Функції та методи педагогічного менеджменту

Важливим компонентом педагогічного менеджменту є його функції, які відображають основний зміст управлінської діяльності, а точніше – закінчений цикл визначених дій управлінської діяльності в цілому. Функції управління – це особливий вид управлінської діяльності, певний поділ праці і спеціалізація в галузі управління. Сукупність функцій управління утворює зміст управлінсько­го процесу. Це важливе поняття, необхідне для управління, є предметом і, в той же час, продуктом управлінської діяльності, тобто власне всього менеджменту.

Розрізняють такі основні функції управління будь-якою галуззю:

Планування – постановка завдань, розв’язання яких призводить до досягнення поставлених цілей. Планування охоплює діяльність цілісної системи в перспективі.

Організація – створення певних взаємозв’язків між елементами системи, а також умов для приведення в дію управлінського рішення. Вона спрямована на упорядкування процесу управління.

Регулювання – усунення диспропорцій між окремими елементами системи і встановлення гармонійних зв’язків між ними, а також встановлення співвідносності цих пропорцій. Воно здійснюється на основі контролю у випадку одержання інформації про наявні диспропорції. Саме в регулюванні повинен реалізовуватися принцип „головної ланки” для того, щоб вчасно врахувати і знати, де зосередити головні зусилля й увагу. Регулювання спрямоване на оперативне розв’язання проблем, що виникають у процесі роботи.

Контроль – перевірка відповідності реального здійснення процесу прий­нятим планам, нормам, інструкціям і рішенням. Контроль – основний спосіб організації зворотного зв’язку, тобто одержання інформації, на основі якої здійснюється процес керування. Контроль розглядається не як констатація тих чи інших фактів, а як спосіб розкриття причин існуючих недоліків і вироблення заходів щодо їх усунення.

Облік – це кількісна й якісна зафіксована оцінка результатів, досягнутих у процесі керування. Він дозволяє унаочнити ефективність застосовуваних заходів. Облік не відокремлений від контролю, однак не тотожний йому.

Аналіз – об’єктивна оцінка результатів й ефективності функціонування окремих елементів системи і вироблення рекомендацій щодо удосконалення управління. Кожен управлінський цикл закінчується аналізом, а якщо врахувати циклічність процесу і його відносну замкнутість, то і розпочинається ним.

Будь-який педагогічний процес можна розглядати як процес управління навчанням, вихованням та розвитком особистості, в результаті якого в структу­рі особистості з’являються новоутворення – збільшення знань, умінь і навичок, а також суспільно-історичного досвіду, вираженого у вигляді правил і норм поведінки. У педагогіці управління розглядається не як безпосередній авторитарний вплив на учня чи студента, а як процес створення умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості.

У таблиці 5.1. представлено функції управління та їх зміст стосовно процесу навчання і виховання у ПТНЗ.

Таблиця 5.1.

Зміст функцій управління навчально-виховним процесом у ПТНЗ

 

Функція управління	Відображення змісту функцій управління в процесі навчання
Планування	Постановка цілей (дидактичної, виховної, розвивальної). Складання плану заняття. Добір змісту навчання і підготовка конспекту. Підбір дидактичних засобів, адекватних цілям заняття.
Організація	Підготовка дидактичних засобів на заняття. Перевірка і приведення в стан готовності навчального і демонстраційного устаткування. Проведення організаційних заходів: взаємне вітання учнів і викладача, фіксування явки на заняття, повідомлення цілей, плану і порядку проведення заняття.
Регулювання	Зміна методів і темпу навчання при невідповідності реального перебігу процесу навчання планові.
Контроль	Письмове й усне бліцопитування для актуалізації раніше отриманих знань. Тестування, написання контрольних робіт, проведення колоквіумів тощо. Проведення заліків (усних чи письмових) за окремими модулями. Проведення іспиту після завершення вивчення курсу Проведення державної атестації (іспитів, захисту дипломних робіт).
Облік	Виставлення оцінок, отриманих при контролі знань, умінь і навичок в журналі і відомостях.
Аналіз	Оцінка відповідності проведеного заняття раніше розробленому плану. Зіставлення результатів контролю засвоєння знань, умінь і навичок із заздалегідь запланованим обсягом. Оцінка впливу застосованих методів і засобів навчання, а також форм і методів контролю на обсяг і міцність засвоєння знань, умінь і навичок.

 

При цьому функції управління мають подвійне входження в процес навчання: як етапи заняття і як наскрізні компоненти заняття, реалізовані на кожному з його етапів.

У комплексі вищезазначені функції відображають перебіг та послідов­ність визначених управлінських впливів, їх завершений цикл. Кожна управлін­ська дія розпочинається з планування та ухвалення рішення (план – це прийняте управлінське рішення, зафіксоване певним чином на папері, фотоплівці, магнітній стрічці, дискеті тощо), а закінчується підсумковим контролем з аналізом результативності й ефективності реалізації конкретного управлін­ського рішення. При реалізації кожного нового управлінського впливу керівника на підлеглих увесь цикл повторюється в тій же послідовності.

