В'язі та їх реакції
В'язями називають тіла або сукупність тіл, які обмежують рух даного тіла чи даної матеріальної системи. За аксіомою 6 невільне матеріальне тіло можна розглядати як вільне, якщо в'язі замінити їх реакціями. Звільнення від в'язей дає можливість звести рівновагу невільного твердого тіла до відповідного питання про рівновагу вільного твердого тіла, яке находиться під дією одночасно зовнішніх сил і реакцій в’язей. Сила, з якою в'язь діє на тіло, щоб перешкодити будь-яким його переміщенням, називається реакцією в'язі. Визначення реакцій в'язей має велике практичне значення: знаючи їх, будемо знати і сили тиску тіла на в'язі, які необхідні для розрахунку міцності відповідних частин конструкції. Надалі сили, які не є реакціями в'язей (наприклад, сила тяжіння), будемо називати активними силами. Особливість активної сили полягає в тому, що її модуль і напрям безпосередньо не залежать від інших сил, які діють на тіло. Реакції в'язей відрізняються від діючих на тіло активних сил тим, що їх напрямок і величина завжди залежать від цих сил і наперед невідомі. Якщо ніякі активні сили на тіло не діють, то реакції в'язей дорівнюють нулю. Для визначення реакції в'язі потрібно розв¢язати відповідну задачу статики. Правильне визначення напрямів реакцій в'язей відіграє при розв'язуванні задач статики дуже важливу роль. Розглянемо докладніше, як спрямовані реакції деяких основних типів в'язей. Ідеально гладенька поверхня. Реакція такої поверхні спрямована перпендикулярно до дотичної площини, проведеної до поверхні цієї опори у точці стикання з даним тілом (рис. 2.1, а). У випадках, коли спільна нормаль до поверхонь в'язі й тіла виявляється неозначеною, наприклад, вироджується в точку, то реакція в'язі спрямована по нормалі до тієї поверхні, до якої можна провести нормаль. Прикладом може бути опора ребром або вершиною кута (рис. 2.1,б,в).
Рис. 2.1 В'язь, що здійснюється гнучким тілом, ниткою або канатом, тросом, ланцюгом. Такі в'язі (рис. 2.2) працюють тільки на розтяг, їх реакції напрямлені по нитці. В'язь, реалізована в даному вигляді, не дає змоги тілу віддалятися від
гнучкою і нерозтяжною. Шарнір циліндричний (сферичний), підп’ятник. З'єднання двох тіл, яке дає змогу одному тілу повертатися відносно іншого, не відділяючись, називається шарніром. Нерухомий циліндричний шарнір. Він звичайно складається з обойми 1, яка закріплена на нерухомій опорі 2, і циліндричного вала 3 (рис. 2.3,а). Тут з’єднане з валом 3 тіло може обертатися тільки навколо осі О шарніра. Реакція Рухомий циліндричний шарнір (коток). Цей вид в’язі не дає змогу тілу переміщатися в напрямі, перпендикулярному до опорної поверхні котка. Його реакція
а
Б |
  
в |
|
а
нитки АМ спрямована завжди вздовж нитки до точки підвісу А. У задачах теоретичної механіки припускають, що нитка є невагомою,
, 
, тобто 
і 
.
Рис. 2.3
Сферичний шарнір. У випадку сферичного шарніра тіло, яке з’єднане з обоймою С, має змогу обертатися навколо центру шарніра в будь-якому напрямі (рис. 2.3,в). Реакцію сферичного шарніра виражають трьома координатними складовими 
у трьох взаємно перпендикулярних напрямах:
; 
. (2.2)
Підп'ятник. Якщо циліндричний шарнір перешкоджає переміщенню вала вздовж осі z вниз, то такий циліндричний шарнір називають підп'ятником. Опорна реакція підп'ятника має три координатні складові (рис. 2.3, г):
. (2.3)
| Ідеальний стержень. Такнази-вається невагомий стержень АВ, закріплений двома ідеальними шарнірами на його кінцях (рис. 2.4). Такий стер жень працює тільки на розтяг або стиск. |  
Рис. 2.4
|
Реакція 
ідеального стержня напрямлена по осі стержня. Якщо стержень розтягнутий, то реакція спрямована від тіла до стержня; якщо стержень стиснутий – то по стержню (рис. 2.4) від нього до тіла.
Жорстке защемлення. Балка АВ кінцем А жорстко закріплена в стіні, а другий її кінець вільний (рис. 2.5). Якщо на балку діє задана сила  , то в защемленні виникають реакції  і пара сил з моментом МА.
| 
Рис. 2.5
|
Опора з тертям. У цьому випадку реакцію опори  розкладають на дві складові (рис. 2.6): силу  , нормальну до поверхні опори, і силу  , дотичну до поверхні опори (силу тертя):
 ;
 . (2.4)
| 
Рис. 2.6
|
