Сутність, функції і моделі трудової мотивації

Мотивація – це внутрішня сила, яка спонукає індивіда до дій. Мотивація – це процес спонукання себе та інших для досягнення особистісних цілей та цілей організації. До структурних елементів процесу мотивації відносять: потреби, інтереси, бажання, прагнення, цінності, ціннісні орієнтації, ідеали і мотиви. Процес формування цих внутрішніх сил трудової поведінки розуміють як мотивацію трудової поведінки.

Сутність мотиваційного процесу реалізується через такі функції:

а) поясювально-обгрунтувальну, яка аргументує доцільність поведінки;

б) регуляторну, що блокує одні дії та дозволяє інші;

в) комунікативну, яка пояснює і прогнозує спілкування у сфері праці;

г) соціалізаційну, яка полягає в усвідомленні своєї соціальної ролі в мікро - і макросередовищі, трудовому колективі;

д) корегувальну – як механізм уточнення старих і формування нових ідеалів, норм, ціннісних орієнтацій.

Наукове пояснення механізму реалізації цих функцій у процесі мотивації здійснюється на основі тієї чи іншої наукової теорії (концепції) мотивації праці. Соціолог Д.Маркович (Югославія) описує п’ять найбільш відомих в сучасній науці.

1. Теорія ієрархії потреб (А.Маслоу), згідно з якою людська поведінка визначається потребами двох видів: базових (у харчуванні, безпеці тощо) і похідних (у справедливості, благополуччі, порядку та єдності соціального життя). Похідні потреби рівнозначні одна з одною, а базисні – розташовані в ієрархічному порядку, від „нижчих” (матеріальних) до „вищих” (духовних). причому потреби більш високого рівня актуалізуються для індивіда після задоволення попередніх рівнів.

Тому принцип ієрархії називають також принципом домінанти (пануючої в цей момент потреби). Маслоу вважав, що суто задоволення не виступає мотиватором поведінки людини: голод рухає людиною, поки він не вдоволений.

2. Теорія потреби досягти результатів (Д. Мак Клелланд) пояснює бажання людини працювати відповідно до ступня розвитку у неї потреби добиватись успіху;

3. Двоїста теорія мотивації (Ф.Херцберг), згідно з якою у індивіда є дві системи (ієрархії) потреб: а) гігієнічні фактори, пов’язані з умовами праці; б) мотиватори, пов’язані з «внутрішніми» потребами (успіх, зміст праці, відповідальність, самостійність в роботі). Гігієнічні фактори закріплюють, стабілізують персонал, а мотиватори спонукають до продуктивної праці;

4. Теорія справедливості чи суспільного порівняння, згідно з якою людина підвищує трудову активність, порівнюючи свій внесок і віддачу від праці з аналогічними показниками інших;

5. Теорія очікування(оцінки) виходить з того, що мотиваційні зусилля досягнення успіху індивіда формуються на основі високої цінності результатів діяльності в майбутньому.

Розглянуті теорії мотивації є основою для розробки мотиваційних моделей як сукупності підходів і практичних заходів, побудованих на певних припущеннях і поглядах.

До найбільших мотиваційних моделей належать такі:

1. Традиційна модель – базується на розумінні природи людини, для якої праця огидна. Для більшості людей важливіше, скільки їм заплатять, ніж те, що вони роблять.

2. Модель людських стосунків– ґрунтується на припущенні, що бажання бути корисним і визнаним групою для індивідів важливіше, ніж гроші.

3.Модель людських ресурсів– виходить з ідеї, що більшість людей можуть ставитись до праці творчо і здатні самовдосконалюватися в ній більшою мірою, ніж вимагається умовами виробництва. Ця модель не нехтує мотивацію грошей, визнаючи важливість і інших мотивів.

Суттєвий внесок у розвиток теорій мотивації внесли українські вчені. Так, Михайло Вольський (1834—1876) вважав необхідним поліпшувати фізичні, моральні та інтелек­туальні умови існування людини. Він підкреслював, що політекономія є наукою про діяльність людини, спрямовану на задоволення матеріальних і духовних потреб. Григорій Цехановецький (1833—1889) виступав проти узагальнень Адама Сміта про людську поведінку. Він зробив висновок, що багато людей намагаються поліпшити своє становище не тільки завдяки власній праці, а й за рахунок інших. Михайло Туган-Барановський (1865—1919) одним з перших у світі розробив чітку класифікацію потреб. М. Туган-Барановський вважав, що мотиви й інтереси негосподарського роду мали особливо великий вплив на розвиток господарства, оскільки всупереч Ф.Енгельсу люди часто віддавали перевагу корисному. М. Туган-Барановський особливого значення надавав раціональним почуттям, приналежності до народностей, моральним і релігійним поглядам. Він відштовхувався від Канта та Фіхте і придавав значущості духовності в розвитку економіки.