І професійного становлення учнів ПТНЗ

 

Якщо діяльність – це активна взаємодія людини із середовищем, якій притаманні мета, мотивація, а також перетворювальна й адаптивна функції щодо навколишнього світу, то організована життєдіяльність учня – це педагогічно доцільна система видів діяльності і спілкування, спрямована на розвиток та реалізацію потенційних можливостей учня, на основі виявлених у нього інтересів, нахилів і здібностей.

Соціальні вимоги до якості підготовки фахівця і реальний стан загально­культурного рівня розвитку молоді перебувають у суперечності, подолання якого пов’язане з впровадженням інноваційних форм навчально-виховної роботи. Гуманістична спрямованість виховання викликає необхідність переосмислення принципів педагогічного спілкування, висуваючи на перший план особистісно-діяльнісний підхід до виховання і навчання. Визнання гідності кожної особистості, її права на власний вибір, думку, вчинок передбачає взаємовплив особистостей учня і педагога в навчально-виховному процесі.

Дослідження психологів показали, що саме в діяльності здійснюється розвиток сприйняття, відчуття, пам’яті, мислення, уяви, формуються знання, здобувається життєвий досвід, виникають нові потреби й інтереси, розвиваю­ться моральні якості, загальні і спеціальні здібності людини.

Зважаючи на те, що провідним видом діяльності для молоді є навчання, необхідно зазначити, що не тільки в діяльності, а й у процесі педагогічного та міжособистісного спілкування здійснюється організована життєдіяльність особистості учня.

Серед розмаїття видів діяльності, які складають життєдіяльність особис­тості, виділяють такі: соціальну, професійно-трудову, навчальну, наукову, сімейно-побутову та дозвілля.

Стосовно виховного процесу, особливу увагу необхідно звернути на дозвілля учнівської молоді, саме тому, що цей вид життєдіяльності характери­зується складним прогнозуванням і різноманітним змістом, структурою, мотивацією, метою і шляхами реалізації. Водночас, саме дозвіллю учні присвячують понад половину усього часу.

Під дозвіллям розуміютьчас, вільний від навчальних занять і певних обов’язків (наприклад, догляду за собою і близькими, ведення домашнього господарства тощо).

Цей відрізок нерегламентованого вільного часу стає своєрідним базисом для формування звичок самоорганізації, набуття позитивного життєвого досвіду. Важлива особливість дозвілля полягає у її добровільності, яка ґрунтується на інтересах, схильностях, здібностях учнів, прагненні реалізації власних потреб.

При організації дозвілля необхідно враховувати фактори, що впливають на формування соціально значимих якостей особистості, а саме: матеріальну й організаційну структуру діяльності; соціальні аспекти діяльності; суб’єктивне ставлення особистості до здійснюваної діяльності.

Розв’язання проблеми дозвілля учнів ПТНЗ можливе при створенні таких організаційно-педагогічних умов:

1. Змістовного взаємозв’язку і професійної спрямованості всіх видів діяльності, що утворюють цілісну життєдіяльність особистості.

2. Глибокого й усебічного вивчення особистості учнів, їхніх інтересів, схильностей, набутого життєвого досвіду з метою формування в них адекватної самооцінки.

3. Подолання заорганізованості, формального підходу і примусу в організації дозвілля молоді.

4. Включення учнів у найрізноманітніші види дозвілля: спорт, мистецтво, технічну і художньо-прикладну творчість та ін.

5. Переваги індивідуальних та групових форм виховної роботи над масовими, практичних методів у навчально-виховній роботі над вербальними (словесними).

6. Підбору змісту, організаційних форм дозвілля, спрямованих на розви­ток пізнавальної і творчої активності особистості.

7. Удосконаленні матеріально-технічної оснащеності виховного процесу.

