Прапор Б. Хмельницького

Формування поняття,, національних кольорів” і затвердження національних чи державних прапорів для більшості сучасних держав припадає лише на XIX–XX ст. В основному поява таких символів тісно пов'язана з національно-визвольними рухами. Вибір самих знаків індивідуальний в кожному окремому випадку – іноді з апеляцією до історичної традиції давніх форм державності, іноді за основу беруться геральдичні символи політично найактивнішого регіону, іноді на це впливають певні культурні, політичні, релігійні чи природні особливості.

Утвердження як українських національних барв у сучасному значенні синьо-жовтого кольорового сполучення, сформованого на традиції символіки Руського королівства (Галицько-Волинської держави) XIV ст., датується 1848 р. і пов'язане з українським національним відродженням у Галичині. Поступово це поняття поширюється на Закарпаття, адміністративно підпорядковане угорській частині імперії Габсбургів, а з початком масової еміграції українців наприкінці XIX ст. за океан – і на поселення в Америці. На українських землях, що входили до складу Російської імперії, де українофільський рух переслідувався царським режимом, національні кольори почали утверджуватися лише після революції 1905 р. у середовищі свідоміших верств населення. Полеміка про національні символи, що розгорнулася на сторінках львівських і київських часописів у 1911–1913 рр., підтвердила відповідність барв історичним традиціям та їхню акцептацію в різних рагіонах.

Після повалення самодержавства в Росії в лютому 1917 р. остаточне загальноукраїнське визнання прапора засвідчило його масове використання не лише на українських землях, але й скрізь, де українці проживали і провадили активне громадське життя. Поширилося популярне трактування колористики, яке мало асоціативний характер: синє небо і жовтий лан пшениці. прапор набув загальнонаціонального визнання, зберігши форму та отримавши новий зміст, а також дістав і юридичне затвердження у різних формах:

27 (14 за ст. ст.) січня 1918 р. Центральна Рада законодавчо схвалила блакитно-жовті прапори для військового та торговельного флотів УНР;

16 липня 1918 р. гетьман Скоропадський затвердив новий воєнно-морський прапор Української Держави (з національними кольорами у крижі);

13 листопада 1918 р. прийнято синьо-жовтий державний прапор ЗУНР;

15 березня 1939 р. Перший Сейм Карпатської України затвердив синьо-жовтий прапор як державний.

Синьо-жовті кольори використовувалися також на інших службових і військових прапорах передбачалися в проектах Конституції УНР.

У 1920–1930-х роках у Західній Україні в умовах польської окупації розпочалися дискусії про порядок кольорів на прапорі (яка смуга верхня – синя чи жовта), про нібито,, негеральдичність” прапора, що зрештою вилилося у,, конфлікт кольорів”, політизацію та чвари, які фактично тривали в діаспорі до відновлення національних символів в Україні.

Проголосивши 25 грудня 1917 р. в зайнятому червоноармійцями Харкові владу рад, більшовики імітували створення паралельної Центральній Раді форми національної державності, й тому також експлуатували назву,, Українська Народна Республіка” і використовували червоний прапор з нашитими в крижі блакитною і жовтою смужками. Коли ж більшовики зуміли закріпитися на Лівобережжі, то 1919 року назву УНР було змінено на УССР чи УСРР (Українська Соціалістична Радянська Республіка), а також затверджено торговельний, морський і воєнний прапор УСРР – червоне полотнище, в крижі якого приміщувалася вишита золотом назва республіки (абревіатурна або повна). У 1949 р. указом Президії Верховної Ради УРСР було прийнято новий державний П. із двох горизонтальних смуг – червоної та лазурової (у співвідношенні за шириною 2: 1), у крижі – золотий серп, молот і п'ятипроменева зірка.

Відродження українських національних барв відбулося із розвалом СРСР. Цьому передувала доволі політизована дискусія в суспільстві – за період 1989–1991 рр. світ побачила значна кількість статей на цю тему. Нарешті 28 січня 1992 р. постановою Верховної Ради синьо-жовтий прапор було затверджено як державний символ України (і закріплено в 1996 р. у Конституції України). Чинним законодавством передбачено функціонування прапорів областей, районів, міст, селищ і сіл. Затверджено Штандарт Президента України, прапори окремих служб і штандарти посадових осіб, військові та відомчі символи. Широко використовуються прапори навчальних закладів, спортивних клубів, установ, фірм, підприємств, політичних партій, громадських організацій, а також національних меншин, які проживають на території України.