Лінійний закон
Лінійний закон являє собою узагальнення відомих емпіричних фактів, які формулюються у вигляді наступних законів: а) закона ФікаJ n = – D Ñ n,що пов’язує потік частинок J n, тобто кількість частинок, що за одиницю часу перетинають одиницю площі в перпендикулярному напрямку, і різницю (градієнт) концентрації Ñ n, б) законФур’є J Q = – l Ñ Т,що пов’язує потік тепла J Q і різницю (градієнт) температури Ñ Т, в) законОма J j = – s Ñ j,що пов’язує потік заряду (густину електричного струму) Jj і градієнт потенціалу електричного поля Ñ j. Нагадаємо (див параграф 1.2.2 в першому томі), що градієнт Ñ А певної скалярної величини А є вектор, який за модулем дорівнює максимальному значенню похідної , а за напрямком співпадає з напрямком зростання величини А. Процеси переносу, в яких градієнт даної властивості викликає потік цієї ж фізичної властивості, називаються прямими процесами переносу. Очевидно, що перераховані вище приклади відносяться саме до такого класу процесів переносу. Окрім прямих, існують непрямі (перехресні) процеси переносу, в яких градієнт однієї фізичної властивості викликає потік іншої фізичної властивості. Розглянемо приклад так званих термодифузійних явищ. Нехай у деякому середовищі мають місце два градієнти: концентрації n і температури Т. Тоді в такому середовищі виникають потоки частинок і тепла, причому J n = – D Ñ n – a Ñ T, J Q = – l Ñ T – b Ñ n. Процес виникнення потоку частинок під дією градієнту температури носить назву ефекту Соре (другий доданок у рівнянні для J n). Зворотний процес, пов’язаний з виникненням потоку тепла під дією градієнту концентрації, називається ефектом Дюфура. Ще одним прикладом непрямого процесу переносу є термоелектропровідність – виникнення потоку електричного заряду під дією градієнту температури. Для узагальнення наведених вище емпіричних законів розглянемо а) термодинамічні сили Х і Þ { Ñ n, Ñ T, Ñ j, Ñ u,...}, що зв’язані з градієнтами різних фізичних величин (концентрації, температури, потенціалу електричного поля, швидкості тощо), а також б) потоки J i Þ { J n, J q, J e, J mv,...} кількості частинок, тепла, електричного заряду, імпульсу тощо. Лінійний закон термодинаміки незворотних процесів стверджує: кожний потік являє собою лінійну функцію від термодинамічних сил, тобто: , (7.7) де Lik – так звані кінетичні коефіцієнти, а N – загальна кількість термодинамічних сил в системі. Зауважимо, що лінійний закон справедливий при порівняно невеликих відхиленнях системи від положення рівноваги, коли градієнти фізичних властивостей (термодинамічні сили) є малими. При великих відхиленнях від положення рівноваги необхідно враховувати старші по Хk доданки – квадратичні, кубічні тощо. Природно, що така теорія ускладнюється. Тут розглядається лише лінійний варіант термодинамічної теорії незворотних процесів. Відзначимо ще один, здавалося б очевидний факт, що носить назву принципу Кюрі: лінійний закон повинен зв’язувати потоки і термодинамічні сили однієї і тієї ж скалярної, векторної (в загальному випадку – тензорної) розмірності. Іншими словами, в кожне рівняння лінійного закону повинні входити або скалярні величини, такі як тиск (ці величини звуть ще тензорами нульового рангу), або векторні величини, такі як градієнти концентрації, температури, потенціалу електричного поля, а також потоки частинок, тепла, електричного заряду (ці величини звуть ще тензорами першого рангу), або так звані тензори другого рангу, якими є потік імпульсу та градієнт швидкості.Принцип Кюрі дозволяє встановити достатньо нетривіальні факти, згідно з якими, наприклад, потік частинок, що є векторною величиною, не може викликатися просторовими похідними від швидкості, тобто тензорними величинами 2-го рангу) та інші.
|