Освітніми системами

Освітній процес у професійній школі – це цілісна педагогічна система. Управління ним також вимагає системного підходу. Для цього необхідний гли­бокий теоретичний аналіз сутності освітнього процесу як системи, закономір­ностей його функціонування і розвитку, а також сутності та закономірностей педагогічного менеджменту в цілому.

Педагогічний менеджмент – складова сучасної педагогіки, яка досліджує завдання, зміст і методи управління освітою [17, 367], всіма ланками, що входять до структури Міністерства освіти і науки України на рівні загальноосвітніх і вищих навчальних закладів, забезпечує спільність зусиль сім’ї, громадськості, виробничих колективів.

Управління в широкому розумінні – це забезпечення певного режиму діяльності у певній системі для досягнення поставленої мети [4, 34].

Соціальне управління, частиною якого є управління освітою, – цілеспрямований вплив на колектив для збереження й розвитку певних якісних характеристик системи.

Управління передбачає функціонування різних підпорядкованих систем на основі принципів, закономірностей, форм і методів управління.

Державність, демократичність, гласність, відкритість, регіональність – ключові елементи управління сучасною освітою, її навчально-виховним процесом і матеріально-господарською діяльністю.

Державність – розвиток освіти взагалі й кожного навчального закладу зокрема здійснюється планово, а фінансування – за рахунок державного та місцевого бюджетів.

У „Положенні про загальноосвітній навчальний заклад” (стаття 13) зазначається, що навчальний заклад є автономним в організації навчально-виховного процесу, юридично та фінансово-самостійним у своїй діяльності. Він діє згідно з Конституцією України, законодавчими актами, а також нормативними документами Міністерства освіти і науки України. Кожний навчальний заклад розробляє Статут і Концепцію, де визначає основні завдання своєї діяльності. У навчальних закладах періодично проводяться атестації й інспекторські перевірки.

Демократичність (демократизація) управління навчальним закладом полягає у поєднанні громадського самоврядування з єдиноначальністю директора [4, 10].

Гласність управління, його відкритість полягають у тому, щоб педрада, обговорення поточних питань (розподіл годин, прийом на роботу й звільнення з неї тощо) відбувалися не за зачиненими дверима, а відкрито, щоб у навчальному закладі не виникало конфліктних ситуацій. Так заведено у більшості педагогічних колективів, але є такі заклади освіти, де замість гласності – закулісні інтриги, чвари, поділ на табори.

Регіональність – це не лише розташування навчального закладу в межах того чи іншого населеного пункту (міста, села), що впливає на його становище (фінансування, постачання, ремонт тощо). Регіональність у межах України розглядається саме як належність до того чи іншого регіону (Донбас, Південь, Галичина), кожен із них має свої особливості організації життя, побуту, свої традиції. Все це зумовлює специфіку того чи іншого навчального закладу, вищим органом діяльності якого є конференція. Тут обирається рада й адміністрація з визначенням терміну їх повноважень; на посади директора й заступників висуваються люди досвідчені, з вищою освітою і багаторічним педагогічним стажем.

На раду навчального закладу покладається чимало управлінських обов’язків, зокрема: затвердження Статуту й Концепції навчального закладу; здійснення контролю за рішеннями; забезпечення режиму роботи; розрив тру­дової угоди; проведення атестації працівників, їх заохочення, скерування на курси підвищення кваліфікації, стажування, здійснення всієї кадрової політики.

Директор діє завжди від імені навчального закладу, представляє його в усіх організаціях, розпоряджається майном і коштами; укладає угоди, видає фінансові доручення; відкриває в банку рахунок; розпоряджається кредитами. Він видає накази і дає вказівки, обов’язкові для виконання всіма працівниками навчального закладу. Планує зміст і організацію навчально-виховного процесу, відповідає за здоров’я та життя учнів, їхню безпеку. Педагоги чекають від директора (як свідчать психологічні й соціальні дослідження) демократичності, чесності, справедливості, працелюбства, любові до дітей, вимогливості до себе, тактовності й увічливості тощо.

Функціональні обов’язки між директором навчального закладу та його заступниками розподіляються згідно з відповідними законами і положеннями. Вони керують педагогічним колективом, який залежно від кількості учнів може налічувати від 30 до 120 педагогів. Важливо, щоб колектив був згуртованим, а не випадково зібраним штатом. У колективі має бути кілька „табу” щодо зверхності, брутальності, нетактовності з колегами тощо. Навпаки – кожен повинен прагнути допомагати один одному в скруті. Педагогам важливо прий­няти переконання, заведені в педагогічному колективі, відчувати їх як власні.

Педагоги об’єднуються в методичну раду та обирають її голову. Мето­дична рада має такі повноваження та функції:

– обговорює й обирає для використання навчальні плани, програми, підручники і посібники;

– організовує роботу, пов’язану з підвищенням кваліфікації педагогічних кадрів;

– провадить дослідницько-експериментальну роботу;

– визначає напрями взаємодії навчального закладу з науково-дослідними установами, вищими закладами освіти, товариствами, громадськими організа­ціями.

При методичній раді створюються предметні комісії, методичні об’єд­нання, якими керують досвідчені педагоги-методисти.

Отже, педагогічний менеджмент як теорія і практика управління освіт­німи системами розробляє комплекс організаційних заходів, спрямованих на вдосконалення управління освітою в усіх її ланках, визначає основні підходи до роботи з педагогічними кадрами.