальний характер.

Відомо, що в профконсультації відчувають потребу понад 50% школярів, а саме ті, що не змогли самостійно обрати професію; у яких виникли супереч­ності з батьками з приводу вибору професії; які бажають підтвердити правильність власного вибору професійного шляху; які мають відхилення у психофізіологічному розвитку й поведінці.

Професійна консультація поділяється на довідково-інформаційну, психо­лого-педагогічну та медичну.

4. Професійна адаптація – це збереження і подальший розвиток нахилів учня до конкретної професійної діяльності як під час навчання, так і на почат­ковому етапі самостійної роботи у виробничій сфері. Вона залежить від інтересу до професій, змісту праці, впливу родини, виробничого оточення.

У профорієнтаційній роботі необхідно враховувати також вікові особли­вості учнів. Молодший підліток (4–6 класи) характеризується активним розвит­ком моральної свідомості, у нього зароджуються життєві і професійні ідеали, виробляється потреба усвідомлення себе як особистості. У 7–9 класах увага акцентується на формування реальної самооцінки потенційних особистісних можливостей, розвиток професійно важливих якостей, вибір шляху продов­ження освіти й одержання професії. Старші підлітки (10-11 класи) намагаються отримати конкретні уміння і навички, необхідні для майбутньої професійної діяльності.

Щодо джерел інформації про професію, то форми і методи профорієнтації умовно можна поділити на словесні, наочні і практичні.

Існують різноманітні форми і методипозаурочної виховної роботи, спрямованої на професійну орієнтацію школярів. Серед них основними є бесіди (ознайомлювальна й орієнтаційна), зустрічі із представниками і викладачами певних професій, написання рефератів і повідомлень про професії, олімпіади, конкурси, вікторини тощо.

Особлива увага в профорієнтаційній роботі приділяється спілкуванню з батьками учнів. У цій роботі інженер-педагог повинен спиратися: по-перше, на знання загальних тенденцій сімейного впливу на вибір професії; по-друге, на знання основних психолого-педагогічних умов, які визначають свідомий вибір професії.

Усі професії, стосовно предмета праці, поділяються (згідно класифікації професора Е. Климова) на 5 типів, кожен з яких включає підтипи залежно від мети, знаряддя й умов праці:

1 тип – „Людина – Техніка”:

1) створення, монтаж, складання технічних конструкцій, пристроїв та інших об’єктів (слюсар-складальник, інженер-конструктор);

2) експлуатація технічних засобів (кранівник, токар, швачка);

3) ремонт і налагодження технічних пристроїв (слюсар-ремонтник, електромонтер з ремонту електроустаткування, наладник токарних автоматів);

Вимоги: просторова уява, технічне мислення, необхідність володіння комплексом рухових навичок, сенсомоторною координацією.

2 тип – „Людина – Людина”:

1) медичне обслуговування (лікар, медсестра, фельдшер);

2) виховання і навчання (вихователь, вчитель, викладач, майстер виробничого навчання, спортивний тренер, дефектолог);

3) побутове обслуговування (продавець, офіціант, провідник, стюардеса);

4) інформаційне обслуговування (бібліотекар, екскурсовод, журналіст);

5) захист суспільства і держави (юрист, адвокат, слідчий, дільничний інспектор, прокурор, суддя).

Вимоги: протягом усього робочого часу спілкуватися з людьми і при цьому зберігати витримку, спокій, доброзичливість; уміння налагоджувати контакти, чуйність до інших людей.

3 тип – „Людина – Природа”:

1) вивчення, дослідження, аналіз стану й умов життя рослин та тварин (мікробіолог, гідробіолог, агрохімік);

2) догляд за рослинами і тваринами (агроном, лісник, городник, пташник, зоотехнік, садівник);

3) профілактика захворювань рослин і тварин, боротьба зі шкідниками і збудниками хвороб (лікар карантинної служби, агроном із захисту рослин, ветеринар).

Вимоги: готовність до роботи у складних погодних умовах; динаміка розумових процесів; результати професійної діяльності виявляються протягом тривалого періоду.