Організація дозвілля учнів ПТНЗ містить такі основні етапи:

1. Аналіз професіограми фахівця з метою виявлення професійно важливих якостей, властивих конкретній професії. Наприклад, професіограма швачки ставить такі психофізіологічні вимоги: гарна зорово-моторна координа­ція, швидкість реакції; правильне сприйняття кольору, розвинуті слух, теплові відчуття, нюх; достатньо висока оперативна, вербально-логічна пам’ять; концентрація уваги, її переключення; логічне мислення; розви­нута просторова уява; обережність; винахідливість; спостережливість тощо.

2. Підбір різноманітних форм дозвілля для розвитку кожної з названих особливостей до рівня якості. При цьому необхідно представити такий широкий спектр форм дозвілля, який зміг би задовольнити інтереси учнів.

Наприклад, гарна зорово-моторна координація, швидкість реакції можуть бути розвиті в учнів шляхом занять такими видами спорту, як футбол, баскетбол, волейбол, теніс тощо. Ця ж якість також може формуватися на заняттях у комп’ютерному клубі. Така якість, як просторова уява може бути розвинута в студії художніх ремесел, дизайну одягу та ін.

Важливо, щоб учні змогли самостійно вибрати з наданого їм переліку саме ті форми дозвілля, які б їх зацікавили. При розробці переліку форм дозвілля варто намагатися охопити різні його напрями: спорт, образотворче та декоративно-ужиткове мистецтво, дизайн та ін.

3. З отриманого переліку форм дозвілля варто вибрати універсальні, які одночасно сприяють розвитку різних професійно важливих якостей.

Наприклад, заняття в секції східних єдиноборств розвивають обережні­сть, спритність, швидкість реакції, зорово-моторну координацію, дозволяють концентрувати і переключати увагу.

Особливу увага необхідно звернути на те, щоб керівники секцій, гуртків, студій були ознайомлені з вимогами професіограм та в своїй роботі з учнями ставили мету розвитку в них професійно важливих якостей.

4. На основі визначення пріоритетних професійно важливих якостей та властивостей особистості, вивчення інтересів учнів розробляються пропозиції щодо правильної організації дозвілля. При цьому треба взяти до уваги головне – активна участь учнів у роботі гуртків, секцій, клубів за інтересами повинна сприяти розвитку загальносоціальних і професійно значимих якостей особистості майбутнього фахівця.

Однак не слід забувати, що кожна професія, крім найбільш загальних, має в професіограмі властиві лише їй специфічні вимоги до особистості фахівця.

Наприклад, для швачки такими специфічними вимогами є тактильна чутливість, точність і швидкість руху пальців рук. Ці якості можуть сформу­ватися шляхом навчання грі на музичних інструментах (клавішних і струнних), на заняттях у гуртках декоративно-ужиткового мистецтва (вишивка, в’язання, плетіння тощо). Таким чином, разом з універсальними дозвільними об’єднан­нями для декількох професій, за якими здійснюється підготовка в ПТНЗ, необхідно передбачити функціонування специфічних клубів, секцій, гуртків і студій, заняття в яких допоможуть учням легше оволодіти майбутньою спеціа­льністю та швидше адаптуватися в умовах професійної діяльності на виробництві.

Відомо, що вузькість інтересів, непродумана структура і зміст вільного часу є причиною багатьох дисциплінарних порушень учнів.

Широта світогляду, різноманітність інтересів учнів формується не тільки в процесі дозвілля, але й на заняттях загальноосвітнього і професійно-технічно­го циклів, на уроках гуманітарних дисциплін, у процесі міжособистісного спілкування та у праці. Тому особливу увагу потрібно приділити створенню в навчальному закладі цілісної системи організованої життєдіяльності учнів, яка змогла б охопити різні сфери діяльності і водночас забезпечити їх стійку взає­модію. Фрагмент структури дозвілля учнів ПТНЗ представлений у таблиці 4.8.

Таблиця 4.8.

