Предмет і завдання вексилології

Вексилологія, або прапорознавство (від лат. вексіллюм – прапор та гр. логос – вчення, наука), вивчає прапори, стяги, знамена, хоругви, бунчуки, вимпели, штандарти та інші вексиліуми як історичні пам'ятки, досліджує їхній символічний зміст, а також розвиває на науковому рівні основи їх теоретичного і практичного застосування у сучасних умовах.

Як окрема спеціальна історична дисципліна вексилологія трактується з кінця 50-х років XX ст., коли уперше було застосовано цей термін. Іноді вексилологію продовжують вважати частиною геральдики, у рамках якої ще від середини XIX ст. фактично відбувалося її наукове становлення (це зумовлювалося тим, що на давніх прапорах і знаменах використовувалися переважно геральдичні символи). Звуження предметної області, а також політичні зміни після Другої світової війни, які привели до розпаду колоніальної системи та появи нових держав, ширшого застосування різних видів прапорів, росту зацікавлення прапорництвом і появи в цій галузі спеціальних науково-дослідних організацій, прискорили виокремлення вексилології у самостійну дисципліну.

Предметом дослідження прапорознавства є ґенезис та процеси становлення всіх різновидів прапорів, з'ясування їхнього змісту й походження, вивчення взаємовпливів, оцінка історичного значення та соціальної функції, а основним об'єктом – різні види полотнищ з нанесеними на них малюнками чи інші, прикріплені до древка чи спеціального флагштока, символи, які мають розпізнавальне значення. Як і геральдика, вексилологія при проектуванні прапорів пов'язана з творчим процесом, обіпертим на засади основних принципів композиції та колористики.

У наш час поглиблене вивчення вексилології зумовлюється не тільки зростанням зацікавлення широкого загалу цією дисципліною, а й широким її застосуванням у різних сферах громадського життя при розбудові Української держави. Вексилологія дає багато допоміжного матеріалу для вивчення політичної, соціальної, військової історії, геральдики, емблематики. Зображення її часто зустрічається на картографічних матеріалах. Знайомство з вексилологією дозволяє збільшити інформаційну віддачу досліджуваної пам'ятки і провести її атрибуцію за хронологічними та регіональними (або й особистими) ознаками. Під цим оглядом вексилологія тісно пов'язана із джерелознавством, дипломатикою, музеєзнавством, картографією та генеалогією. Дослідження побудови та сюжетних ліній і їхніх змін на прапори дає змогу визначити різні культурні, релігійні та політичні впливи, взаємозв'язок між різними національними традиціями. Вивчення художнього вирішення прапорів дозволяє простежити розвиток мистецьких тенденцій на окремих етапах історичного розвитку суспільства.

Таким чином, вексилологія, так само як і геральдика герби, вивчає прапор у трьох різних аспектах:

– як історичні джерела;

–як засіб джерелознавчих досліджень;

– як пам'ятки мистецтва.

Прапорознавство також тісно пов'язане з іншими сферами діяльності, зокрема морською справою, міжнародним правом, дипломатичним етикетом тощо.

Як уже сказано вище, формування термінологічної системи вексилології у нас ще не завершене і триває й досі. Спостерігається переосмислення і часткове звуження змісту історичних термінів. Так, повертається літописний термін,, стяг”, який із XIV ст. фактично вийшов з ужитку. Значення загального поняття,, хоругва” (чи видозмінене,, корогва”), відомого з XII ст. і широко вживаного до початку XX ст., звузилося лише до визначення церковних вексиліумів. Натомість узагальненим для всіх видів стало визначення,, прапор”. Дискутується зміст терміна,, знамено” – або як великий парадний прапор у національних кольорах з гербом, або як прапор військового підрозділу, або як синонім до слова,, прапор”. З розвитком української морської термінології влилися й запозичені терміни –,, гюйс”,,, вимпел”,, брейд-вимпел” і т. п. Запозичене визначення,, штандарт” вживається тепер у значенні прапор посадової особи. Спірними є пропозиції впровадження інших термінів (наприклад,,, майва”,,, значок”,,, баннер”,,, гонфанон” тощо).

Стабілізується визначення окремих частин прапорового полотнища та порядок опису прапора. В описі передовсім зазначається форма полотнища та співвідношення його основних параметрів, далі вказується колір поля та зображених на ньому елементів. Якщо прапор складається з кількох смуг чи полів, то їх порядок подається при горизонтальному розташуванні – згори донизу, при вертикальному – від древка до вільного краю. Для графічних зображень прапора запроваджено рекомендовану Міжнародною федерацією вексилологічних товариств (FІАУ) систему кодифікації колористики.

Різновиди прапорів із тканини чи подібних за значенням символів, виготовлених з твердих матеріалів і прикріплених до жердини, віддавна і постійно використовувалися людьми як особлива система знаків, що виконували інформаційно-розпізнавальну функцію під час ведення бойових дій, на морських суднах, при здійсненні церемоніалів та в багатьох інших випадках. У окремих народів подібні атрибути відігравали роль культового символу.

Спільним елементом знаків такого типу була довга дерев'яна чи металева жердина, на кінці якої кріпилися елементи, виконані з волосся, рогів, кісток, шкіри, хутра, пір'їн, а в пізніші часи – вирізьблені з дерева чи відлиті або вирізані з металу. Ці протопрапори називають вексилоїдами, а найдавніші їхні зображення маємо на єгипетських барельєфах з 3400 р. до н. е. Аналогічні атрибути вживалися також в Ассирії, Вавилонії, Персії, звідки, як вважається, вони потрапили до Риму, де в II ст. до н.е. використовували металеві знаки з фігурками вовка, кабана, коня. До найбільшого значення в Римі вони дійшли після військових реформ 104 р. до н. е. за консула Гая Марія, коли вексилоїди з орлом було запроваджено як основний символ для легіонів, тоді як дрібніші підрозділи – маніпули та когорти – вживали інші знаки.

У Китаї з винаходом шовку почали застосовувати шматки тканини на бамбукових палицях. Найдавніші згадки про подібні символи в Європі знаходимо в грецьких джерелах кінця V ст. до н. е., які повідомляють про використання на адміральському прапорі афінського флоту пурпурового полотнища. Принаймні з VIII ст. н. е. відоме вживання прикріплених до древка довшою стороною прямокутних прапорців у Центральній Європі. Проте особливого поширення різні європейські прапори набули з розвитком лицарства. Від періоду хрестових походів утверджуються прапори із зображеннями хрестів, які різнилися своєю колористикою. Становлення геральдичних традицій привело до появи гербових баннерів і знамен. Особливу роль у систематизації прапорів відіграв розвиток мореплавання, коли для кораблів почали запроваджувати єдині зразки прапорів, що вказували на державну належність, а також сигнальних.