Науково-дослідна робота школярів у позакласній роботі з хімії

Одним з необхідних складових у навчальному процесі загальноосвітніх навчальних закладів є науково-дослідна робота школярів, яку можна вважати засобом розвитку їх творчого потенціалу та самореалізації.

Тому загальноосвітні навчальні заклади повинні виконувати такі функції: допомогти учневі не тільки у здобутті базових знань для подальшого навчання, але й у його становленні як майбутнього науковця і дослідника. Тому наукова робота школярів у закладах стала розглядатися як окремий напрямок навчальної та позанавчальної діяльності.

Науково-дослідницька робота учнів - це системна навчальна та позанавчальна діяльність учнів теоретичного та прикладного напрямків у галузі науки, яка за формою та змістом відповідає творчому рівню навчальних досягнень.

Виділяють такі форми науково-дослідної роботи:

- науково-дослідницька діяльність як складова навчального процесу: повідомлення, доповіді, реферати, учнівські проекти;

- науково-дослідницька діяльність, що доповнює навчальний процес: факультативи, спецкурси, гуртки;

- науково-дослідницька діяльність, що здійснюється параллельно навчальному процесу: конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт Малої академії наук різного рівня, турніри та олімпіади

Науково-дослідницька робота школярів в позаурочний час є одним із найважливіших засобів формування різнобічно розвиненої особистості. Нею передбачається:

- участь у роботі наукових гуртків, проблемних груп, творчих секцій тощо;

- участь у проведенні досліджень у межах творчої співпраці з установами та підприємствами міста;

- написання статей, доповідей, інших публікацій.

Будь-яке наукове дослідження в галузі природничих дисциплін включає до свого складу експеримент. Він являє собою один із способів отримати школярами-дослідниками нові наукові знання. У даному разі експеримент розглядається не тільки як один із методів дослідження, а і як складова частина дослідження в цілому.

Також особливо корисною виявилась практика включення в науково-дослідну роботу метод проектів. Який створює умови, за яких учень може самостійно здо­бувати знання чи застосовувати отримані раніше, причому замість дій за зразком в основному виступають пошукові й дослідницькі дії. Основний акцент робиться на творчий розвиток особистості. Учень повинен не тільки засвоїти необхідні знання й уміння, а й навчитися шукати і зна­ходити об'єкти їх практичного застосування. Усе зазначене присутнє, у першу чергу, в роботі з творчими проектами.

Тому в ході проведення науково-дослідницької роботи в учнів розвивається творче мислення, виховується потреба застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності. Діяльність з виконання дослідження сприяє формуванню свідомої особистої причетності до суспільно значущих справ.

Ось чому досить важливим є організація науково-дослідної діяльності учнів.

Організація – це одне з головних понять системного підходу, яке характеризує внутрішню упорядкованість елементів цілого, а також сукупність процесів, які зумовлюють взаємозв’язки між окремими системами.

Можна визначити три основних рівні шкільної організації (адміністративний, вчительський, учнівський) та дослідити підпорядкованість структур науково-дослідної діяльності у шкільній організації середнього загальноосвітнього закладу. Для цього доцільно кожен рівень шкільної організації розглянути детальніше і визначити місце та функції різних структур щодо керівництва науково-дослідною діяльністю учнів та її реалізації.

На першому – адміністративному рівні – науково-дослідна робота підпорядкована директорові та науково-методичній раді; цей рівень складається з таких структур, як педагогічна рада, нарада при директорові, рада школи з психологом. Визначено функції основних структур цього рівня: управлінську, організаторську, господарську, виховну, контрольну, координуючу.

Другий рівень шкільної організаційної структури – вчительський – об’єднує вчителів-предметників, керівників гуртків, факультативів, педагогів-організаторів тощо та складається з таких структур, як школа молодого вчителя, методичні об’єднання, творчі групи вчителів з оволодіння прийомами розвивального навчання та новими педагогічними технологіями, що покликані підготувати їх до керівництва науково-дослідною діяльністю учнів.

Третій рівень – учнівський. До його структури входять: факультативи, секції, гуртки, об’єднання за інтересами, а також шкільне наукове товариство, де безпосередньо реалізується науково-дослідна діяльність учнів. Слід зазначити, що науково-дослідна діяльність учнів загальноосвітніх закладів відбувається переважно в наукових товариствах. Реалізація зазначених рівнів шкільної структури має певну специфіку залежно від типу закладу, де вона відбувається.

Щоб успішно управляти науково-дослідницькою роботою школярів, динамікою її складових елементів, педагогу необхідно чітко уявляти її головні завдання: який об'єкт дослідження обрати і які методи дослідження застосовувати. Тому стратегічним завданням у цьому напрямку є передбачення таких умов, засобів, форм і змісту діяльності, які є найбільш сприятливими та оптимальними для розвитку й удосконалення науково-дослідницької роботи.

Педагогічні умови продуктивної організації даного напряму роботи позв'язані в першу чергу з введенням посади заступника директора з навчально-виховної роботи, до функціональних обов'язків якого входить саме організація науково-методичної діяльності школи, удосконалення процесу науково-методичної роботи з учителями, змісту підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації вчителів з питань організації наукової роботи з дітьми, вивчення перспективного педагогічного досвіду з означеної проблеми, особливостей обдарованих дітей, які навчаються в закладах нової формації тощо.