Структура дозвілля учнів професійно-технічного навчального закладу

 

Професійно важливі якості та властивості особистості	Передбачувані форми дозвілля, які сприяють розвитку якостей і властивостей особистості
Логічне мислення і просторова уява	Гуртки технічної або художньо-прикладної творчості, курси з вивчення іноземних мов, гурток програмування, дискусій­ний клуб
Координація і точність рухів	Спортивні секції (ігрові види спорту, плавання, теніс, східні єдиноборства), танцювальні гуртки (народного, бального, сучасного танцю)
Розвинута наочно-образна і рухова пам’ять	Театр естрадних мініатюр, гуртки технічної або художньо-прикладної творчості, студії дизайну та образотворчих мистецтв
Самостійність	Спортивні секції, гуртки технічної або художньо-прикладної творчості, студії образотворчих мистецтв
Витримка	Курси з вивчення іноземних мов, гуртки технічної або художньо-прикладної творчості, дизайну та образотворчих мистецтв, спортивні секції

 

Отже, з таблиці 4.8 видно, що універсальними дозвільними об’єднаннями можна вважати такі: гуртки технічної або художньо-прикладної творчості; гурток програмування; студія дизайну або образотворчих мистецтв; театр естрадних мініатюр; спортивні секції: східні єдиноборства, ігрові види спорту (футбол, волейбол, баскетбол, гандбол); курси з вивчення іноземних мов та ін. При цьому учні мають можливість вибору і переходу з одного творчого об’єднання в інше, а також не виключається можливість їх одночасної участі в декількох дозвільних об’єднаннях.

4.10. Організація виховної роботи з учнями „групи ризику”

 

Термін „група ризику” у медицині використовується для характеристики осіб, схильних до тієї чи іншої хвороби, які у зв’язку з цим потребують проведення спеціальних медичних профілактичних заходів.

Термін „група ризику” у педагогіці та психології введена для характе­ристики підлітків, у яких симптоматика, що відповідає категорії хворих (наркоманів, токсикоманів, алкоголіків), не виявлена, однак виховній роботі з ними варто приділити особливу увагу, щоб не допустити розвитку цих захворювань. В основі – гіпотеза про єдиний механізм формування залежності від алкоголю, токсичних речовин, наркотиків.

Найближча мета роботи з „групою ризику” – недопущення виник­нення залежності від шкідливих для організму речовин у ранньому юнацькому віці; перспективною ‑ створення системи захисту від виникнення такої залежності у більш зрілому віці.

Саме звернення педагогічних працівників до поняття „група ризику” свідчить про гуманістичний підхід, заснований на чуйному ставленні до учня.

Основна робота педагога при визначенні „групи ризику” полягає у вив­ченні індивідуальних особливостей підлітків, які виявляють особисту нестій­кість до розвитку алкоголізму, токсикоманій, наркоманії. Добір здійснюється на психологічних підставах, тому повинен проводитися педагогом разом із психологом у рамках створеної в ПТНЗ психологічної служби.

Можливість формування згубних звичок і пристрастей у підлітків пов’язана з порушеннями в моральній, емоційно-вольовій, пізнавальній сферах. Найбільшій небезпеці розвитку алкоголізму і наркоманії піддаються підлітки з особливим типом особистості, які не мають чіткої структури мотиваційної сфери та не виробили власного ставлення до навколишнього світу.

Психологами і педагогами розроблені критерії добору учнів у „групи ризику”, а саме: відсутність стійких інтересів та життєвих установок, небажан­ня трудитися й отримувати задоволення від результатів власної праці; відсут­ність потреби в культурному відпочинку, невміння культурно відпочивати; відсутність інтересу до суспільно-громадського життя; нестійкість власної думки, схильність до підпадання під чужий вплив, сугестивність тощо; некритичне ставлення до недоліків власної особистості, відсутність прагнення до самовдосконалення.

До найважливіших факторів ризику, які формують девіантну поведінку учня, необхідно віднести: недоліки сімейного виховання (наявність негативних прикладів з життя батьків, невизначеність правил поведінки, відсутність позитивних емоцій (похвали, поваги) у сім’ї; ранню асоціальну поведінку та прилучення до одурманюючих речовин; риси характеру особистості (агресивність, нервозність, імпульсивність, негативізм); погану успішність; недостатню активність у громадських справах; наявність негативних друзів, байдужість сім’ї та навчальної групи до учня.