4 тип – „Людина – Знакова система”:

1) набір текстів рідною та іноземною мовою (редактор, коректор, друкарка, діловод);

2) використання цифр, формул, таблиць (програміст, оператор ЕОМ, бухгалтер, економіст, касир);

3) виконання креслень, карт, схем (кресляр, закрійник, копіювальник, штурман);

4) відтворення звукових сигналів (радист, стенографіст, телефоніст).

Вимоги: володіння посидючістю, терпінням, стійкою увагою, здатністю до її тривалого зосередження; швидкість і точність рухів, схильність до роботи наодинці (без частих контактів із людьми).

5 тип – „Людина – Художній образ”:

1) проектування, моделювання і створення художніх творів (художник, скульптор, режисер, модельєр, хореограф, композитор);

2) розробка і виготовлення різних художніх творів за ескізами та зразками в одиничному екземплярі (ювелір, гравер, реставратор).

3) відтворення, копіювання, розмноження художніх творів у масовому виробництві (різьбяр, гончар, шліфувальник каменю).

Вимога: розвинутий естетичний смак та художні здібності, розуміння фабули, художніх ефектів, барвистість наочно-образних уявлень, розвинута уява, схильність до творчої діяльності, гнучкість мислення, підвищена чуттєвість при оцінці творів мистецтва.

Проведення професійної орієнтації учнів шкіл на навчання в ПТНЗ включає наступні етапи і дії:

1. Етап прогнозування. Вивчаються перспективи набору на навчання в ПТНЗ на основі ознайомлення з прогнозом розвитку державної і регіональної системи професійної освіти, а також конкретного навчального закладу.

У результаті реалізації цього етапу здійснюється:

– уточнення переліку професій для підготовки кваліфікованих робітників у ПТНЗ;

– уточнення потреби базового й аналогічних підприємств у фахівцях певних професій і кваліфікацій;

– уточнення перспектив відкриття нових професій у ПТНЗ та їх конкретизація;

– підбір і ознайомлення з кваліфікаційними характеристиками чи професіограмами (професіокартами) професій, за якими здійснюватиметься профорієнтація.

2. Етап цілепокладання. Прийнявши групу учнів першого курсу, інженер-педагог (паралельно з початком виховної роботи в цій групі) встановлює зв’язок з учнями сьомих класів однієї чи декількох загальноосвітніх шкіл. Це робиться з таким розрахунком, щоб через три роки, випустивши групу, що тільки надійшла на перший курс, інженер-педагог зміг набрати наступну на основі тих дев’ятих класів, з якими він три роки проводив профорієнтаційну роботу. Іншими словами, працюючи три роки з групою учнів ПТНЗ, інженер-педагог три роки паралельно здійснює профорієнтаційну роботу з учнями загально­освітніх шкіл.

У результаті реалізації цього етапу інженер-педагог повинен:

1) укласти угоду з відповідною загальноосвітньою школою (школами) щодо проведення профорієнтаційної роботи;

2) отримати відомості про класних керівників класів, у яких здійснювати­меться профорієнтація, вчителів трудового навчання, заступника директора з виховної роботи (прізвище, ім’я, по батькові, навчальний предмет, контактні телефони, дні і час присутності в школі);

5) отримати список учнів сьомих класів, у яких здійснюватиметься профорієнтація.

3. Етап планування. Встановивши контакти із загальноосвітніми школами, інженер-педагог повинен спланувати профорієнтаційну роботу з обраними для цієї мети сьомими класами.

Такий план фактично повинен включатися окремими пунктами в угоді про спільну діяльність інженера-педагога, з одного боку, і класних керівників сьомих класів, учителів трудового навчання, заступника директора – з іншого.

Розділи плану профорієнтаційної роботи повинні збігатися з основними компонентами профорієнтації: професійна освіта (профінформація); залучення учнів до різних видів суспільно корисної, продуктивної праці (перша „проба сил”); професійна консультація; професійна адаптація.