Розробка наукових основ педагогічного менеджменту актуалізує проблему методів управління, тобто способів досягнення поставлених цілей педагогічного менеджменту та реалізації основних його функцій. Методи педагогічного менеджменту можна згрупувати у чотири блоки:

І блок: економічні методи або методи економічного стимулювання – повинні реалізовуватися шляхом втілення у життя важливого принципу – від кожного за здібностями, кожному за результати практичної діяльності, який у реальному житті поки що не спостерігається. Із удосконаленням нашого суспільства, вдосконалюватимуться і методи економічного стимулювання педагогічних працівників згідно з кількістю і якістю їхньої праці. Нині педагогічний стаж вважається абсолютним показником можливої ефективності педагогічної праці, хоча більш ефективним стимулом є оплата за категорії, звання, якість та результативність педагогічної діяльності. Проблема ефективного використання економічних методів у педагогічному менеджменті тільки починає вивчатися на етапі радикальних змін системи освіти в цілому, вона стає загальнодержавною, бо спрямована на підвищення соціального статусу педагога.

2 блок: організаційні або адміністративні методи – реалізуються шля­хом регламентування та нормування діяльності виконавців, а також їх інструк­тування у формі вказівок, розпоряджень, наказів, вимог і т.ін. За допомогою цих методів здійснюється підбір, розподіл і виховання кадрів, розробляються і впроваджуються посадові інструкції. Адміністративні методи важливі і потрібні, але керуватися лише ними – нераціонально. Використання тільки цих методів значною мірою сприяє формуванню автократичного стилю управління та гальмує розвиток творчості й ініціативності членів педагогічного колективу.

3 блок: методи психолого-педагогічного впливу – реалізуються у формі порад, прохань, побажань, вимогливих (однак без зайвої жорсткості) розпоряджень, заохочень, подяк та ін. За допомогою цих методів здійснюється планування соціального розвитку колективу, встановлюється сприятливий психологічний клімат у колективі, підвищується творча активність й ініціативність усіх працівників навчального закладу, виховуються групова самоосвіта і почуття колективної відповідальності, вивчаються і формуються позитивні, соціально-значимі мотиви трудової діяльності. Ці методи спираються на використання різних форм колективного й індивідуального морального заохочення, враховують індивідуальні психологічні особливості членів колективу.

4 блок: методи суспільного впливу – реалізуються шляхом широкого залучення педагогічних працівників до управління, розвиток у ньому демокра­тичних засад через широке колективне обговорення основних проблем освіт­нього процесу і механізмів їх подолання, шляхом охоплення членів колективу методичним навчанням та розвитку в колективі творчої конкуренції. Використання цих методів значною мірою сприяє формуванню сумлінного ставлення до праці, формуванню почуття обов’язку і відповідальності за доручену справу, виховання ощадливого і дбайливого ставлення до власності навчального закладу, розвитку суспільної активності викладачів та учнів. Ці методи сприяють підтримці пріоритету особистості та її інтересів, забезпеченню свободи особи кожного педагога та учня.

Основою ефективності організації управління педагогічними системами є попередження і подолання елементів формалізму в освітньому процесі ПТНЗ. Формалізм у педагогічному менеджменті – це порушення системного, комплексного підходу до питань планування, організації, спостереження, аналізу й оцінки ефективності діяльності членів педагогічного колективу.

Формалізм у навчанні – прагнення фетишизувати механічне, бездумне запам’ятовування учнями правил, законів, визначень на шкоду їх розумінню та усвідомленому використанню на практиці,

Формалізм у вихованні – це стан, коли перевага надається словесній риториці перед практичними виховними діями; масовим формам роботи перед індивідуальним підходом до кожного учня; окремим напрямам у вихованні перед комплексним заходами; у стримуванні ініціативності та самостійності вихованців з боку вихователя (директивне виховання).

Формалізм у плануванні освітнього процесу – перевага, яка надається плануванню великої кількості заходів без обліку фактичного бюджету часу, реальних можливостей виконавців, актуальності і доцільності заходів, а також неконкретність окремих формулювань у плані.

Формалізм в організації навчально-виховної діяльності учнів полягає в ігноруванні принципу зв’язку навчання і виховання з життям, у недотри­манні психофізіологічних вимог до організації навчально-виховного процесу.

Формалізм у реалізації принципу розвиваючого навчання – прагнення викладача стримувати активність і самостійність учнів, невміння активізувати і спрямовувати їхню роботу в самостійне і творче русло.

Формалізм при контролі за освітнім процесом – прагнення надати перевагу формі над змістом діяльності, одноразовим кількісним показникам над якісними, застарілим нормам та інструкціям над реальними і доцільними діями, кон’юнктурним, суб’єктивним вимогам над науковими тощо.

Основні проблеми управління освітнім процесом у ПТНЗ можливо подолати лише завдяки підвищенню компетентності і професійної майстерності викладача як суб’єкта менеджменту, а також компетентності і рівня професіо­налізму суб’єктів управління вищого рівня – керівників навчальних закладів.

Отже, успішне досягнення цілей і завдань педагогічного менеджменту керівниками ПТНЗ визначається такими важливими факторами:

1. Особистіснім статусом керівника (ступінь його підготовленості і професіоналізму, ціннісні орієнтації і потреби).

2. Морально-психологічним кліматом у системі суб’єкт–суб’єктних взаємин (стиль взаємодії і ступінь зацікавленості в спілкуванні).

3. Тимчасовими характеристиками як фактором раціоналізації і наукової організації освітнього процесу.

4. Просторовими характеристиками як фактором ефективної діяльності взаємодіючих суб’єктів (матеріально-технічне забезпечення, гігієнічні й естетичні умови тощо).