G- і d-Т-лімфоцити

Гамма (g-) і дельта (d-) Т-лімфоцити займають проміжне положення між факторами природженого і набутого імунітету і відіграють центральну роль у запуску захисних реакцій слизових оболонок. Ці клітини еволюційно більш давні, мають тимічне і позатимічне походження; реагують на автоантигени і/або бактеріальні компоненти з низькою афінністю без HLA-рестрикції і попередньої сенсибілізації; продукують IL-10, TGF-β; експресують рецептори до прогестерону, який контролює продукцію факторів-супресорів активності NК та індукують експресію Т-клітинного антигенрозпізнаючого рецептора (ТКР) g d. Відомо, що Т-лімфоцити периферичної крові, які складаються з двох основних субпопуляццій (Т-хелперів і Т-цитотоксичних) мають антиґенрозпізнавальний рецептор, який представлений a- і b-ланцюгами. За допомогою цього рецептора Т-лімфоцити в асоціації з молекулами HLA І і II класів розпізнають чужорідний антиґен. Існує інша група Т-лімфоцитів, антиґенрозпізнаючий рецептор яких складається з g- і d-ланцюгів. Це міжепітеліальні Т-лімфоцити. які знаходяться в епітеліальній тканині. У периферичній крові гама- і дельта-Т-лімфоцитів виявляється до 10, 0%. У спокою ці лімфоцити не експресують маркерів CD4 і CD8, однак після антиґенної стимуляції вони перетворюються в Т-хелпери і Т-цитотоксичні лімфоцити і, відповідно, починають синтезувати цитокіни, такі як, наприклад, як INF-g і TNF-a. Окрім цього, для розпізнавання антиґену g- і d-Т-лімфоцитам не потрібні молекули HLA; антиґенна презентація для них відбувається при участі білків теплового шоку (HSP). g- і d-Т-лімфоцити відносяться до першої лінії захисту слизових оболонок, здатні розпізнавати і руйнувати патоґен, в т.ч. внутрішньоклітинний, власні епітеліальні клітини, стресовий рівень яких досягнув критичного рівня і несумісний з подальшим їх функціонуванням. Окрім того, доведено, що ці Т-лімфоцити через синтез відповідних цитокінів реґулюють ріст епітеліальних клітин, сприяючи реґенерації слизової.

Вважається, що g- і d-Т-лімфоцити першими реагують на проникнення патоґену в епітеліальні клітини. Виділяючи цитокіни, вони сприяють активації, в першу чергу, клітинних факторів неспецифічного імунного захисту (макрофаґів, ґранулоцитів, кілерних клітин). Згодом в процес імунного захисту включаються a- і b-Т-лімфоцити, які формують розвиток адаптивної імунної відповіді. Дослідження показали, що кількість g- і d-Т-лімфоцитів у гострій фазі хвороби збільшується, а у випадку хронізації перебігу патолоґії їх число зменшується. Можливо, перехід хвороби в хронічну стадію перебігу в першу чергу зумовлюється зниженням рівня міжепітеліальних g- і d-Т-лімфоцитів.

Функції g- і d-Т-лімфоцитів при запаленні:

1) на ранніх етапах запалення:

§ пряма цитотоксична дія;

§ продукція цитокінів;

§ дозрівання дендритних клітин;

§ допомога В-лімфоцитам у синтезі антитіл;

§ активація NК;

§ стимуляція формування гранульоми Т-ефекторними клітинами;

§ координація взаємодії факторів природженого і набутого імунітету.

2) на пізніх етапах запалення:

§ протизапальна активність;

§ цитотоксична активність активованих макрофагів;

§ репаративна дія.