Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Еволюція інструментальної музики. Клавірна музика. Ансамблева музика. Музика для скрипки, лютні і віоли.




У ХVІ ст. почали розвиватися різні жанри інструментальної музики. Тут намітились два напрямки. Струнні інструменти, і особливо улюблена Відродженням лютня, стали розвивати пасенне начало. І з’явилися багаточисельні переклади улюблених фроттол, мадригалів і багаточисельні танцювальні п’єси. Інструменти в ансамбль стали підбиратися за принципом розподілу партій між різними типами голосів (дискант або сопрано, альт, тенор, бас). Нові віяння підштовхнули майстрів на створення нових інструментів. Інструментальні майстерні процвітали в Італії, Іспанії, Нідерландах, Німеччині, Франції, Англії. Все частіше стали використовувати клавішні інструменти, і поступово перелік інструментальних жанрів став розширюватися і набувати власного обличчя.

Найбільш популярними стали такі інструментальні форми, як річеркар, токата, канцона і фантазія. Вищою точкою у розвитку венеційської поліфонічної школи стала творчість Джованні Габріелі (1533–1612). Автор «Священних симфоній» для 6–19 голосів (1597) і багаточисельних канцон, написаних для різних інструментів, Габріелі широко використовував техніку контрастів регістрів, груп інструментів і хорових звучань. Деякі його твори написані в техніці «луни» (ехо), при якій цілі групи інструментів перекли-каються і чергуються подібно поєднанню «питання – відповідь», що пізніше буде використовувати у своїй творчості Антоніо Вівальді.

В той же час в Англії інтенсивно розвивається інший інструментальний напрямок – музика «consort» (ансамбль). Вона писалася для груп віола да гамба і клавішного інструмента – органа або верджінела, а також лютні, кіфари або флейти. Авторами цієї музики були Томас Морлі, Ентоні Холборн, Джон Доуленд та ін.

Клавішні інструменти (клавесин, клавікорд, верджінел, орган) найбільше сприяли появі інструментального репертуару, який створювався композиторами Європи. Верджінел був дуже модним інструментом в Англії у ХVІ–ХVІІ ст. Будівництво органів в епоху Відродження швидко про-гресувало, органне мистецтво в цей час було на піднесенні у всій Європі. Саме органісти провели тактову риску у партитурі, тоді як в поліфонічному вокально-хоровому викладі кожен голос все ще сприймався як мелодично самостійний. До кінця ХVІ ст. накінецб появилися перші видання партитур багатоголосих творів.

Розвиток і еволюція інструментальної музики ХVІ ст. були безпо-середньо пов’язані з лютнею, улюбленим інструментом епохи Відродження, який використовувся і як акомпануючий і як солюючий інструмент. Італійські, німецькі, французькі та англійські композитори в цей час видають цілі збірники своїх творів для лютні. До кінця ХVІ ст. загальний стиль лютневої музики змінюється. В Італії він стає віртуозним, концертним. В Іспанії близьким до лютні була віуелла.

Інструментальні жанри епохи Відродження прямо привели до інстру-ментального концерту у ХVІІ ст. і до симфонії у ХІХ ст.

4. Революція друку. Поява в ХV ст. нової техніки друку кардинально змінила культурну панораму Європи, так як це сприяло більш швидкому розповсюдженню знань: літературні і наукові видання переходили з рук в руки. Музичний друк зобовязаний своїм виникненням винаходу Гуттенгберга із Майнца. По всій Європі дуже швидко з’явилися друкарські майстерні. В останній третині ХV ст. вже працює багато майстерень в Нідерландах і Німеччині, які спеціалізувалися на виданні книг, присвячених музиці. Нотодрук забезпечив музичному мистецтву загальну доступність. З розвитком міст і міської культури з’являється світський міський слухач. А згодом він сам починає співати і грати у вільний час. Це веде до бурхливого розвитку любительського музикування.

 

Література до теми:

Всеобщая история музыки / автор-сост. А. Минакова, С. Минаков. – М. : Эксмо, 2009. – С.53 –73. – (Всеобщая история).

История мировой музыки: Жанры. Стили. Направления / [авт.-сост. А. Минакова, С. Минаков]. – М.: Эксмо, 2010. – 544 с.: ил. – (Библиотека мирового искусства).

Мир музыки : энциклопедия. – М. : ООО «Издательство Астрель» : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 22–37 : ил.

Опера. Иллюстрированная энциклопедия [пер. с англ.] / гл. ред Стэнли Сэди. – М. : ЗАО «БММ», 2006. – С.16–17.

Розеншильд К. История зарубежной музыки. Вып І. До середины ХVІІІ века. – М. : Музыка, 1973. – С. 95–190.

Штейнпресс Б. Популярный очерк истории музыки до ХІХ века / Б. Штейнпрес. – М.: Гос. муз. изд-во, 1963. – С.101–178.

Masterpieces of the Metropolitan museum of art [introduction by Philippe de Montebello; edited by Barbara Burn]. –The Metropolitan museum of art, New York; A bulfinch press book/ Little, Brown and company Boston; New York; Toronto; London, 2001. – 320 p.

 

 

Доктор мистецтвознавства,







Дата добавления: 2015-10-15; просмотров: 579. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия