Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Стиль пізнього бароко і галантна музика. Стиль рококо.




Услід за музичним розквітом епохи бароко, основними дійовими особами якого були композитори, твори яких характерні точним визначенням стилів і форм, настав час присмерку і упадку, в якому борокові ознаки і риси згладились. З кінцевим і рішучим «прощавай!» контрапунктичним структурам Й. С. Бах створив золотий спадок – геніальне «Мистецтво фуги» і потягнув за собою пробудження до мелодико-наспівної моделі музичної мови. Нові покоління композиторів побачили в музиці своїх попередників продукт чистого розуму, плід, що виріс в тіні математичних побудов. Більш пізнє мистецтво звернулось до сфери почуттів, що можуть хвилювати і потрясати.

Стиль рококо. В першій половині ХVІІІ ст. у Франції зародився новий стиль, який пізніше отримав назву «рококо». Спершу цей стиль отримав розвиток в живопису та декоративно-прикладному мистецтві, особливо в оформленні палацових інтер’єрів. Сама назва стилю походить від французького «rocaille», що означає буквально «осколки каміння, раковини для оздоби будівель». Саме ці орнаментальні мотиви з їх витонченістю ліній були характерною рисою стилю рококо в декоративно-прикладному мистецтві. В музиці представниками стилю рококо вважаються насамперед французькі клавесиністи Л. К. Дакен, Ф. Куперен і Ж. Ф. Рамо. Рамо також відомий і як творець опер. Для музичного мистецтва рококо характерними є камерність, мініатюрність форм, відмова від складності музичної мови бароко, велика кількість вишуканих мелізматичних прикрас. Недармо деякі послідовники музики співвідносять рококо з так званим галантним стилем («style gallant»), в якому поліфонія уступила місце гомофонії, а сама музика відійшла від академічної вченості і математичної точності бароко і набула рис «чуттєвого стилю», давши грунт для сентименталізму.

З особливою силою галантний стиль розвивався в німецьких композиторів. Саме в Німеччині зароджувався сентименталізм, який проявився частково у творчості композиторів мангеймської школи.

Центром цього гового музичного руху були королівські двори Берліну і Мангейму, окрім Відня, де працювали такі композитори, як Крістоф Віллібальд Глюк (1714 –1787), Леопольд Гассман (1729 –1774) і Карл Діттерс фон Діттерсдорф (1739 –1799).

Берлінська і Мангеймська школи.Найбільш видатні композитори того періоду працювали в Берліні і Мангеймі. Саме тому новий напрямок отримав назву берлінської і мангеймської шкіл. В Берліні творили два найбільш відомі сини Баха: Вільгельм Фрідеман і Філіп Еммануель Бах ( в той же час їх брат Йоган Крістіан Бах переживав свій тріумф в Лондоні), Йоган Йоахим Квантц брати Бенеда. В Мангеймі зустрічаємо імена Йогана Стаміца і його сина Карла Стаміца, Крістіана Каннабіха, Франца Ксавера Ріхтера та Ігнація Хольцбауера. Всі ці маестро, які стали попередниками Йозефа Гайдна і Вольфганга Амадея Моцарта, першими виробили і сприяли розвитку форми симфонії і сонати. Недарма мангеймська школа стала однією із попередниць віденської класичної школи. Образний стрій творів композиторів берлінської і мангеймської шкіл вирізняється емоційністю і патетикою, що потребувало від виконавців особливих виразових засобів. Звідси народились знамениті «довгі крещендо» – ефектні наростання і спади звучності і певні мелодичні звороти.

 

Література до теми:

Всеобщая история музыки / автор-сост. А. Минакова, С. Минаков. – М. : Эксмо, 2009. – С. 74–138. – (Всеобщая история).

История мировой музыки: Жанры. Стили. Направления / [авт.-сост. А. Минакова, С. Минаков]. – М.: Эксмо, 2010. – 544 с.: ил. – (Библиотека мирового искусства).

Кашкадамова Н. Мистецтво виконання музики на клавішно-струнних інструментах (клавікорд, клавесин, фортепіано) ХІV–ХVІІІ ст.: навч. посіб. – Вид. 2-ге, випр., і доп. – К.: Освіта України, 2010. – 416 с.

Мир музыки : энциклопедия. – М. : ООО «Издательство Астрель» : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 38–57: ил.

Опера. Иллюстрированная энциклопедия [пер. с англ.] / гл. ред Стэнли Сэди. – М. : ЗАО «БММ», 2006. – С.18–79.

Розеншильд К. История зарубежной музыки. Вып І. До середины ХVІІІ века. – М. : Музыка, 1973. – С. 191–533.

Штейнпресс Б. Популярный очерк истории музыки до ХІХ века / Б. Штейнпрес. – М.: Гос. муз. изд-во, 1963. – С.170–226; 267–282.

Masterpieces of the Metropolitan museum of art [introduction by Philippe de Montebello; edited by Barbara Burn]. –The Metropolitan museum of art, New York; A bulfinch press book/ Little, Brown and company Boston; New York; Toronto; London, 2001. – 320 p.

 

 

Доктор мистецтвознавства,







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 2117. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.004 сек.) русская версия | украинская версия