По-перше, холодні північні території були найменш заселені палеоантропами, тому й контакти з ними були найменш інтенсивними.
По-друге, світла пігментація неоантропів, яка виникла внаслідок генної мутаціїі стала домінантною ознакою в умовах дефіциту сонячного світла, сприяла чіткому розділенню на “своїх” і “чужих”, створила суттєвий міжрасовий бар’єр. Усе світле стало вважатися своїм, добрим, красивим[173], божественним, а все темне — чужим, злим, поганим, небезпечним, потворним, демонічним. У свідомості білої людини цей фундаментальний архетип існує й досі. Тому словом “раса”, що можна перекласти як “сонячна чистота”, первинно називалася саме біла раса як найменш змішана з палеоантропами.
| Еволюція черепа від шимпанзе до людини
|
| Homo sapiens sapiens
(неоантроп), 1200–2000 см3
40 тис. років — сучасність
Homo sapiens neandertalensis
(палеоантроп),1000-1500 см3
150—25 тис. років тому
Пітекантроп, 800—1100 см3
1,5 млн —100 тис. років тому
Австралопітек, 400—600 см3
4—1 млн років тому
Шимпанзе, до 400 см3
від 15 млн років тому
|
На думку багатьох дослідників, унаслідок схрещування згаданих двох підвидів Homo sapiens — палеоантропів і неоантропів — виникало життєздатне потомство.
Разом із тим достеменно відомо, що їх поведінка відрізнялася — у них була різна ментальність: “І одним, і другим було властиво турбуватися про немічних і хворих членів суспільства, ховати померлих. Однак на стоянках неандертальської людини виявлені у величезній кількості залишки осіб їхнього підвиду, насильно умертвлених, з розтрощеними черепами і “мозковими” кістками, що однозначно говорить про значне поширення серед неандертальців канібалізму. Ця внутрішня особливість підвиду мала надзвичайно стійкий характер протягом багатьох десятків тисячоліть.
Уже пізніше дослідники неодноразово стикались і 
стикаються досі з канібалізмом в середовищі африканських, полінезійських негроїдних племен і, в меншій мірі, з пережитками канібалізму в окремих монголоїдних народів і народностей (зокрема, ритуальним поїданням людської печінки японськими самураями і т. п.).
| Велика Мати Всесвіту.
Мистецтво європеоїдів Центральної Європи,
25 тис. до н. е. Символ жіночого начала Всесвіту — Велика Матір-Природа, добра і любляча, але водночас сліпа і тому жахаюча. Для підкреслення цього Велика Матір зображалася без обличчя як сліпа, глуха і німа
|
Дані антропології свідчать, що найбільше число підвидових ознак неандертальців (черепна коробка видовжена у відношенні “обличчя – потилиця” і нижча, широке обличчя, низький і часто спадистий лоб, приплюснутий ніс з широкими отворами, висунута вперед нижня частина обличчя, скошене назад підборіддя, масивний кістяк, особливості будови тіла тощо) збереглося в негроїдній і монголоїдній расах.
У європеоїдній расі подібні ознаки практично непомітні (за винятком вторинних ознак у представників середземноморських підрас європеоїдної раси, проте вони мають значно пізніше походження)” [174].