Основними в роботі інженера-педагога з учнями, що належать до „групи ризику”, повинні бути установки на формування в кожного учня високої само­оцінки, почуття власної гідності, збагачення його емоційно-вольової сфери.

Основними виховними завданнями роботи з „групою ризику” є стиму­лювання інтересу до власної особистості; навчання адекватній оцінці себе і навколишнього світу; формування інтересу до життя в реальному світі та прагнення долати життєві суперечності; вироблення ставлення до власного здо­ров’я як до особистої і суспільної цінності; розвиток потреби в розкритті своїх потенційних можливостей; культивування прагнення до самовдосконалення.

Уважають, що найбільшому ризику пристрасті до алкоголю та інших дур­манних речовин піддаються представники таких типів акцентуації характеру:

1) гіпертимний тип: гарний, піднятий настрій; ініціативні, енергійні, відхідливі; легко встановлюють контакт із людьми; не губляться в складних ситуаціях; є лідерами серед однолітків; протидіють чіткому дисциплінарного режиму.

Такі учні стають „душею” компаній, де вживають спиртні напої, віддають перевагу неглибокій, ейфорійній стадії сп’яніння, добре переносять алкоголь, внаслідок чого стають на шлях регулярних випивок. Часто такі учні виявляють цікавість до інших дурманних речовин. Вони нерідко мають авторитет в однолітків, тому педагогу дуже важливо знайти до них індивідуальний підхід і спробувати перевести їхню енергію на добрі справи.

2) нестійкий тип: гонитва за розвагами; охоче піддаються чужому впливу та йдуть за тим, хто може запропонувати розваги; відсутні стійкі та яскраво виражені інтереси.

Педагогу потрібно особливу увагу звертати на правильну організацію вільного часу таких учнів, постійно контролювати їх дозвілля. Важливо знати, що учні з нестійким типом акцентуації характеру втручання дорослих сприймають без особливої агресії.

3) епілептоїдний тип: схильні накопичувати негативні „емоційні заряди”, які можуть раптово прорватися у вигляді несподіваних афектних реакцій.

У таких учнів привід для гніву може бути незначним, але завжди поєднаним з обмеженням інтересів. У них після перших сп’янінь виникає гостра потреба „пити до відключення”, тому вони віддають перевагу міцним напоям, цигаркам – з міцним тютюном, а надалі – й наркотичним речовинам.

З учнями епілептоїдного типу акцентуації характеру потрібно проводити аналіз вчинків, зроблених ними в стані сп’яніння. Важливо переконати їх у тому, що в цьому стані легко скоїти кримінальні діяння.

4) істероїдний тип: головна риса – безмежний егоцентризм, бажання постійної уваги до своєї особи; всі інші якості живляться цією рисою.

Для цих учнів алкоголізація носить частіше демонстративний характер: вони випивають небагато, віддають перевагу легким ступеням сп’яніння, не проти вихвалятися величезною кількістю випитого, здатністю пити не п’яніючи, вишуканим вибором алкогольних напоїв.

У роботі з такими учнями особливу увагу необхідно приділяти формуван­ню адекватних форм самоствердження.

Робота інженера-педагога з учнями „групи ризику” включає такі етапи:

1. Після різнобічного вивчення учнів закріпленої групи на підставі приведених критеріїв зробити правильний відбір „групи ризику”.

2. Для кожного підлітка з девіантною поведінкою скласти перелік факто­рів ризику.

3. За допомогою психолога визначити психотип кожного учня „групи ризику”.

4. Згідно з отриманими даними і на підставі завдань виховної роботи разом з медико-психологічною службою (психологом, наркологом, невропатологом, психіатром) розробити індивідуальну програму роботи з кожним учнем „групи ризику”.

5. Спланувати загальногрупові заходи щодо роз’яснення і профілактики згубних звичок: виховні години; бесіди зі спеціалістами медико-психологічної служби, працівниками правоохоронних органів, представниками ради з профілактики правопорушень; рейди з перевірки роботи гуртожитку та ін.