Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Мистецтво Ars antique/Ars nova, або Нове мистецтво.




Термін Ars antique (переклад з лат. – старе, старовинне мистецтво) використовувся для позначення багатоголосої музики, насамперед Нотр-Дам, в теоретичних трактатах (біля 1320) в ході дискусій між прихильниками старого мистецтва (Якоб Льєжський) і нового мистецтва (Філіп де Вітрі, Йоан де Муріс). У більш щирокому смислі цей термін трактують як позначення музичного стилю,що зародився у Франції в період між 60-ми рр. ХІІ ст. і 20-ми рр. ХІV ст. В цей час великий внесок у розвиток і вдосконалення органної музики внесли композитори школи Нотр-Дам в Парижі – магістри Альберто (1147 –1180), Леоні (1163 –1190) і Пероті (біля 1200). Вони стали авторами оновленого репертуару органної музики, яка в епоху Середньовіччя набуває певних канонічних форм. По справжньому багатоголосся стало розвиватися починаючи з ХІІ ст. Дискантний стиль співу, що з’явився у церковній практиці, зазнавав впливу народних музичних традицій, їх інтонацій і елементів народного «різноголосого» співу.

Справжнім символом Ars antique в період з 1240 до 1325 р. став мотет.Поява цього нового жанру ознаменувала собою корінний перелом в музиці Середньовіччя і відкрила «зелене світло» для музики епохи Відродження.

Жанр мотету (фр. – mot, буквально – слово, або motet – приспів або вірш) поступово набув великого значення. Музиканти вважали його вищим досягненням справжньої гармонії і досконалості, як в ритміці, так і в мистецтві контрапункту. Мотет звичайно виконувався після григоріанських хоралів. У ХІІІ ст. цей жанр був прийнятий у всіх церквах і виконувався на завершення церковної служби з текстом рідною мовою.

Для супроводу літургії композиторами школи Нотр-Дам був розроб-лений особливий жанр вокальної музики – кондукт (від лат. conductus – веду, супроводжую). У цих триголосих композиціях в якості основної мелодії часто використовувалися пісні трубадурів. Зміст пісень мав глибоке смислове навантаження, однак загальний настрій був більш вільним і святковим.

Ars nova, або Нове мистецтво – це зв’язуючи ланка між Середньо-віччям (V–ХV ст.) і Відродженням.Нова естетика, що визначила весь подальший розвиток музичної культури на порубіжжі ХІ–ХІІ ст., зобов’язана своїм іменем Філіппе ді Вітрі (1291 –1361). В його трактаті «Ars nova» (1320) вперше згадується minima – одна з основних одиниць мензуральної нотації (від лат. mensura, буквально розмірена нотація). Поява нової техніки письма здійснила справжню революцію в музиці, яка допомогла надати більшої пластичності, мінливості і гнучкості ритмічному малюнку мелодії, ламала строгість, жорсткість і геометричність епохи Ars antique. Але це не було відкриттям одного композитора. Теоретичні розробки і обґрунтування техніки Нового мистецтва можна було знайти також у трактаті «Notitia artis musicae» Йоанна де Муріса (1300– 1350), французького музичного теоретика, математика і астронома. Таким чином Ars nova визначила нову концепцію багатоголосся, нотації і ритму.

Філіппе де Вітрі – автор трактату, в якому описувалися нововведення «Ars nova». Цей термін став девізом для передових музикантів першої половини ХІV ст. Вітра також приписують відкриття музично-поетичної форми рондо.

Видатним представником епохи Ars nova і справжнім новатором стилю Нового мистецтва у ХІV ст. став Гійом де Машо (біля 1300–1377) – поет і композитор. У своїх мотетах, рондо, баладах Машо об’єднав традиції музично-поетичного рицарського мистецтва, для якого характерними були одноголосі пісні, з досягненнями в галузі поліфонії. Машо розробляє новий тип мотету – ізоритмічний, тобто побудований на техніці, коли проведення остинатного (що повторюється багаторазово) ритму не залежить від звуковисотної лінії. Машо – автор першої авторської поліфонічної меси – «Меси Нотр-Дам». Чотириголосна меса була написана автором з нагоди коронації Карла V в 1364 р. Всі наступні меси були також чотириголосними, що стало кардинальним нововведенням у розвиток цього жанру.

Як і в епоху Ars antique, найбільш відомими композиторами в Новому мистецтві були представники французької школи. В Італії розвиток цього мистецтва мав особливий напрям, який мав вплив на розвиток музичного мистецтва наступних століть. В Італії надавали перевагу більш вишукані світські музичні форми – мадригал, качча (від італ. caccia – полювання, погоня; тексти цих вокальних творів присвячені опису полювання і змальовують жанрово-побутові сцени, а музика відображає крики мисливців, гавкання псів, звичайно 3-голоса поліфонічна форма) і балади. Основними центрами італійського Нового мистецтва були Флоренція і Болонья.

Епоху Ars nova прийнято поділяти на три історичні етапи. Перший пов’язаний з творчістю таких композиторів, як Джерарделло да Фіренце (біля 1320–1362), Джованні да Кассія (біля 1340 –1350), Джакопо да Болонья (біля 1340–1360), а також Франческо Ландіні (біля 1325–1397). Цей сліпий органіст із Флоренції був автором піднесеної музики, що порівнюється з кращими французькими творами.

Наступний етап при кінці ХІV ст. представляють Філіпоктус і Антонелло де Касерта (біля 1370 –?), Матіас де Перуджіо (?– біля 1418), а також французькі композитори – Солаж (біля 1370–1390), Требор (біля1390 –1410) і Жакоб де Сенле (біля 1378 –1395). І накінець третій період пов’язаний з іменами великих композиторів епохи Відродження – Гільйомом Дюфаї, Якобом Обрехтом і Жоскеном Депре. Вони створили чудові музичні шедеври, які були провісниками розквіту музичного мистецтва в Італії в ХVІ ст.







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 760. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия