Класифікація раку яєчників за стадіями TNM

Т₀ — первинна пухлина не визначається Т¹ — пухлина обмежена яєчниками

Т₂ - пухлина уражує один або обидва яєчники з поширенням на таз Т₃ — пухлина уражує яєчники, сальник, може поширюватись на кишку, метастази по очеревині, в заочеревинні лімфатичні вузли

N₀ — немає ознак ураження регіонарних лімфатичних вузлів N1 — наявні метастази в регіонарні лімфатичні вузли

М0 — немає віддалених метастазів

М1 — наявні віддалені метастази (в печінку, плевральну порожнину)

<!--[if!vml]--> Групування за стадіями

Стадія І Т\ N_o M_o

Стадія II Т₂ N_o M_o

Стадія III T₃ N_o M_o

будь-яке Т N_t M_o

Стадія IV будь-яке Т будь-яке N М_:

Діагностика:

• бімануальна пальпація дозволяє визначити в ділянці придатків пухлину щільної консистенції, горбисту;

• ультразвукове дослідження;

• лапароскопія;

• пункція черевної порожнини (через заднє склепіння), цитологічне дослідження пунктату;

• комп'ютерна томографія.

Лікування. Основним методом лікування раку яєчників вважають хірургічний: надпіхвова ампутація або екстирпація матки з придатками і резекцією сальника. Обов'язковим компонентом лікування хворих є застосування поліхіміотерапії. Особливого значення поліхіміотерапія набуває при поширених формах раку яєчників (III і IV стадії).

Особливості догляду. Перебіг захворювання часто супроводжується розвитком асциту. При вираженій задишці вдаються до пункції черевної порожнини та евакуації асцитичної рідини (див. Розділ III - "Асцит"). З асцитичною рідиною хворі втрачають велику кількість білка. При асциті і дисемінації пухлини по очеревині погіршується діяльність кишечника. Тому велике значення надають раціональному харчуванню хворих, їжа повинна бути легкозасвоюваною, містити достатню кількість білка, вітамінів, мінеральних солей (дитячі суміші, кисломолочні продукти, відварена яловичина, курятина, риба, яйця, фруктові соки). Хворим обмежують вживання рідини. При застосуванні сечогінних препаратів призначають препарати калію (аспаркам, панангін, оротат калію). У випадках погіршання стану хворої вдаються до парентерального харчування.

 

ДОБРОЯКІСНІ ТА ЗЛОЯКІСНІ ПУХЛИНИ

ЗОВНІШНІХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ ТА ПІХВИ

Доброякісні пухлини зовнішніх статевих органів (фіброма, міома, ліпо­ма, фіброміома, гідраденома, міксома, ангіофібробластома) у будь-якому віці спостерігаються рідко, перебігають безсимптомно. Вузли пухлини на ши­рокій основі або ніжці досягають великих розмірів, інколи звисають між стегнами. Можливе злоякісне переродження пухлини, при порушенні кро­вообігу розвивається набряк, крововилив, некроз, приєднується вторинна інфекція.

Фіброма — пухлина із сполучної тканини, що складається з клітин зрілої волокнистої сполучної тканини та колагенових волокон. Залежно від розміщення волокон фіброми бувають м'якими, щільними і дермоїдними. Розміщується пухлина в товщі великої статевої губи або під слизовою піхви. Росте повільно. Клінічних проявів не дає до того часу, поки не досягне та­ких розмірів, що чинитиме незручності при ходьбі та перешкоди для стате­вого життя. Малігнізуватися може лише дермоїдна фіброма.

Ліпома розвивається з жирової та сполучної тканини. Складається із зрілої жирової тканини, розділеної на часточки сполучнотканинними пере­тинками. Локалізується в ділянці лобка чи великих статевих губ. Пухлина м'якої консистенції, округлої форми, відносно рухома, не спаяна із шкірою. Росте повільно.

Міксома формується із залишків мезенхіми. Локалізується в ділянці лобка та великих статевих губ. Частіше буває у жінок літнього віку.

Гемангіома виникає на грунті вродженої вади судин шкіри та слизо­вих оболонок зовнішніх статевих органів. Розрізняють капілярну та кавер­нозну гемангіоми. Локалізується в ділянці великих статевих губ у вигляді вузла або плями червоного чи синюшного кольору. Росте швидко, досягає великих розмірів, іноді переходить на піхву та шийку матки.

Папілома утворюється з епітелію великих статевих губ, має фіброепі-теліальну будову. Макроскопічне являє собою поодиноку або множинну пухлину на тонкій ніжці або широкій основі з нерівною зернистою повер­хнею. Слід відрізняти папілому від гострокінцевих кондилом. Прогноз пе­реважно сприятливий, але за певних умов можлива малігнізація.

Лікування усіх форм доброякісних пухлин зовнішніх статевих органів хірургічне (видалення пухлини).