Наповнення кожного розділу плану повинно здійснюватися з урахуванням:

– профорієнтаційних можливостей ПТНЗ, базового підприємства та регіонального центру зайнятості;

– професійного і профорієнтаційного досвіду самого інженера-педагога та педагогів загальноосвітніх шкіл, у яких проводиться профорієнтація;

– сучасних методик профорієнтації і професійного відбору;

– можливості використання в профорієнтаційних цілях батьків учнів.

Результатом реалізації цього етапу повинен стати план профорієнтаційної роботи інженера педагога в загальноосвітній школі.

4. Етап реалізації. На цьому етапі інженер-педагог здійснює організацію виконання плану профорієнтаційної роботи і вносить у разі потреби необхідні корективи в цей процес (виконує регулювання).

У результаті реалізації цього етапу інженер-педагог повинен отримати дані про здібності та нахили учнів шкіл; список (або заяви) учнів школи, які мають намір отримати професію в ПТНЗ; дані про учнів школи, які вже вступили і навчаються в ПТНЗ.

Контроль за подальшою професійною адаптацією здійснюють всі інженери-педагоги, що працюють із першокурсниками.

Системне дослідження проблеми адаптації у вітчизняній педагогічній науці було розпочате в 60–70-х рр. ХХ ст. І хоча у вивченні цього питання вже досягнуті певні результати, проте доводиться констатувати, що поки не вироблено узагальненого визначення цього поняття. Зокрема, це зумовлено тими обставинами, що термін „адаптація” (від латин. adaptacio – пристосуван­ня) запозичене гуманітарними науками з біології та наділене новим, соціальним змістом.

Поняття адаптації найчастіше використовується у значеннях, близьких до понять „пристосування”, „самонавчання”, „самоорганізація”. Проте його не слід зводити до жодного з них, позаяк воно охоплює всі ці змістові відтінки. Як відомо, у біології це поняття означає асиміляцію організму під впливом зовнішніх факторів і перебудову його стану з метою виживання – іншими словами, забезпечення сприятливого режиму активності організму в умовах змінюваного середовища.

Залежно від особливостей індивідів – різних за характером, типом нервової системи, ціннісними орієнтаціями і, можливо, за здібностями – процеси адаптації можуть проходити швидше чи повільніше, з більшими чи меншими витратами сил та різним емоційним забарвленням.

Адаптацію можливо охарактеризувати процес вироблення оптимального режиму цілеспрямованого функціонування особистості, тобто приведення її у конкретних умовах часу в такий стан, коли вся енергія, усі фізичні й духовні сили спрямовані й витрачаються тільки на виконання її основних задач, у нашому випадку – на навчання і виховання.

Адаптуватися означає не більше, ніж освоїтися, отже в самому процесі адаптації ще немає нічого від власне предметної діяльності, спрямованої безпо­середньо на досягнення мети. Адаптація і предметна діяльність (одержання нових знань, умінь, навичок), як правило, відбуваються одночасно. Адаптація – передумова успішного функціонування індивіда в іншій соціальній ролі.

Проблема адаптації властива не тільки професійно-технічним навчальним закладам. Людина зіштовхується з нею при зміні місця проживан­ня, місця роботи, при призові на військову службу і т. ін. Вступ в ПТНЗ – окремий випадок входження в нове середовище.

Специфіка процесу адаптації визначається відмінністю у способах навчання та його організації в ПТНЗ, що породжує своєрідний негативний ефект, який в педагогіці отримав назву дидактичного бар’єру між викладачами й учнями. До цих особливостей належать:

– наявність не тільки теоретичного, але й практичного (виробничого) навчання;

– участь у виготовленні реальної товарної продукції під час навчання на виробництві;

– проживання у гуртожитку значної частини контингенту учнів;

– необхідність адаптації не тільки до колективу групи, інженерно-педагогічних працівників, а й до трудового колективу підприємства (цеху, дільниці, бригади), на якому здійснюється виробнича практика.

Нові дидактичні обставини здебільшого знецінюють отримані в школі способи засвоєння навчального матеріалу. Спроби компенсувати це старанністю (що теж не завжди зустрічається в учнів ПТНЗ) не завжди прино­сять успіх.







Дата добавления: 2015-10-01; просмотров: 1257. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия